Ухвала суду № 21703409, 26.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" січня 2012 р. м. КиївК-11918/09-С

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2008 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2009 року

у справі №2а-4643/08(№22-а-2544/09)

за позовом Державного підприємства «Завод імені В.О.Малишева» (надалі ДП «Завод імені В.О.Малишева»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові (надалі СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, ставить питання про скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові №0001260848/3 від 11.03.2008 року в частині застосування до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева»штрафних санкцій у розмірі 10792,55 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2008 року залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2009 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу направити на новий розгляд.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що контролюючим органом було проведено виїзну планову перевірку ДП «Завод ім. В.О. Малишева», на підставі направлень № 271 від 20.06.2007 року та № 308 від 20.07.2007 року СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові та відповідно до плану-графіку проведення комплексних документальних перевірок на 2 квартал 2007 року, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.03.2007 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем складено акт від 09.08.2007 року №2269/231-019/14315629, яким встановлено порушення позивачем п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 , п.п.4.1.3, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.7.5 ст.7, п.п.8.1.4 п.8.1, п.п.8.4.2 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого було завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток, п.п.7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»- занижено податкові зобов'язання з ПДВ за травень 2006 року, п.1.3, п.1.15 ст.1, п.7.1 ст.7, п.п.22.3 ст.22, п.п.4.2.15 п.4.2. ст.4, п.п.9.10.3 п.9.10, п.п.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.3.1 ст.3, п.2.11 ст.2, п.7.43 гл.7 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України»- порушення порядку звітування за одержані під звіт готівки кошти - відсутні документи, що підтверджували би факт отримання послуги на загальну суму 410,00грн.

Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001260848/0 від 21.08.2007 року на підставі акту перевірки та встановлених порушень п.1.3, п.1.15 ст.1, п.7.1 ст.7, п.п.9.10.3 п.9.10, п.п.9.12.1 п.9.12 ст.9, п.п.22.3 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п.1.12 п.1 «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордоном»№59 від 13.03.1998 року, п.2.11 гл.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»від 15.12.2004 року № 637.

Відповідно до результатів розгляду первинної скарги ДП «Завод ім. В.О.Малишева», СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові рішенням від 25.09.2007р. №12633/10/25-006 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу підприємства - без задоволення та було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001260848/1 від 26.09.2007р. на спірну суму податкового зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що рішення СДПІ ВПП у м.Харкові та податкове повідомлення-рішення №0001260848/1 від 26.09.2007р. були оскаржені до ДПА у Харківській області, яка своїм рішенням від 17.12.07 №17492/7/25-103 з урахуванням рішення про внесення змін до рішення за результатами розгляду скарг від 22.02.08 року №2497/7/25-103, скасувала податкові повідомлення-рішення №0001260848/0 від 21.08.2007р., №0001260848/1 від 26.09.2007р. в частині визначення ДП "Завод ім. З.О.Малишева»суми у розмірі 569,28грн. (основний платіж у розмірі 79,51грн. та штрафні санкції у розмірі 489,77грн.). ДПА у Харківській області за результатами розгляду скарги винесла податкове повідомлення-рішення №0001260848/2 від 26.12.2007р. на загальну суму 7376,27грн. (основний платіж 3787,29грн. та штрафні санкції 3588,98грн.).

Згодом позивачем було подано скаргу до ДПА України. За результатами розгляду повторної скарги ДПА України, СДПІ ВПП у м. Харкові винесла податкове повідомлення-рішення №0001260848/3 від 11.03.2008р. на загальну суму 14541,71грн. (основний платіж 3749,16грн. та штрафні санкції 10792,55грн.).

З матеріалів перевірки вбачається, що ДП „Завод ім .В .О .Малишева" було порушено п.п.4.2.15 п.4.2 ст.4, п.п.9.10.3 п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме до авансових звітів працівниками позивача, які були у відрядженні, не були надані відповідні документи - фіскальні касові чеки надрукованих реєстратором розрахункових операцій за проживання в готелях установленої форми. Сума проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який підтверджував би сплату покупцями готівкових коштів-розрахункових документів, фіскальних касових чеків, надрукованих реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за наданні послуги установленої форми, склала 21 961,53грн.

На підставі зазначеного позивачу було донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 3493,1грн. та застосовано штрафні санкції, з посиланням на п.п.9.10.3 п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»на загальну суму 10281,65грн.

Надаючи оцінку обставинам, колегія суддів касаційної інстанції виходить з того, що підпунктом «г»підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 зазначеного Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятком, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню, згідно із законом, за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування, згідно з цим Законом.

Тобто, виходячи зі змісту положень підпункту 4.2.15 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», розмір суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, та не повернутих у встановлені законодавством строки, розраховується згідно з пунктом 9.10 статті 9 зазначеного Закону.

На підтвердження належного використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, є звіт за формою, встановленою центральним податковим органом, який надається до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження, завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту (пп..9.10.2 п. 9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

З документів, які долучені до матеріалів справи вбачається, що підтвердження щодо авансових звітів працівниками підприємства, які були у відрядженні не були надані відповідні документи-фіскальні касові чеки, надруковані реєстратором розрахункових операцій за проживання в готелях установленої форми. Загальна сума проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який підтверджував би сплату покупцем готівкових коштів-розрахункових документів, фіскальних касових чеків, надрукованих реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за наданні послуги установленої форми, склала 21961, 53 грн.

Відповідно до норм п.п.9.10.3. п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, встановленого підпунктом 9.10.2 цього пункту, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів, який стягується за процедурою утримання податку, встановленою підпунктом 9.10.1 цього пункту.

Отже, на підставі викладеного вище, при несвоєчасності повернення суми надміру сплачених коштів пізніше граничного терміну, на який припадає останній день такого граничного терміну, такий платник податку повинен сплатити штраф у розмірі 15 % від суми таких надміру витрачених коштів, який стягується за процедурою утримання податку з доходів фізичних осіб, та в даному випадку саме податковий агент утримує та сплачує до бюджету штраф за порушення граничного терміну повернення надміру витрачених коштів на відрядження, які надані податковим агентом.

Відповідальність за вказане правопорушення в спірних правовідносинах покладається на податкового агента - ДП «Завод ім. В.О.Малишева», який не застосував штраф до платників податку за несвоєчасність звернення суми надміру сплачених коштів, наданих підзвітний особам на відрядження.

З наданих пояснень позивача, які містяться в матеріалах касаційної скарги вбачається, що позивач не врахував того, що ДП «Завод ім. В.О.Малишева»при виплаті грошових коштів на відрядження або під звіт перераховує не платнику податку, а підзвітній особі, а тому в даному випадку нарахування та сплата податку є обов'язковою передумовою лише в тому випадку, коли дані виплати носять характер доходу, одержаного платником податків, а тому нарахування та обов'язковість утримання податку з доходів фізичних осіб передбачено не при отриманні коштів підзвітною особою на відрядження або під звіт, а при отриманні платником податків доходу у вигляді неповернення у встановлені законодавством строки суми надміру витрачених коштів, отриманих на відрядження або під звіт (п.4.2.15 п.4.2 ст.4 Закону №889).

Відповідно до п.п.4.2.15 п.4.2 ст.4 Закону №889 до складу загально місячного оподаткованого доходу включаються сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з пунктом 9.10 статті 9 цього Закону.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з правильними висновками судів попередніх інстанцій стосовно правомірності застосування до ДП «Завод їм. В.О.Малишева»штрафних санкцій на підставі п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків бюджетами та державними цільовими фондами».

Що стосується застосування штрафних санкцій в період дії мораторію, то необхідно зазначити, що Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлює, що протягом дії мораторію не застосовуються штрафні санкції тільки за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, а судами попередніх інстанцій встановлено, що застосування до ДП «Завод їм. В.О.Малишева», згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, штрафних санкцій у розмірі 10792,55 грн. здійснено відповідачем на підставі п.п.9.10.3 п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та відповідно до п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Отже, штрафні санкції застосовані до позивача за виявлені під час перевірки порушення останнім п.п.4.2.15 п.4.2 ст.4, п.п.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пов'язаних з визначенням об'єкта оподаткування.

Доводами касаційної скарги не спростовуються зазначені висновки суду.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2009 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: _______Н.Є. Маринчак

Судді: _______М.І. Костенко

_______Є.А. Усенко

Суддя Н.Є. Маринчак