ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а/0270/5061/11
Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.
Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.
суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.
при секретарі: Лукашик М.О.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2, представник на підставі довіреності
відповідача - ОСОБА_3, представник на підставі довіреності
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Глуховецький каоліновий завод" до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про скасування податкових повідомлень-рішень , -
В С Т А Н О В И В :
Закрите акціонерне товариство "Глуховецький каоліновий завод" 09.11.2011 року звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Козятинської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.12.2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Козятинської обєднаної державної податкової інспекції № 0000332301 від 21.06.2011 року та № 0000342301 від 21.06.2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Глуховецький каоліновий завод" 28 грн. 23 коп. судових витрат.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати, незаконну, на його думку, постанову суду та постановити нову про відмову в задоволенні позову. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність та необєктивність судового рішення, що є безумовними підставами для його скасування. Зокрема, відповідач зазначає, що судом І інстанції зроблено невірні висновки щодо відсутності порушення позивачем податкового законодавства при оподаткуванні господарських правовідносин з ТОВ "Газторг Україна" щодо придбання природного газу згідно податкової накладної № 42 від 31.03.2011 року на суму 948404,60 грн., ПДВ - 189680,92 грн. Так, контрагент позивача не задекларував вказані зобов'язання в податковій декларації за березень 2011 року та не сплатив податок на додану вартість. Окрім того, в порушення норм податкового законодавства, в березні 2011 року позивачем заявлено до відшкодування з бюджету суму податку на додану вартість в розмірі 486204 грн., сплачену постачальниками за отримані в попередньому періоді товари (роботи, послуги), з яких заявлено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити викладені в ній вимоги.
Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та вказав, що судове рішення І інстанції є законним і обґрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вірно встановлено судом І інстанції, обставини справи полягають у наступному.
Старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб Козятинської ОДПІ Федосєєвим В.В. 01.06.2011 року проведена позапланова виїзна перевірка ЗАТ "Глуховецький каоліновий завод" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з лютого 2008 року по лютий 2011 року.
У ході проведеної перевірки виявлені порушення позивачем п. 14.1.18 ст. 14, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.17 ст. 200, Податкового Кодексу України, ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного Кодексу України, п. 19 ст. 2, ч. 2 ст. 9 Бюджетного Кодексу України, в результаті чого підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2011 року на суму 167971 грн. та завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за березень 2011 року на суму ПДВ 189680,92 грн.
Суть цих порушень зводиться до того, що згідно даних системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ТОВ "Газторг Україна" при проведенні господарських операцій по купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей не задекларовано податкові зобовязання у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року та відсутній факт сплати до бюджету податку на додану вартість.
Результати перевірки оформлені Актом № 44/23/30574526 від 01.06.2011 року (а.с. 10-21).
На підставі даного Акту перевірки Козятинською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000342301 від 21.06.2011 року, яким Товариству зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 189681 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000332301 від 21.06.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 167971 грн.
Задовольняючи позов, суд І інстанції дійшов висновку, що висновки відповідача викладені в акті перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, не відповідають обставинам справи та спростовуються наявними доказами. Дослідженими доказами судом І інстанції встановлено, що позивачем не було допущено порушення норм податкового законодавства, а відповідальність за контрагентів щодо сплати податку на додану вартість позивач нести не може. А тому, відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду І інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до висновків відповідача, викладених в акті перевірки та доводів наведених в апеляційній скарзі, контрагентом позивача - ТОВ "Газторг Україна" не задекларовано податкові зобов'язання у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року та відсутній факт сплати до бюджету вказаного податку. Виходячи з цього, відповідач вважає недійсною угоду укладену позивачем з його контрагентом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток.
Таким чином для встановлення наявності або відсутності зі сторони позивача порушень податкового законодавства належить встановити реальність здійснюваних угод.
Як вірно встановлено судом І інстанції, що підтверджується матеріалами справи, між ЗАТ "Глуховецький каоліновий завод" (Споживач), з однієї сторони, та TOB "Газторг Україна" (Постачальник), з іншої, 26.08.2010 року укладено договір № 07/10-23/03 про передачу у власність природного газу (а.с. 38, 39). Предметом даного договору визначено, що Постачальник зобовязується передати у власність Споживачу в 2010 році природний газ, а Споживач зобовязується прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору.
Згідно актів прийому-передачі вартісних показників природного газу за березень 2011 року за № 0000000171 від 31.03.2011 року та № 0000000170 від 31.03.2011 року, за лютий 2011 року № 0000000096 від 28.02.2011 року та № 00000000097 від 28.02.2011 року, TOB "Газторг Україна" передало, а ЗАТ "Глуховецький каоліновий завод" прийняв природний газ за лютий та березень 2011 року (а.с. 61-64).
Фактичне постачання газу та розрахунок за нього підтверджується актом подачі-прийому та реалізації газу від 31.03.2011 року (а.с. 83), податковими накладними № 21 від 28.02.2011 року та № 42 від 31.03.2011 року (а.с. 55, 56), банківськими виписками за 22.02.2011 року, 24.02.2011 року, 17.03.2011 року, 30.03.2011 року (а.с. 57-60).
Суд апеляційної інстанції приймає до уваги вищевказані докази, оскільки вони містять всі ознаки первинних документів та інформацію що стосується предмету доказування в даній справі.
Висновки відповідача про недійсність договору №07/10-23/03 від 26.08.2010 року є безпідставними, оскільки умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.
Окрім того, невиконання контрагентом свого зобовязання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення позивача як платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Зазначене підтверджується також практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Враховуючи викладене безпідставними є також висновки відповідача про порушення позивачем п. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок завищення суми бюджетного відшкодування за березень 2011 року у розмірі 117399,03 грн. сплачених за послуги по постачанню, транспортуванню газу придбаного у ТОВ "Газторг Україна" згідно податкової накладної № 21 від 28.02.2011 року на суму 704394,20 грн., в т. ч. ПДВ - 117399,03 грн.
Натомість, згідно ст. 198.3 Податкового Кодексу України право на включення суми ПДВ до податкового кредиту виникає у Товариства у випадку придбання товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність зі сторони позивача порушень податкового законодавства, що виключає можливість визначення йому податкових зобов'язань.
Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27.12.2011 року, без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 14 лютого 2012 року .
Головуючий <Список >Мельник-Томенко Ж. М.
Судді< Список >Білоус О.В.
< Список >Залімський І. Г.
<Список >
<Список >
Судове рішення № 21702418, Вінницький апеляційний адміністративний суд було прийнято 09.02.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2а/0270/5061/11. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: