Ухвала суду № 21702262, 01.02.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4735/11

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Залімського І. Г. Курка О. П.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача: Гурби М.В.

відповідача: Волощука В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Поток Енерджі" до Державної податкової інспекції у м.Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ПП «Поток Енерджі» звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001762330 від 18.04.2011 року. Позовні вимоги мотивовано тим, що ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001762330 від 18.04.2011 року, яким збільшено суму грошового зобовязання за податком на додану вартість по вітчизняних товарах на підставі акту перевірки від 04.04.2011 року № 1206/23/36886506. Висновки акта мотивовані тим, що в момент вчинення правочинів між ПП «Поток Енерджі» при отримані товарів (послуг) від ПП «Поляріс Лайт», ТОВ «Рар зерно Україна» та продажу товарів (послуг) ПП «Обрій», Підприємству з іноземними інвестиціями «Серна» останні не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ним по правочину, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість в сумі 596 100,00 грн. за грудень 2010 року за рахунок завищення податкових зобовязань на суму ПДВ 937 000,00 грн. та податкового кредиту на суму 1533100,00 грн. в декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року. Вважаючи такі висновки податкового органу неправомірними, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.12.2011 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.12.2011 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.12.2011 року скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обгрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дав пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ПП «Поток Енерджі» зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 11.01.2010 року як юридична особа, свідоцтво про державну реєстрацію Серії А01 № 643628, код ЄДРПОУ 36886506 (а.с.21-23), перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Вінниці з 12.01.2010 року за № 40879 (а.с.24) та є платником ПДВ з 03.08.2010 року про свідоцтво № 100295888 НБ № 398117 ДПА у Вінницькій області (а.с.25).

ДПІ у м. Вінниці було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Поток Енерджі з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року. За результатом проведеної перевірки складено акт № 1206/23/36886506 від 04.04.2011 року (а.с.9-14).

Перевіркою встановлені наступні порушення:

1. п.п.7.7.1 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 27.06.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним по правочину, здійсненому ПП «Поток Енерджі» при отриманні товарі (послуг) ПП «Поляріс Лайт» та ТОВ «Рар зерно України» та продажу товарів (послуг) ПП «Обрій» та Підприємству з іноземними інвестиціями «Серна»;

2. п.п.7.7.1 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 27.06.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 596100,00 грн. за грудень 2010 року за рахунок завищення податкових зобовязань на суму ПДВ 937000,00 грн. та податкового кредиту на суму 1533100,00 грн. в декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, подану до ДПІ у м. Вінниці від 21.01.2011 року.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001762330 від 18.04.2011 року (Форми “Р”), яким нараховане грошове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 745 125,00 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 596100,00 грн., штрафна санкція в розмірі 149025,00 грн. (а.с.8).

Висновки податкового органу, щодо порушення позивачем вимог п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ґрунтуються на встановленні відповідачем факту відсутності трудових ресурсів, технічного персоналу, власних складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів при взаємодії між ПП «Поток Енерджі» та контрагентами, що, на думку відповідача, свідчить про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

Відтак, відповідачем в акті перевірки зроблено висновок, що правочини, укладені позивачем з контрагентами, а саме з ПП «Обрій», ПзІІ «Серна», ПП «Поляріс Лайт»та з ТОВ «Рар зерно України», вчинені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, порушують публічний порядок, отже, відповідно до ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України є нікчемними та відповідно невизнання податкового кредиту, визначеного позивачем за даними господарськими операціями.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що правовідносини, які виникли у звязку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано Законом України «Про податок на додану вартість» вiд 27.06.1997 року № 168/97-ВР (тут і далі - в редакції, чинній на час здійснення господарських операцій).

Відповідно до преамбули Закону, він визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Платником податку на додану вартість згідно з пунктом 2.1 статті 2 Закону, є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «Поток Енерджі» та ПП «Обрій», ПзІІ «Серна», ПП «Поляріс Лайт», склались господарські відносини по купівлі-продажу зерна пшениці та кукурудзи, а з ТОВ «Рар зерно України» по наданню послуг на ринку зерна (а.с. 39-40, 58-59, 84, 101, 155).

Також, як встановлено судом в ході розгляду даної адміністративної справи, ПП «Поток Енерджі»у період, що перевірявся, мало господарські зобовязання з ВАТ «Добропільський КХП», ТОВ «Агрофірма Контрактова», Філія «Чортомлицький ХПП», ТОВ «Нікопольська зернова компанія» та ДПІІ «Сантрейд» (а.с.35-36, 47-49, 64-66, 77-78, 98-100).

Усі господарські зобовязання ПП «Поток Енерджі» зі своїми контрагентами засвідчуються укладеними договорами, з яких вбачається, що зерно, яке продавалось позивачем, на момент його придбання у продавців перебувало на зберіганні в зернових складах та хлібоприймальних підприємствах.

Тобто, саме з цих договорів прослідковується послідовність господарських операцій з купівлі-продажу зерна пшениці та кукурудзи між ПП «Поток Енерджі» та його контрагентами, що стало підставою висновку відповідача, викладеного у акті перевірки від 04.04.2011 року.

Результати та висновки перевірки ґрунтувались на підставі податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року ПП «Поток Енерджі» (а.с.15-16), згідно результатам автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за грудень 2010 року (а.с.17,18).

Про відсутність господарських операцій щодо купівлі-продажу позивачем зерна пшениці та кукурудзи у контрагентів, на думку відповідача, свідчить відсутність підтвердження реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих потужностей, складських приміщень і транспортних засобів. В звязку з цим, ПП «Поток Енерджі» не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу давності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів, чим порушено статті 186, 187 Податкового кодексу України.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів податкового органу, з огляду на наступне.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до частини 5 статті 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. В той же час, відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного Кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Абзацом 1 частини першої статті 216 ЦК України, визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Відповідно до положень статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до статті 207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Дослідженими судом першої інстанції та наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок відповідача щодо нікчемності укладених правочинів. Зокрема, про реальність і фактичність господарських операцій ПП «Поток Енерджі» свідчать видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ, податкові накладні, розрахункові квитанції, виписки банківських рахунків, складські квитанції, акти прийому-передачі товарів (послуг) (а.с. 26-34, 37-38, 41-46, 50-57, 60-63, 67-76, 79-83, 85-97, 102-105, 142-153, 156-159). Зазначені докази в сукупності, на думку суду, спростовують висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, які в подальшому стали підставою для прийняття оскаржуваного ППР.

При вирішенні спору по суті судом першої інстанції врахована правова позиція Верховного суду України, викладена, зокрема, в постанові Пленуму Верховного Суду України, від 6 листопада 2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, та Вищого адміністративного суду України згідно Інформаційного листа ВАСУ від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби».

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею9 цього Закону.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №1 68.

Водночас, підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Реєстром отриманих та виданих податкових накладних № 4 за звітний період грудень 2010 року підтверджується, що ПП «Поток Енерджі» реєстр отриманих податкових накладних розпочато 01.12.2010 року та закінчено 31.12.2010 року (а.с.19-20).

Норми Закону України «Про податок на додану вартість» не пов'язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальника позивача по ланцюгу. Діючим законодавством, в тому числі Законом України "Про податок на додану вартість", не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії податкових, видаткових накладних, квитанції, складські квитанції на зерно та переоформлення зерна, акти приймання-передачі, довіреності на отримання зерна, рахунки, а також належним чином засвідчені копії банківських виписок. Вказані документи відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги щодо нікчемності укладених позивачем договорів в розумінні ст. 207 ГК України та ст. 228 ЦК України, спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 06 лютого 2012 року .

Головуючий <Список >Білоус О.В.

Судді< Список >Залімський І. Г.

< Список >Курко О. П.

<Список >

<Список >