Ухвала суду № 21704477, 25.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" січня 2012 р. м. КиївК-10303/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Пилипчук Н.Г.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської обєднаної державної податкової інспекції

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2007 року

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2008 року

у справі № 2а-2001/07

за позовом Приватного підприємства фірми «Продсервіс»

до Харківської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство фірма «Продсервіс»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Харківської обєднаної державної податкової інспекції (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 серпня 2007 року № 0001032310/0 та № 0001042310/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2007 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ Харківської області № 0001032310/0 від 07 серпня 2007 року в частині нарахованого ПП фірмі «Продсервіс»податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 358714,00 грн. основний платіж, 107614,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ Харківської області № 0001042310/0 від 07 серпня 2007 року в частині нарахованого ПП фірмі «Продсервіс»податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 775120,00 грн. основний платіж, 387560,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині позов залишено без задоволення.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2008 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2007 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001032310/0 від 07 серпня 2007 року та № 0001042310/0 від 07 серпня 2007 року.

В касаційній скарзі Харківська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2007 року в частині задоволених позовних вимог та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2008 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Харківська ОДПІ провела планову виїзну документальну перевірку ПП фірми «Продсервіс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2004 року по 31 березня 2007 року, за результатами якої було складено акт №2130/23-22670787 від 27 липня 2007 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пункту 1.32 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 589484,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2006 року на 358714,00 грн., за 1 квартал 2007 року на 230770,00 грн.; порушення вимог пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податкових зобовязань у березні 2007 року на 17949,00 грн.; порушення вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у завищенні податкового кредиту у травні 2006 року на 775120,00 грн.

07 серпня 2007 року Харківська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001032310/0, яким згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ПП фірмі «Продсервіс»суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 743252,00 грн., у тому числі основний платіж 589484,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 153768,00 грн.

07 серпня 2007 року Харківська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001042310/0, яким згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ПП фірмі «Продсервіс»суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1189604,00 грн., у тому числі основний платіж 793069,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 396535,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того що, в силу положень підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» єдиною підставою для віднесення нестягнутої суми заборгованості платника податку до безповоротної фінансової допомоги є закінчення строку позовної давності. Також суд виходив з того, що сума податку на додану вартість 775119,80 грн. правомірно віднесена позивачем до податкового кредиту, оскільки підтверджена належним чином оформленою податковою накладною № 102/4 від 31 травня 2006 року. Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що позивачем не доведено правомірності формування валового доходу та валових витрат у відповідних сумах, що, в свою чергу, призвело до заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем було правомірно сформовані валові доходи та валові витрати, суми податку на додану вартість, які включені до складу податкового кредиту, підтверджені належним чином оформленими накладними, з урахуванням того, що в силу положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обовязок доведення правомірності прийнятого рішення покладено на субєкта владних повноважень, який ХарківськоїюОДПІ виконаний не був.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток слугував висновок податкового органу, зокрема, про те, що позивач неправомірно не включив до складу валового доходу за 2006 рік суму кредиторської заборгованості у розмірі 1434854,35 грн. перед ПП «Промтекс-2005»за отриманий у період з травня по жовтень 2006 року товар, оскільки ухвалою Господарського суду Харківської області від 16 листопада 2006 року у справі № Б-19/103-06 було ліквідовано юридичну особу ПП «Промтекс-2005».

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що валовий доход загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Згідно із абзацом 3 підпункту 1.22.1 пункту 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) безповоротна фінансова допомога це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Частиною 1 статті 257 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що кредиторська заборгованість позивача перед ПП «Промтекс-2005»стане безповоротною фінансовою допомогою тільки у відповідному місяці 2009 року, виходячи з дати поставки, якщо до такого строку вона залишиться нестягнутою, тоді як на дату проведення перевірки, так і на дату прийняття спірного податкового повідомлення-рішення такий строк не настав, з урахуванням того, що станом на 24 квітня 2008 року ПП «Промтекс-2005»значилося в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України згідно довідки Головного управління статистики у Харківській області № 46/2-3357 (арк. справи 143).

При цьому, посилання податкового органу на положення статті 205 Господарського кодексу України правомірно були відхилені судами попередніх інстанцій як безпідставні, оскільки зазначена стаття визначає підстави припинення господарського зобовязання у разі неможливості виконання, та не регулює правовідносини щодо віднесення заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою до безповоротної фінансової допомоги.

Також, підставою для визначення позивачу податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток слугував висновок податкового органу, зокрема, про те, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат вартість отриманих маркетингових досліджень відносно стану портового господарства України, наданих йому ТОВ «Глобус і К»згідно договору № 12-01 від 12 січня 2007 року, оскільки відсутні підстави вважати, що результати цих досліджень можуть бути використані у власній господарській діяльності позивача.

При цьому, факт понесення позивачем таких витрат та їх підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами податковим органом у акті перевірки не заперечувався.

Пунктом 1.32 статті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат платника податку.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Пунктом 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

З огляду на встановлене, судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що маркетингові послуги (дослідження), повязані з господарською діяльністю позивача, оскільки спрямовані на забезпечення отримання в майбутньому доходів від продажу товарів.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу, зокрема, про те, що позивач неправомірно не включив до складу податкового кредиту травня 2006 року суму податку на додану вартість у розмірі 775119,80 грн. згідно податкової накладної № 102/4 від 31 травня 2006 року, виписаної ПП «Промтекс-2005», оскільки така податкова накладна не була надана до перевірки.

Разом з цим, в акті перевірки вказано, що в реєстрі придбання товарів (робіт, послуг) зроблено запис: податкова накладна № 102/4 від 31 травня 2006 року на суму 4650718,80 грн., у тому числі податок на додану вартість - 775119,80 грн. від ПП «Промтекс-2005»код 33725020 м. Харків. Також у акті перевірки вказано, що в бухгалтерському обліку ця операція відображена проводками Дт 641 Кт 631.

Матеріали справи містять також належним чином оформлену податкову накладну № 102/4 від 31 травня 2006 року на суму 4650718,80 грн., у тому числі податок на додану вартість - 775119,80 грн., отриману позивачем від ПП «Промтекс-2005», а також пояснення позивача, у яких вказано, що вказана податкова накладна надавалася до перевірки, проте була залишена перевіряючими поза увагою.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту травня 2006 року суму податку на додану вартість згідно податкової накладної № 102/4 від 31 травня 2006 року, отриманої від ПП «Промтекс-2005».

Крім іншого, підставою для визначення позивачу податкових зобовязань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями слугував також висновок податкового органу про те, що сума валового доходу ПП фірми «Продсервіс»за 1 квартал 2007 року за даними перевірки становить 4630302,00 грн., тоді як підприємство звітувало до податкового органу з показником 4540557,00 грн., що призвело до заниження валового доходу за 1 квартал 2007 року на 89745,00 грн., що, в свою чергу, призвело до заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 17949,00 грн.

Разом з цим, в акті перевірки не вказано, за якими саме операціями з посиланням на відповідні первинні бухгалтерські документи, позивачем було допущено порушення вимог податкового законодавства щодо формування валових доходів та податкових зобовязань з податку на додану вартість, у звязку з чим з урахуванням положень частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про недоведеність податковим органом правомірності донарахування позивачу податкових зобовязань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та податку на додану вартість в цій частині.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Разом з цим, Харківська ОДПІ надіслала до суду касаційної інстанції витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у якому вказано, що станом на 25 листопада 2011 року стан юридичної особи ПП фірми «Продсервіс»- припинено.

Відповідно до частини 2 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, яка була стороною у справі.

Враховуючи вищевикладене, законна постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2008 року визнається такою, що втратила законну силу із закриттям провадження у справі.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2 ст. 228, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Харківської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Визнати законну постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2008 року такою, що втратила законну силу.

Провадження у справі № 2а-2001/07 за позовом Приватного підприємства фірми «Продсервіс»до Харківської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Н.Г. Пилипчук