Ухвала суду № 21702210, 25.01.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/10530/11

Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача: Щербака А.Є.

<Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмженою відповідальністю "Ювента" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Ювента" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Славутської ОДПІ в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000042303 від 21.03.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Позовні вимоги мотивовано тим, що 31.03.2011 року ТОВ "Ювента" отримало податкове повідомлення рішення №0000042303 від 21.03.2011 року, винесене Славутською ОДПІ, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість відповідно: за листопад 2010 року на 162343 грн. та за грудень 2010 року на 88352 грн., а всього на загальну суму 250695 грн., однак акту перевірки , який слугував би матеріальною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення № 0000042303 не було надано відповідачем. В даному повідомленні рішенні № 0000042303 вже було зазначено правову підставу для зменшення суми бюджетного відшкодування Акт № 126/15/30801338 про результати камеральної перевірки підприємства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунковий рахунок за листопад 2010 року та грудень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року та з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року, який був надісланий відповідачем на адресу позивача 07.04.2011 року цінним листом, а отриманий позивачем 08.04.2011 року. Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, просили визнати його протиправним та скасувати.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.10.2011 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представник апелянта (відповідача) не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно і належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав повністю за обставин, викладених у письмовтих запереченнях, які приєднані до матеріалів справи. Проти задоволення апеляційної скарги заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обгрунтованим, і таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши думку представника позивача, який не заперечив проти розгляду апеляційної скарги по суті без участі представника апелянта, а також враховуючи те, що його явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, а матеріалів справи достатньо для її вирішення в даному судовому засіданні, визнала за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами без участі представника відповідача згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.03.2011 року Славутською ОДПІ проведено камеральну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунковий рахунок за листопад 2010 року та грудень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року та з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року. За результатами перевірки підприємства було складено Акт перевірки від 15.03.2011 року Акт № 126/15/30801338 (т.1 а.с. 14-48), на підставі якого було прийняте податкове повідомлення-рішення форми В-1 від 21.03.2011 року за №0000042303, яким визначено завищення суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 250695,00 грн. (т.1 а.с. 13).

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПА у Хмельницькій області (т.1 а.с. 56-60) та ДПА України (т.1 а.с. 86), за результатами якого податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Відповідно до Акту перевірки виявлено завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 250695,00 грн. у зв'язку з відсутністю підтвердження сплати податку на додану вартість у багатоступневому ланцюгу постачання по взаємовідносинах із ПП “Даск- Інвест”, ФОП ОСОБА_3

Судом першої інстанції було встановлено, що за договором поставки від 23.01.2009 року № 23/01/09-2 (т.1 а.с. 61-62), укладеного між позивачем та ПП "Даск-Інвест", останнє поставило на адресу ТОВ "Ювента" меблеву фурнітуру та комплектуючі, асортимент та кількість яких визначається в рахунках та накладних, що додаються до договору, що підтверджується видатковими та прибутковими накладними, журналами реєстрації господарських операцій, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, накладними на внутрішнє переміщення, банківськими виписками по оплаті продукції.

ПП “Даск-Інвест” було основним постачальником меблевої фурнітури (меблевих ручок, ніжок, петель, вимикачів, світильників та ін.) для TOB “Ювента”, якою комплектувалися виготовлювані підприємством меблі для ванних кімнат, а ФОП ОСОБА_3 був одним з основних постачальників дзеркал та скла, якими комплектувалися меблі для ванних кімнат, а складові отримували за довіреностями посадові особи позивача, про що свідчать витяги з Книги обліку довіреностей та накладні про оприбуткування продукції на складі, наявні серед матеріалів справи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного і обгрунтованого висновку про те, що TOB “Ювента” дійсно використовувала отримані від ПП “Даск-Інвест” та ФОП ОСОБА_3 меблеві комплектуючі для виготовлення меблів для ванних кімнат з метою їх наступної реалізації (в тому числі на експорт) для отримання доходу. Господарські операції позивача з вище зазначеними контрагентами за періоди з 01.10.2010 по 31.10.2010 року та з 01.11.2010 по 30.11.2010 року підтверджуються дослідженими в судовому засіданні документами (т.1 а.с. 165-168, 198-250, т.2 а.с. 1-8).

Крім того, судом першої інстанції враховано, що у акті перевірки відповідачем не ставиться під сумнів правомірність та фактичність здійснених господарських операцій вчинених між TOB “Ювента” та ПП “Даск-Інвест”, між TOB “Ювента” та ФОП ОСОБА_3, а лише ставиться під сумнів наявність підтверджуючих документів сплати податку на додану вартість у багатоступневому ланцюгу постачання.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Платник податкупокупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів та зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, який складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) і є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97). Підпунктом 7.4.5 п.7.5. ст.7 вказаного Закону заборонено включати до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

За змістом п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, лише у випадку відсутності податкової накладної покупець позбавлений права включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку даним пунктом не передбачено.

Пунктом 198.2 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині того, що договори позивача із зазначеними контрагентами вважаються неукладеними в розумінні ч.8 ст. 181 ГК України, оскільки таке твердження спростовуються матеріалами справи.

Статтею 627 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтями 204, 205 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В ході судового розгляду судами не встановлено, а відповідачем не доведено невідповідність змісту договорів поставки, укладених між позивачем та його контрагентами вимогам цивільного законодавства.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду вфд 17 жовтня 2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 30 січня 2012 року .

Головуючий <Список >Білоус О.В.

Судді< Список >Мельник-Томенко Ж. М.

< Список >Залімський І. Г.

<Список >

<Список >