Ухвала суду № 21702910, 28.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" грудня 2011 р. м. КиївК-4389/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Лосєва А.М.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Добропільської обєднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Донецької області від 27.11.2007

та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 11.03.2008

у справі № 34/150а

за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля»

до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Донецької області від 27.11.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.03.2008, позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської ОДПІ № 0000032540/0 від 17.04.2007 на суму 50% штрафної санкції з податку на додану вартість у розмірі 695003, 80 грн. за затримку сплати узгоджених сум податку на додану вартість.

Добропільська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити позивачу у задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ, зазначаючи, що усі кошти, які надійшли на сплату зобовязань з податків, зараховуються першочергово на погашення податкового боргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Актом перевірки від 16.04.2007 № 239/250/32186934 зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, яке полягало у несплаті позивачем узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 1390007,53 грн. із затримкою більш ніж 90 днів.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.04.2007 № 0000032540/0- про застосування до позивача на підставі п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-ІІІ штрафних санкцій у розмірі 50 % від податкового боргу, що становить 695003,00 грн.

Згідно із висновком судово-економічної експертизи, призначеної у справі, узгоджене податкове зобовязання з податку на додану вартість за травень 2006 року по декларації позивача № 8570 від 20.06.2006 року значиться сплаченим в повному обсязі в межах граничного строку у сумі 5416713 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та знаходить правильною позицію судів щодо відсутності підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених п.п. 17.1.7 п. 17.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 р. № 1251-XII (зі змінами та доповненнями) платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обовязок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обовязкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Виходячи зі змісту п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації, та зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Судами встановлено, що узгоджене податкове зобовязання у сумі 5416713грн., яке зазначено у податковій декларації позивача № 8570 від 20.06.2006 року, сплачено у повному обсязі та в межах граничного строку. Розбіжності даних позивача з даними відповідача виникли в наслідок того, що черговість погашення податкового зобовязання, виходячи з даних облікових карток Добропільської ОДПІ, значиться здійсненою відповідачем без урахування призначення платежу, наведеного в платіжних (розрахункових) документах позивача.

Пунктом 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами»визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) - у рівних пропорціях.

Утім, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого п.п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

На підставі викладеного, суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій стосовно того, що податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при сплаті податкових зобовязань з податків, зокрема з метою погашення податкового боргу направляти сплачені платником кошти з іншим призначенням у рахунок його погашення.

Зважаючи на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Добропільської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Донецької області від 27.11.2007 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 11.03.2008 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.І. Бившева

Л.В. Ланченко

А.М. Лосєв

О.М. Нечитайло