Ухвала суду № 21702918, 28.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" грудня 2011 р. м. КиївК-21458/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Лосєва А.М.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області

на постанову Господарського суду Львівської області від 16.01.2007

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2007

у справі № 5/1633-9/256а

за позовом Державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця»

до Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області

про скасування рішення органу державної податкової служби, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 16.01.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2007, позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення рішення ДПІ у Скадовському районі № 0000402301/0 від 01.08.2006.

ДПІ у Скадовському районі Херсонської області подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами норм матеріального права, наголошуючи на тому, що відособлений структурний підрозділ ДТГО "Львівська залізниця" пансіонат "Галичина", здійснює водокористування з водозабірних споруд спортивно-оздоровчого табору "Чароїт" Криворізького технічного університету згідно договору №9 від 14.05.2005, а тому, як вторинний водокористувач зобов"язаний подавати відповідним органам звіти та своєчасно сплачувати збір за спеціальне водокористування відповідно до законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ у Скадовському районі Херсонської області проведено документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства пансіонату "Галичина" за період з 01.01.2005 по 31.03.2006, за результатами якої складено акт № 31/23/0/11/22735067 від 26.07.2006, яким зафіксовано порушення позивачем п. 14 Постанови КМ України від 16.08.1999 року № 1494 "Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту" та п. "б"пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.п. 3, 5, 15 вищенаведеного Порядку. Порушення полягало у тому, що позивач не включив до обсягів використаних водних ресурсів обсяг використаної води у розмірі 1268 м. куб.

На підставі акту №31/23/0/11/22735067 від 26.07.2006 ДПІ у Скадовському районі Херсонської області прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000402301/0 від 01.08.2006, яким пансіонату "Галичина" структурному підрозділу позивача визначено суму податкового зобовязання з плати за спецвикористання водних ресурсів державного значення в сумі 982,00 грн., в тому числі 132,00 грн. основного платежу та 850,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, що пансіонат "Галичина"використовує воду для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб, а тому не є платником збору за спеціальне використання водних ресурсів у розумінні п. 7 ст. 30 Водного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 30 Водного Кодексу України збір за спеціальне водокористування справляється з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включає збір за використання води водних об'єктів та за скидання забруднюючих речовин.

Розмір збору за використання води водних об'єктів для потреб, не пов'язаних з вилученням води з водних об'єктів, визначається: для потреб гідроенергетики - на основі нормативів збору, фактичних обсягів води, пропущеної через турбіни, та лімітів використання води (крім гідроакумулюючих електростанцій, які функціонують у комплексі з гідроелектростанціями); для потреб водного транспорту - на основі нормативів збору та часу користування поверхневими водами у звітному періоді; для потреб рибництва - на основі нормативів збору та фактичних обсягів води, необхідної для поповнення ставків під час розведення риби та інших водних живих ресурсів у рибних господарствах (ч. 3 ст. 30 Водного Кодексу України).

Частиною 7 ст. 30 Водного Кодексу України визначено, що платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні водокористувачі) та/або з водозабірних споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), та користуються водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Пунктом 16 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 №1494, встановлено, що збір за використання водних ресурсів не справляється, зокрема, за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення.

При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно умов договору №9 від 14.05.2005, Криворізький Технічний Університет (виконавець) забезпечує пансіонат "Галичина" питною водою.

З огляду на викладене, а також враховуючи п. 16 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновком судів попередніх інстанцій, що податковою інспекцією неправомірно прийнято податкове повідомлення рішення, оскільки чинним законодавством не передбачено, що платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, які використовують воду для задоволення питних і санітарно гігієнічних потреб.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 16.01.2007 та Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2007 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.І. Бившева

Л.В. Ланченко

А.М. Лосєв

О.М. Нечитайло