Ухвала суду № 21703411, 26.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" січня 2012 р.                               м. Київ                                        К-19071/09-С

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Старокосянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

на постанову господарського суду Хмельницької області від 03 червня 2008 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2009 року

у справі №10/295-НА

за позовом Дочірнього підприємства «Старокостянтинівський молочний завод»(надалі –ДП «Старокостянтинівський молочний завод»)

до Старокосянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (надалі –Старокостянтинівська ОДПІ Хмельницької області)

про скасування рішення,-

встановив:

Позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом, в якому поставлено питання про скасування рішення Старокостянтинівської ОДПІ Хмельницької області №0005882300 від 12.12.2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач вважає, що застосування до нього штрафних санкцій через порушення вимог п.1 ст.3, п.1 ст.9 Закону України «Про застосування реєстрів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є незаконним та необґрунтованим.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 03 червня 2008 року залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2009 року, позовні вимоги було задоволено повністю. Скасовано рішення Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції від 12.12.2007 року №0005882300 про застосування штрафних санкцій.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача і відсутність підстави для визначення зобов’язання за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені на підставі повного та всебічного встановлення обставин справи, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що контролюючим органом проведено виїзну планову перевірку ДП «Старокостянтинівський молочний завод»з питань дотримання податкового законодавства за період з 11.10.2005 року по 30.06.2007 року, за результатами якої було складено акт №3181-23-31952591 від 28.11.2007 року.

Висновками акта перевірки, зокрема, встановлено порушення п.1 ст.3, п.1 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»ДП «Старокостянтинівський молочний завод»проведено розрахункові операції за покупні товари через касу підприємства без наявності зареєстрованого, опломбованого належним чином реєстратора розрахункових операцій.

За наслідками встановлених порушень 12.12.2007 року відповідачем прийнято рішення №0005882300 про застосування до ДП «Старокостянтинівський молочний завод»м. Старокостянтинів, на підставі ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами –суб’єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Торговельна діяльність –це ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб і громадян щодо здійснення купівлі та продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку (п.2 Порядку зайняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою КМ України від 08.02.1995р. №108 –чинна на момент здійснення продажу).

У відповідності до п.8 Порядку для здійснення торговельної діяльності господарюючі суб’єкти всіх форм власності повинні, зокрема, забезпечити відповідність виробничого приміщення (місця) чи будівлі для здійснення торговельної діяльності необхідним екологічним, і санітарно-гігієнічним умовам, а технічного стану приміщення (місця), будівлі та устаткування, які будуть використані для торговельної (торгово-виробничої діяльності) –вимогам нормативних документів щодо зберігання, виробництва та продажу відповідних товарів, а також охорони праці; наявність на видному місці в торговельному приміщенні асортиментного переліку товарів, чинних санітарних і ветеринарних правил, правил продажу товарів, правил продажу товарів та іншої необхідної нормативно-технічної документації та дотримання встановлених у них вимог; продаж товарів громадянам чистою вагою і повною мірою.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів по передніх інстанцій стосовно того, що позивач не здійснював підприємницьку діяльність в сфері торгівлі, а протягом жовтня 2005 року - вересня 2006 року займався несистематичною реалізацією списаних матеріальних цінностей, які вже не були потрібними в сфері виробничої діяльності. Доводи податкового органу щодо продажу позивачем покупних товарів не відповідають матеріалам справи.

Крім того, відповідачем порушено ст.250 ГК України, а саме строк застосування адміністративного-господарських санкцій до позивача, оскільки такі були застосовані по спливу річного строку з дня їх вчинення (останню порушення, як його вважає податковий орган, вчинене 26.09.2006 року, адміністративно-господарська санкція застосована 12.12.2007 року.

Доводами касаційної скарги не спростовуються зазначені висновки суду.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Старокосянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Хмельницької області від 03 червня 2008 рокута ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2009 року–залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                   _______Н.Є. Маринчак

Судді:                                                             _______М.І. Костенко

_______Є.А. Усенко

Суддя Н.Є. Маринчак