Ухвала суду № 21672868, 07.02.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4906/11

Головуючий у 1-й інстанції: Загороднюк А.Г.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Гонтарука В. М. Драчук Т. О.

при секретарі: Александровій К.В.

за участю представника позивача: Давискиби В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2011 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба" звернулося до суду з позовом до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області №0000232320 від 19.10.2011 року, яким збільшено сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Дружба" грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 320296,25 грн., в тому числі за основним платежем - 142185 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 178111,25 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року зазначений позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням Іллінецька МДПІ подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання до суду апеляційної інстанції свого уповноваженого представника не направив, що з урахуванням положень частини 4 статті 196 КАС України , не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції посадовими особами податкового органу у період з 19.09.2011 року по 23.09.2011 року та з 26.09.2011 року по 27.09.2011 року проведена позапланова виїзна перевірка СТОВ "Дружба" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року, про що складено акт перевірки №329/23/03733223 (а.с. 15-74, т.с.1).

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем: п.п.3.1.3 п.3.1 ст.З, п.4.1 ст.4, п.п.7.2.8 п.7.2., п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.8-1.6 ст.8-1, п.п.11.21, п.п.11.29 ст.П Закону України "Про податок на додану вартість", ст.ст.187, 188, 198, 199, 209 Податкового кодексу України, ст.ст.18, 20 Закону України "Про оренду землі", ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, внаслідок чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся в розмірі 178347 гривень.

На підставі висновків акту перевірки Іллінецькою МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 19.10.2011 року №0000232320, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 142185 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 178111,25 грн. (а.с.86, т.с.1).

Апеляційним судом встановлено, що причиною виявлених порушень є твердження податкового органу, згідно яких СТОВ "Дружба" безпідставно перебуває на спеціальному режимі оподаткування через заниження останнім 75% питомої ваги вартості самостійно вироблених сільськогосподарських товарів, оскільки земельні ділянки на яких здійснюється власне виробництво та які використовуються згідно укладених договорів оренди не пройшли державну реєстрацію. Тобто відповідач рахує, що за позивачем відсутнє право користування орендованою землею, а тому вирощена на ній продукція не є власністю позивача.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням та їх скасовуючи суд першої інстанції, з яким погоджується і апеляційний суд, вірно виходив з такого.

На момент проведення перевірки СТОВ "Дружба" було зареєстроване як платником податку на додану вартість так і платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних відносин) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

В свою чергу, пунктом 8-1.6 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Пунктом 8-1.7 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України", якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб) а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку -їх виробником.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" фіксований сільськогосподарський податок - це податок, який не змінюється протягом визначеного цим Законом терміну і справляється з одиниці земельної площі. Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених в цій статті, зокрема, в рахунок податку на прибуток підприємств. Частинами першою і третьою статті 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" встановлено, що платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що СТОВ "Дружба" для виробництва сільгосппродукції використовувало земельні ділянки на підставі договорів оренди землі.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з тим що використання позивачем при виробництві власної продукції земельних ділянок, договори по яких не пройшли державну реєстрацію, не є підставою вважати вироблену сільськогосподарську продукцію, продукцією не власного виробництва. Водночас, судом першої інстанції підставно враховано той факт, що причини, через які окремі договори оренди землі не були зареєстровані, не залежали від позивача.

Натомість, факт передачі орендодавцем орендареві земельної ділянки в кожному конкретному випадку підтверджується актом-прийому передачі, що в свою чергу підтверджує те, що об'єкт оренди перейшов у користування орендаря. Факт проведення розрахунків по орендній платі підтверджується довідками виданими СТОВ "Дружба".

Відповідачем не враховано, що сільгосппродукція вирощується, збирається, зберігається і продається (поставляється) працівниками (трудовим колективом) СТОВ "Дружба", з використанням інших власних та орендованих виробничих потужностей - власної та орендованої сільськогосподарської техніки та усіх інших витратних матеріалів. Товариство здійснює увесь цикл виробництва сільськогосподарської продукції із застосуванням власних та орендованих виробничих потужностей, а тому є сільськогосподарським товаровиробником. Будь-яких доказів того, що СТОВ "Дружба" виготовляє продукцію не свого виробництва податковим органом не доведено, як і не зазначено тих осіб хто, на їх думку, є власником такої продукції.

Суд першої інстанції, системно проаналізувавши вказані вище правових норм, дійшов вірного висновку про те, що право бути платником фіксованого сільськогосподарського податку визначається лише через 75% одержаної від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) рік суми, а не з кількості землі (площі землі), яка, в свою чергу, впливає лише на розмір податку. Крім того, вагомим є той факт, що позивач сплачує оренду платну щодо усіх земельних ділянок, що підтверджується довідкою №473 від 19.10.2011 року, незалежно від того, зареєстровані договори оренди землі, чи ні.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000232320 від 19.10.2011 року Іллінецькою МДШ доведено не було та матеріалами справи не підтверджено, що обґрунтовано свідчить про наявність підстав для його скасування.

Доводи апелянта були предметом розгляду та не знайшли свого підтвердження, відповідно не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198, статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 13 лютого 2012 року .

Головуючий суддя/підпис/ Боровицький О. А.

Судді/підпис/ Гонтарук В. М.

/підпис/ Драчук Т. О.

З оригіналом згідно: секретар