Ухвала суду № 21701327, 02.02.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2012 р.Справа № 2-а/1570/3605/11 Категорія: 8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковлева Ю.В.

судді Запорожана Д.В.

судді Жука С.І. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморє Плюс» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморє Плюс»до Державної податкової інспекції в Біляївському районі Одеської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000509300 від 04 травня 2011 року,

встановила:

Позивач ТОВ «Чорноморє Плюс»18.05.2011 року звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Біляївському районі Одеської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000509300 від 04 травня 2011 року. В своєму позові позивач зазначив, що ДПІ в Біляївському районі Одеської області було проведено позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморє Плюс», за результатами якої було складено акт №789/23/32478489 від 15.04.2011 року, відповідно до висновків якого, перевіркою було встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3., п.п. 7.2.6. п. 7.2, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент подання декларації з ПДВ), у звязку з чим було винесено податкове повідомлення-рішення №0000509300 від 04 травня 2011 року. Також позивач зазначив, що відповідачем неправомірно було винесено зазначене податкове повідомлення-рішення, оскільки позивачем правомірно до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ по податковим накладним, які виписані постачальником товарів (робіт, послуг) за минулий період, так як Законом України «Про податок на додану вартість»не заборонено включати до складу податкового кредиту податкові накладні попередніх звітних періодів. Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000509300 від 04 травня 2011 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, в обґрунтування заперечень зазначив, що 15.04.2011 року посадовими особами ДПІ в Біляївському районі Одеської області було складено акт № 789/23/32478489 від 15.04.2011 року про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Чорноморє плюс»з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту при складанні декларацій з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад 2010 року. Представник відповідача також зазначив, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за перевіряємий період було встановлено його завищення на загальну суму 133785 гривень, в т.ч. за вересень 2010 року на суму 51302 гривень, за жовтень 2010 року на суму 36441 гривень, за листопад 2010 року на суму 46042 гривень. Крім того, представник відповідача зазначив, що позивачем в порушення ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»до складу податкового кредиту віднесені суми ПДВ, по податковим накладним, які виписані постачальником товарів (робіт, послуг) за період, який охоплено попередньою комплексною документальною перевіркою в загальній сумі 133785 гривень.

Також, представником відповідача було зазначено, що за отриманими податковими накладними, виписаними постачальниками у звітних періодах, які було перевірено попередньою документальною перевіркою, забезпечити собі право на податковий кредит покупець може подавши разом із податковою декларацією за звітний податковий період заяву зі скаргою на постачальника, який відмовився надати податкову накладну (або порушив порядок її заповнення) на вимогу її отримувача, проте перевіркою не було встановлено факту звернення ТОВ «Чорноморє Плюс»до органу державної податкової служби з відповідною заявою про включення до складу податкового кредиту зазначених податкових накладних, у звязку з чим ТОВ «Чорноморє Плюс»не використало своє право на підтвердження суми податкового кредиту за вересень, жовтень, листопад 2010 року. Враховуючи викладене, представник відповідача просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморє Плюс»до Державної податкової інспекції в Біляївському районі Одеської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000509300 від 04 травня 2011 року було відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ТОВ «Чорноморє Плюс», з посиланням на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду 1-ї інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що 14 травня 2003 року Біляївською районною державною адміністрацією було проведено державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморє Плюс»та видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 79).

З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва № 21512201 від 08 лютого 2005 року позивач є платником податку на додану вартість (а.с. 80).

Також з матеріалів справи вбачається, що з 04.04.2011 року по 08.04.2011 року посадовими особами ДПІ в Біляївському районі Одеської області було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Чорноморє Плюс»з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту при складанні декларацій з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад 2010 року, за результатами якої складено акт № 789/23/32478489 від 15.04.2011 року (а.с. 8-13).

Вищезазначеною перевіркою було встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3., п.п. 7.2.6. п. 7.2, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого було встановлено завищення відємного значення податку на додану вартість рядка 26 (що підлягає перенесенню до рядка 26 декларації за наступний податковий період грудень 2010 року) на суму 133785, 00 грн., а саме: ТОВ «Чорноморє Плюс»за вересень, жовтень, листопад 2010 року до складу податкового кредиту віднесені суми ПДВ по податковим накладним, які виписані постачальником товарів (робіт, послуг) за період, який охоплено попередньою комплексною документальною перевіркою, а саме: акт комплексної перевірки № 115/23-10/32478489 від 03.07.2009 року за період з 01.07.2008 року по 31.12.2008 року в загальній сумі 1039914 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі акту № 789/23/32478489 від 15.04.2011 року ДПІ в Біляївському районі Одеської області було винесено податкове повідомлення-рішення від 04 травня 2011 року № 0000509300, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2010 року на суму 51302 гривні, за жовтень 2010 року на суму 36441 гривня, за листопад 2010 року на суму 46042 гривні (а.с. 18).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинний на дату виникнення спірних правовідносин), податкова накладна видається платнику податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищезазначеного Закону встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 того ж Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом 1-ї інстанції було вірно встановлено, що ТОВ «Чорноморє Плюс»у вересні, жовтні, листопаді 2010 року до складу податкового кредиту включило суми податку на додану вартість по податковим накладним минулих звітних періодів у сумі 1039914 гривень, а саме: сума податку на додану вартість по податковим накладним № 327 від 12.05.2008 року, № 24 від 09.09.2008 року, № 2804/5 від 26.06.2008 року, № 2547/5 від 12.06.2008 року, № 24493 від 18.11.2008 року, № 14262 від 22.07.2008 року, № 14261 від 22.07.2008 року, №29.021 від 29.0.2008 року, № 1 від 15.01.2008 року, № 0111-3 від 11.01.2008 року, № 1127-20 від 27.11.2007 року, № 72900/ф-8а від 31.10.2007 року включена до податкового кредиту в вересні 2010 року; сума податку на додану вартість по податковим накладним № 30110745 від 30.11.2007 року, № 172 від 16.11.2007 року, № 1212 від 31.10.2008 року, № 140 від 30.07.2008 року, № 121 від 30.12.2008 року, № 99 від 30.09.2008 року, № 3474/5 від 24.07.2008 року до податкового кредиту в жовтні 2010 року; сума податку на додану вартість по податковим накладним № 31120752 від 31.12.2007 року, № 131 від 30.11.2008 року, № 108 від 30.10.2008 року, № 123 від 31.12.2008 року, № 117 від 30.11.2008 року - до податкового кредиту в листопаді 2010 року (а.с. 19-61).

Відповідно до пунктів 1.5, 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», звітний (податковий) період період, за який платник податку зобовязаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

Пунктом 1.7 статті 1 цього ж Закону визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виходячи з вказаних положень Закону України «Про податок на додану вартість»відображення як податкових зобовязань так і податкового кредиту в деклараціях повинно відбуватись саме за звітний період, в якому ці податкові зобовязання у одного субєкта господарювання та відповідно право на податковий кредит у другого субєкта господарювання (його контрагента) виникли.

Визначення податкового кредиту саме як право, а не обовязок платника податку зменшити податкове зобовязання звітного періоду, передбачає, що саме в звітному періоді він може скористатись цим своїм правом на підставах, які зазначені в Законі. Такими підставами відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР є наявність у нього відповідних податкових накладних, оформлених належним чином. Вказана норма - п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР вимагає від платника податку, який хоче скористатись правом на податковий кредит в звітному періоді, отримати податкову накладну від постачальника товарів (послуг), а у разі відмови останнього надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, платник податку все одно може скористатися своїм правом на податковий кредит та зазначити його в декларації за звітний період, але при умові надання скарги на такого постачальника товарів (послуг) з копією розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є також підставою для проведення позапланової перевірки такого постачальника для зясування та повноти нарахування ним зобовязань з цього податку за такою господарською операцією.

Судом 1-ї інстанції було зазначено, що у вказаний спосіб норми Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР з одного боку захищають платника податків, який має право на податковий кредит в звітному періоді і хоче таким правом скористатися, з другого боку дають можливість контролювати податковою службою постачальника товарів (послуг), у якого відповідно до ст. 7 виникають податкові зобовязання з цього податку та який у момент виникнення таких податкових зобовязань повинен скласти податкову накладну та надати її покупцю.

Також судом 1-ї інстанції було вірно встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморє Плюс»не подавало до ДПІ в Біляївському районі Одеської області заяв зі скаргою на постачальників.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції щодо обґрунтованості висновку акту перевірки, що у звязку з тим, що позивач не скористався своїм правом на податковий кредит у відповідний звітний період на підставах, визначених в Законі України «Про податок на додану вартість», йому на цю суму податку на додану вартість збільшена сума податкових зобовязань.

Суд 1-ї інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги твердження позивача в обґрунтування своїх вимог, що ним не надавались скарги на постачальника, так як постачальник не відмовляв в наданні податкової накладної, оскільки наявність такої відмови могла виникнути лише при наявності відповідно до пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7 вищевказаного Закону України №168/97-ВР вимоги позивача у відповідному звітному періоді надати йому податкову накладну. Відсутність отримання податкової накладної у позивача в податковий період, коли вона була виписана, та відсутність відмови контрагента в її наданні, свідчить тільки про те, що позивач не мав бажання у відповідний податковий період скористатися своїм правом на податковий кредит, а тому в неотриманні податкової накладної і не вимагав її від постачальника.

Використання права на податковий кредит шляхом включення податкових накладних, отриманих із запізненням, до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані, Законом України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР не передбачене.

Позивач не спростовує висновків перевіряючих, що постачальниками товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморє Плюс»були виписані податкові накладні відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 вищезазначеного Закону України по першій події по даті відвантаження товарів, а для робіт (послуг) по даті оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платника податку, або по даті зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податків, тобто своєчасно, а тому товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморє Плюс»при бажанні скористатися своїм правом на податковий кредит могло отримати їх своєчасно та відобразити у відповідному звітному періоді.

Враховуючи викладене, суд 1-ї інстанції вірно вважав безпідставним посилання позивача на те, що діючим законодавством України не встановлено обмежень в частині відображення в податковому обліку податкових накладних, виписаних в іншому, ніж звітний податковий період, оскільки саме системний аналіз положень Закону України «Про податок на додану вартість»свідчить про встановлення цим Законом строків та порядку відображення податкових зобовязань та строків та порядку формування права на податковий кредит з податку на додану вартість.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, ст. 197, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморє Плюс» залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморє Плюс»до Державної податкової інспекції в Біляївському районі Одеської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000509300 від 04 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5-ть днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до положень діючого законодавства до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:/підпис/Ю.В. Яковлев

Суддя:/підпис/Д.В. Запорожан

Суддя:/підпис/С.І. Жук