Ухвала суду № 21704475, 25.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" січня 2012 р. м. КиївК-5781/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Пилипчук Н.Г.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Господарського суду Полтавської області від 28 серпня 2007 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2008 року

у справі № 3/51-07

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцька автобаза № 3»

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправним та нечинним податкового повідомленнярішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Кременчуцька автобаза № 3»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі відповідач) визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 18 грудня 2006 року № 0003022301/0/2959.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 28 серпня 2007 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області № 0003022301/0/2959 від 18 грудня 2006 року, яким ВАТ «Кременчуцька автобаза № 3»визначено податкове зобовязання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних санкцій) на загальну суму 52500,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Кременчуцька автобаза № 3»3,40 грн. витрат по сплаті державного мита.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2008 року постанову Господарського суду Полтавської області від 28 серпня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Полтавської області від 28 серпня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2008 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ВАТ «Кременчуцька автобаза № 3», посилаючись на те, що Господарського суду Полтавської області від 28 серпня 2007 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2008 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області провела виїзну планову перевірку ВАТ «Кременчуцька автобаза № 3»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 30 червня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 678/23-120/01268762 від 06 грудня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за IV квартал 2005 року на суму 37500,00 грн.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що позивачем неправомірно віднесено у IV кварталі 2005 року до складу валових витрат вартість юридичних послуг у розмірі 150000,00 грн., наданих йому субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 на підставі договорів № 05/10/05 від 05 жовтня 2005 року та № 05/12/06 від 06 грудня 2005 року, оскільки такі витрати не сприяли позитивному результату фінансово-господарської діяльності ВАТ «Кременчуцька автобаза № 3»і не відображають зазначеної вартості та, які наслідок, не є такими, що використовувалися у господарській діяльності з метою отримання доходу.

18 грудня 2006 року Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення рішення № 0003022301/0/2959, яким на підставі підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ВАТ «Кременчуцька автобаза № 3»суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 52500,00 грн., у тому числі: 37500,00 грн. за основним платежем, 15000,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної діяльності, виходив з того, що відсутні підстави для виключення зі складу валових витрат вартості наданих позивачу субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 юридичних послуг, оскільки пунктом 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зазначені випадки, коли витрати не відносяться до складу валових витрат та у вказаному пункті відсутні випадки про заборону включення до складу валових витрат вартості придбаних юридичних послуг, у звязку з чим витрати позивача з придбання вказаних послуг є такими, що належать до господарської діяльності позивача в розумінні податкового законодавства та підтверджені належними первинними бухгалтерськими документами.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ «Кременчуцька автобаза № 3»(замовник) та субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 (виконавець) були укладені договори про надання юридичних послуг № 05/10/05 від 05 жовтня 2005 року та № 05/12/06 від 06 грудня 2005 року, відповідно до умов яких виконавець зобовязується за завданням замовника надавати замовнику юридичні послуги, а замовник зобовязується оплачувати такі послуги (пункти 1.1 статті 1 договорів); вартість послуг становить 75000,00 грн. без податку на додану вартість (пункти 3.1 статті 3 договорів); замовник здійснює сплату вартості послуг на підставі акту про надані послуги протягом трьох робочих днів з моменту отримання рахунку (пункт 3.2 статті 3 договорів).

На виконання умов вказаних договорів субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 на замовлення позивача були надані юридичні висновки щодо: запровадження на підприємстві режиму неповного робочого часу та зміни діючих умов оплати праці в бік погіршення в звязку з вимушеним простоєм підприємства; перевірки законодавства щодо захисту економічної конкуренції; застосування надурочних робіт; видів та субєктів матеріальної відповідальності працівників за трудовим правом України; відповідальності за непроведення індексації; реєстрації іноземних інвестицій; державного нагляду за охороною праці; відповідальності за порушення обовязків по договору; перевірки інспекції з праці; перевірки органами державної податкової служби при бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість; настання відповідальності за порушення режиму робочого часу; правових підстав та порядку проведення перевірок Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та порядку оскарження рішень; перевірок Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю; адміністративно-господарських санкцій; відповідальності за порушення порядку надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами; складання проекту Правил внутрішнього трудового розпорядку та Положення про ВАТ «Кременчуцька автобаза № 3»; передачі векселя; забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором (застава); міноритарних акціонерів (т.2 арк. справи 16-124). Також субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 були надані усні консультації.

На виконання умов вказаних вище договорів, між субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 та ВАТ «Кременчуцька автобаза № 3»були складені акти про надані послуги за вказаними договорами (т.1 арк. справи 104-105,111-112), а також звіт про надані усі консультації (т.1 арк. справи 106-107).

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно положень частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зміст спірних договорів про надання юридичних послуг полягав у наданні юридичних послуг продавцю, під якими сторони розуміли: надання усних консультацій, письмових юридичних висновків і розяснень з питань законодавства; аналіз документів, в тому числі господарських договорів, рішень виконавчого органу, внутрішніх документів замовника на предмет відповідності чинному законодавству; підготовка процесуальних документів та документів правового характеру; аналіз результатів позовних матеріалів; внесення пропозицій стосовно удосконалення правового забезпечення господарської діяльності замовника; надання інших послуг правового характеру (підпункти 1.2.1-1.2.6 пунктів 1.2 статті 1 договорів).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, необхідність отримання вказаних послуг зумовлена обєктивними причинами, які виникали в процесі господарської діяльності позивача, як-то: простій підприємства, залучення іноземних інвестицій необхідністю укладення додаткових угод до кредитних договорів тощо, що підтверджується службовими записками заступника головного бухгалтера підприємства (т.2 арк. справи 189-211).

Пунктом 1.32 статті 1 України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Аналіз договорів про надання юридичних послуг, укладених позивачем з субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1, дає підстави вважати, що послуги, які надавав виконавець, використовувалися позивачем в господарській діяльності та були спрямовані на отримання доходу останнього.

При цьому, суд касаційної інстанції відхиляє як необґрунтовані доводи податкового органу в обґрунтування вимог касаційної скарги про те, що юридичні послуги, які надавались позивачу субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1, суттєво не відрізняються від юридичних послуг, які йому надавались ДП «ТОВ «Фірма «Юрбізнесконсалтинг», оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, предмет договору від 01 червня 2004 року б/н, укладеного між ВАТ «Кременчуцька автобаза № 3»та ДП «ТОВ «Фірма «Юрбізнесконсалтинг», був направлений на здійснення останнім претензійно-позовної роботи та представництво позивача в судах та інших державних органах.

Таким чином, понесені ВАТ «Кременчуцька автобаза № 3»витрати з оплати вартості отриманих від субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 юридичних послуг належать до валових витрат, оскільки вони пов'язані з його господарською діяльністю, а отже правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність визначення податковим органом позивачу податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Полтавської області від 28 серпня 2007 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Полтавської області від 28 серпня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Н.Г. Пилипчук

Суддя Л.І. Бившева