Постанова № 21702232, 01.02.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/10382/11

Головуючий у 1-й інстанції: Касап В.М.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Залімського І. Г. Курка О. П.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача: Ганіна О.І.

відповідача: Малої Т.І., Кавецької О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДП "Торговельний комплекс "К-ПЕМЗ" ВАТ "Кам'янець-Подільський Електромеханічний завод" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Торговельний комплекс "К-ПЕМЗ" Відкритого акціонерного товариства "Кам'янець-Подільський Електромеханічний завод" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004441542 від 01 квітня 2011 року , -

В С Т А Н О В И В :

ДП "Торговельний комплекс "К-ПЕМЗ" ВАТ "Кам'янець - Подільський Електромеханічний Завод" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Кам'янець-Подільської ОДПІ Хмельницькій області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004441542 від 01.04.2011 року. Позовні вимоги мотивовано тим, що працівниками податкової інспекції було проведено документальну невиїзну перевірку з питання перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала господарські відносини з платником податків та правомірності формування показників податкової звітності по таких операціях в період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року, за результатами якої складений акт № 27915223831637 від 10.03.2011 року та винесено податкове повідомлення-рішення № 0004441542 від 01.04.2011 року про визначення суми податкового зобов'язання по ПДВ в розмірі 29 503, 75 грн., з яких 23 603 грн. основного платежу та 5 900,75 грн. штрафних санкцій. В результаті проведеної перевірки виявлено порушення п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягає у заниженні суми податкового зобов'язання по ПДВ за перевіряємий період в розмірі 23 603 грн. Вважаючи прийняте ППР незаконним та безпідставним, просили визнати його нечинним та скасувати.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.11.2011 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.11.2011 року, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник позивача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.11.2011 року скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали повністю, проти її задоволення заперечили, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дали пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДП "Торговельний комплекс "К-ПЕМЗ" ВАТ "Кам'янець - Подільський Електромеханічний Завод" зареєстроване як юридична особа 08.08.1996 року, код ЄДРПОУ 23831637 (а.с.182), перебуває на податковому обліку в Кам'янець-Подільській ОДПІ та являється платником ПДВ згідно свідоцтва №100029481 від 20.03.2007 року (а.с. 181). Працівниками Кам'янець-Подільської ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питання перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала господарські відносини з платником податків та правомірності формування показників податкової звітності по таких операціях в період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року. В результаті проведеної перевірки виявлено порушення 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягає у заниженні суми податкового зобов'язання по ПДВ за перевіряємий період в розмірі 23 603 грн. За результатами проведеної перевірки складено акт № 27915223831637 від 10.03.2011 року (а.с.13-28), на підставі якого відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0004441542 від 01.04.2011 року (а.с.29), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по ПДВ в розмірі 29 503, 75 грн., з яких 23 603 грн. основного платежу та 5 900,75 грн. штрафних санкцій.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарги ДП "Торговельний комплекс "К-ПЕМЗ" ВАТ "Кам'янець - Подільський Електромеханічний Завод" - без задоволення (а.с. 137-171).

Судом першої інстанції встановлено, що 01.10.2010 року між позивачем (покупець) та TOB "Альянс Регіон" (постачальник) укладено договір № 1-10 (а.с. 30-32), згідно з умовами якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця електротехнічну продукцію (товар) у кількості та за цінами, визначеними у специфікаціях до даного товару, які являються невід'ємною його частиною, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. Пунктом 2.1 договору встановлено, що ціна за одиницю товару визначається у специфікаціях на кожну окрему партію. Згідно п. 3.2 договору товар, що постачається постачальником покупцю, повинен супроводжуватися наступними документами: накладна, податкова накладна, сертифікат якості заводу-виробника.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, згідно положень яких первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п. 2.4 Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок здійснення вантажних перевезень регулюється ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року. Згідно п. 11.1 Правил основними документами на перевезення є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Таким чином товарно-транспортна накладна є первинним документом, що підтверджує факт транспортування товару.

Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Статуту залізниць України" № 457 від 06.04.1998 року та Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну. За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції.

Колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції, що позивачем не надано доказів фактичності і реальності здійснених перевезень, оскільки в матеріалах справи наявні копії документів (податкових та видаткових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ, платіжних доручень) (а.с. 54-136), які відповідають вимогам первинності в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Крім того, контрагентами позивача підтверджено реальність поставки і одержання товарів за укладеними договорами, а також відсутність з їх боку претензій щодо якості поставленої продукції (а.с.193-204). Таким чином, висновки суду першої інстанції спростовуються матеріалами справи.

Колегією суддів апеляційного суду в судовому засіданні також були досліджені документи, на підставі яких Кам'янець-Подільською ОДПІ було зроблено висновок про те, що надані для перевірки податкові накладні, на підставі яких позивачем у листопаді 2010 року сформовано податковий кредит, не були скріплені печаткою продавця. В ході судового розгляду такі висновки податкового органу були спростовані, оскільки податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, мають всі необхідні реквізити, в тому числі і відбитки печаток продавця.

Що стосується розбіжностей у даних банківських реквізитів, що також стало підставою для висновку податкового органу про неправомірність включення позивачем сум податкового кредиту за договорами з TOB "Альянс Регіон", в ході судового розгляду було встановлено, що такі розбіжності виникли у звязку з тим, що початково договір між сторонами укладався шляхом обміну факсограмами (а.с. 51-53), а пізніше шляхом складення єдиного документу (а.с. 30-33), оскільки така процедура передбачена цивільним законодавством, і відповідає існуючій усталеній діловій практиці. Колегія суддів вважає, що розбіжності банківських реквізитів не можуть свідчити про нікчемність укладених угод, оскільки матеріалами справи підтверджується, що всі рахунки, які зазначені в розрахункових документах та укладених договорах, відкриті в установах банків на імя TOB "Альянс Регіон", і дати проведених розрахунків між контрагентами узгоджуються з датою відкриття таких рахунків (а.с.212).

Згідно п.1.4 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як встановлено п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 даного Закону, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Згідно п.п. 7.4.1. п.7.4. Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.4. вказаного пункту якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.5. того ж пункту не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону вказує на те, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 656 ЦКУ обумовлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений(придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно ст. 662 ЦКУ продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 203 ЦКУ встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Недійсний є правочин, якщо його недійсність встановлено Законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, в ході судового розгляду знайшов підтвердження той факт, що рішення податкового органу було прийнято без достатніх законних підстав, необґрунтовано, а тому підлягає скасуванню. Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення, відтак позов підлягає задоволенню.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи встановлене порушення судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ДП "Торговельний комплекс "К-ПЕМЗ" ВАТ "Кам'янець-Подільський Електромеханічний завод" задовольнити повністю .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Торговельний комплекс "К-ПЕМЗ" Відкритого акціонерного товариства "Кам'янець-Подільський Електромеханічний завод" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004441542 від 01 квітня 2011 року, - скасувати <Текст >.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004441542 від 01 квітня 2011 року.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "06" лютого 2012 р. .

Головуючий <Список >Білоус О.В.

Судді< Список >Залімський І. Г.

< Список >Курко О. П.

< Список >

< Список >