Ухвала суду № 21702263, 01.02.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4292/11

Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "Агроросток" до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ФГ «Агороросток» звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Іллінецької МДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивовано тим, що Іллінецькою МДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2011 року, за результатами якої Іллінецькою МДПІ складено акт №147/23/24901564 від 29.08.2011 року. На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000142320 від 14 вересня 2011 року, яким ФГ «Агроросток» збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ в загальній сумі 47149 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 71813 грн. Не погоджуючись з висновками податкового органу та вважаючи його протиправним, просили його скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.11.2011 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представник апелянта (відповідача) не з'явився, однак надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29.11.2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Крім того, направив на адресу суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, які долучені до матеріалів справи, з яких вбачається, що апеляційну скаргу позивач не визнає повністю, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У звязку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ФГ «Агроросток» зареєстроване як юридична особа 01.12.1997 року (а.с. 22-23), перебуває на податковому обліку в Оратівському відділенні Іллінецької МДПІ та являється платником ПДВ згідно свідоцтва №01553543 від 24.02.2005 року.

29.08.2011 року Іллінецькою МДПІ за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2011 року було складено акт №147/23/24901564 (а.с. 24-73), яким було встановлено: заниження податку на додану вартість в сумі 47149 грн., порушення вимог ч.1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків з ПП «Липовецька х/б», зменшення суми ПДВ, яка в поточному звітному періоді підлягає відображенню в особовому рахунку платника за грудень 2010 року, несвоєчасну сплату сум податку з доходів фізичних осіб в січні-вересні 2009 року. На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000142320 від 14 вересня 2011 року (а.с. 74), яким ФГ «Агроросток» збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ в загальній сумі 47149 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 71813 грн. Висновки податкового органу базувались на тому, що загальна кількість земель у користуванні позивача становить 1057 га, в т.ч. кількість земель, що пройшли державну реєстрацію: 825,58 га (78,2% від загальної кількості земель), в постійне користування надано 46 га (4,3%), не проведена державна реєстрація на 185,42 га земель (17,5%). Оскільки продукція частково вирощена на земельних ділянках без державної реєстрації договорів оренди, вона не є продукцією власного виробництва, не підлягає включенню до декларації по спеціальному режимі оподаткування відповідно до ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 209.6 ПК України.

При цьому даними бухгалтерського обліку підтверджується, а сторонами в ході судового розгляду не заперечувалось, що на сільськогосподарських угіддях, які перебувають у користуванні позивача за період, що перевірявся, ним було отримано і в подальшому реалізовано продукцію на суму 1371467 грн.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ст. 6 Закону України "Про оренду землі"). Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України). Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ч.5 ст. 126 ЗК). Крім того, землекористувачі, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію (ч. 1 ст. 95 ЗК).

Разом із тим, в силу ст. 209.1. ПК України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування. Зазначене законодавче положення кореспондується з положеннями ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно (ст. 8-1.6. Закону про ПДВ). При цьому сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України", якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в тій частині, що чинним законодавством не передбачена методика вирахування податкових зобов'язань з ПДВ у випадку часткової відсутності реєстрації договорів оренди земельних ділянок, і його визначення шляхом співвідношення загальної кількості орендованих земельних ділянок (площ) до площі земельних ділянок, що не пройшли реєстрацію, є неправомірним.

Сумніви податкового органу щодо правомірності використання позивачем окремих земельних ділянок не спростовують факту виробництва на них власної сільськогосподарської продукції, що є підставою для застосування спеціального режиму оподаткування. Крім того, на користь обґрунтованості позиції ФГ «Агроросток» свідчить сплата ним фіксованого сільськогосподарського податку з усіх площ сільськогосподарських угідь, що перебувають в користуванні позивача, при цьому заниження або завищення суми сплаченого податку відповідачем не встановлено.

Таким чином, задовольняючи позов, судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, досліджено докази, і на їх підставі прийнято обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року , без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий <Список >Білоус О.В.

Судді< Список >Курко О. П.

< Список >Залімський І. Г.

<Список >

<Список >