Ухвала суду № 21701317, 02.02.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2012 р.Справа № 2-а-1783/10/1570 Категорія: 8.2.9Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковлева Ю.В.

судді Запорожана Д.В.

судді Жука С.І.

при секретарі Довженко А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Южному Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року по адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний»до Державної податкової інспекції в м. Южному Одеської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

встановила:

Позивач ДП «Морський торговельний порт «Южний»05.10.2006 року звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Южному Одеської області, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000302301/0 від 22.03.2006 року.

Позовні вимоги ДП «МТП «Южний»обґрунтовує тим, що земельні ділянки, за використання яких було донараховано земельний податок оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням не знаходяться у межах м. Южне, оскільки вони розташовані в акваторії порту, тобто на території, зайнятій водним обєктом Аджаликський лиман, що не включено до меж м.Южне, та який є загальнодержавною власністю. Частиною 4 ст. 25 Закону України «Про транспорт»від 10.11.1994 року встановлено, що до земель морського транспорту не належать території, насипані або намиті в акваторії за кошти портів. До території морського порту також належать намиті, насипані або створені із застосуванням інших гідротехнічних технологій площі, створені за рахунок порту і за користування якими не стягується плата. Таким чином, морський торговельний порт повинен сплачувати земельний податок, але не за площу намитих ґрунтів, а за використання земельної ділянки, на якій ці ґрунти намиті. Тобто, земельні ділянки, які використовуються ДП «МТП«Южний»для розміщення штучно створених територій порту, відносяться до земель водного фонду, тому при обчисленні земельного податку по земельним ділянкам, які штучно створені за рахунок порту площею 22,18 га, повинна застосовуватись ставка податку як за земельні ділянки, надані на землях водного фонду. Саме за такою ставкою у відповідності до вимог ст.11 Закону України «Про плату за землю»ДП «МТП «Южний»нараховувались зобовязання з земельного податку в перевіряємий період, оскільки штучно створені за рахунок порту земельні ділянки площею 22,18 га є гідротехнічними спорудами, створеними на землях водного фонду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, наголосивши на тому що податкове повідомлення-рішення №0000302301/0 від 22.03.2006 року було прийняте ДПІ у м.Южне всупереч вимогам ст.74 КТМ, ч.4 ст.25 Закону України «Про транспорт», ст.11 Закону України «Про плату за землю». При цьому, на її думку, відповідач не надав належних доказів, які б підтверджували законність прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. У своїх запереченнях відповідач посилався виключно на власне трактування норм законодавства України, чим порушив вимоги п.п.4.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який передбачає, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, з підстав викладених у запереченнях на адміністративний позов, зазначивши, що на замовлення позивача Южненською міською філією ДП «Одеський регіональний центр Державного земельного кадастру»проведено експертну грошову оцінку окремо на кожну земельну ділянку, що утворені за рахунок порту та видано довідки №№103, 105, 107,109 від 16.10.2002 року. Згідно наданих довідок: земельні ділянки були створені за рахунок позивача; цільове призначення земельних ділянок-землі транспорту та звязку; земельні ділянки розташовані на території м.Южне. Земельні ділянки, надані позивачу, входять до складу земель м.Южне, включаючи землі штучно створені за рахунок порту, а також наявна грошова оцінка зазначених земель, що є умовою для застосування ч.1 ст.7 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року, яка зазначає, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року адміністративний позов Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний»до Державної податкової інспекції в м. Южному Одеської області було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Южному Одеської області від 22.03.2006 року №0000302301/0.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції в м. Южному Одеської області, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставлять питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками ДПІ у м.Южному з 06.10.2005 року по 17.11.2005 року було проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП «МТП «Южний»за період з 01.07.2003 року по 30.06.2005 року, за результатами якої складено акт перевірки від 20.03.2006 року №137/12/23-1008/04704790 (а.с. 89-99 т.1).

За результатами перевірки встановлені порушення ДП «МТП «Южний» вимог ст.7 Закону України «Про плату за землю»від 19.09.1996 року №378/96-ВР при обчисленні суми земельного податку за період з 01.07.2003 року по 30.06.2005 року за земельні ділянки загальною площею 22,18 га, які штучно створені за рахунок порту та повинні оподатковуватись земельним податком на загальних підставах у розмірі 1 відсоток від грошової оцінки земельної ділянки, а ДП «МТП «Южний»застосовувалась ставка податку як за земельні ділянки, надані на землях водного фонду, що призвело до заниження земельного податку у сумі 90857,40 гривень.

На підставі акту перевірки від 20.03.2006 року №137/12/23-1008/04704790 ДПІ у м.Южному було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.03.2006 року №0000302301/0, яким визначено позивачу податкове зобовязання з земельного податку у розмірі 136286,10 гривень (у тому числі 90857,40 гривень - за основним платежем, 45428,70 гривень - штрафні санкції).

Відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії І-ОД №001823 від 10.06.2002 року ДП «Морський торговельний порт «Южний» надано у постійне користування для експлуатації та обслуговування промислових і господарських обєктів 196,70 га. землі, у тому числі і земельна ділянка 22,18 га., штучно створена позивачем.

При цьому ч.1 ст. 173 Земельного кодексу України передбачено, що межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Ст. 1 Закону України «Про планування і забудову територій»від 20 квітня 2000 року N1699-III територія - частина земної поверхні у визначених межах (кордонах) з властивими їй географічним положенням, природними та створеними діяльністю людей умовами та ресурсами, а також з повітряним простором та розташованими під нею надрами

Отже, територія міста не може включати зовнішні водні обєкти, а межа міста має обовязково проходити по поверхні землі та відповідно земельна ділянка 22,18 га., штучно створена позивачем, не належить до меж міста Южне.

Згідно пунктом «в»ч.1 ст.58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

Разом з тим, п. «б»ч.1 ст.69 Земельного кодексу України до земель морського транспорту належать землі під гідротехнічними спорудами і засобами навігаційної обстановки, судноремонтними заводами, майстернями, базами, складами, радіоцентрами, службовими та культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, що обслуговують морський транспорт.

Згідно ч.1,2 ст.25 Закону України «Про транспорт»до земель морського транспорту належать землі, надані в користування під: морські порти з набережними, майданчиками, причалами, вокзалами, будівлями, спорудами, устаткуванням, об'єктами загальнопортового і комплексного обслуговування флоту; гідротехнічні споруди і засоби навігаційної обстановки, судноремонтні заводи, майстерні, бази, склади, радіоцентри, службові та культурно-побутові приміщення та інші споруди, що обслуговують морський транспорт. До земель морського транспорту не належать території, насипані або намиті в акваторії за кошти портів.

Тобто, штучно створені гідротехнічні споруди морських портів причали, що використовуються портами для здійснення господарської діяльності, можуть бути віднесені до складу різних категорій земель, а саме: до земель водного фонду та до земель морського транспорту.

Згідно ч.1 ст.20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до Листа відділу Держкомзему у м.Южне Одеської області №32-01-15/148 від 11.03.2011 року у період з 01.07.2003 року по 30.06.2005 року відведена ДП «МТП «Южний»земельна ділянка, штучно створена за рахунок порту загальною площею 22,18 га, згідно державного акту на право постійного користування землею серії І-ОД №001823, виданого 10.06.2002 року ДП«Морський торговельний порт «Южний», передана у постійне користування для експлуатації та обслуговування промислових і господарських обєктів, відносилась згідно ст.19 Земельного кодексу України за основним цільовим призначенням до категорії: ж) землі промисловості, транспорту, звязку, енергетики, оборони та іншого призначення. Згідно Українського класифікатора цільового використання землі (УКЦВЗ), земельна ділянка відносилась до земель морського транспорту.

Тобто, цільове призначення спірної земельної ділянки ДП «Морський торговельний порт «Южний»загальною площею 22,18 га. свідчить про належність цієї землі до категорії земель морського транспорту.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на відповідь Держкомзему у м.Южне Одеської області щодо зазначення у технічній документації по інвентаризації земельних ділянок, які створені за рахунок ДП «Морський торговельний порт «Южний», підготовленої Южненською міською філією ДП «Одеський регіональний центр державного земельного кадастру»17.10.2002 року, що зазначена земельна ділянка площею 22,18га. була утворена за рахунок земель водного фонду. Так, відповідно до ст.13 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року № 2535-XII (який був чинним на час здійснення зазначених правовідносин і втратив чинність 01.01.2011 року) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам та юридичним особам у власність чи постійне користування, зазначається у державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою на підставі даних державного земельного кадастру.

Відповідно до ч.2 ст.20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

За таких обставин, при проведенні перевірки перевіряючими неправомірно зроблено висновок щодо того, що зазначена земельна ділянка знаходиться у межах міста Южне та повинна оподатковуватися відповідно до ст. 7 Закону України «Про плату за землю»у розмірі 1 відсоток від грошової оцінки земельної ділянки та, відповідно, донараховано земельного податку у розмірі 90 857,4 гривень у звязку із застосуванням позивачем ставки податку за зазначену ділянку як за земельну ділянку водного фонду.

Ст. 7 Закону України «Про плату за землю»встановлювалися ставки земельного податку за землі населених пунктів, а відповідно до ст. 8 зазначеного Закону податок за земельні ділянки транспорту справляється з розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено у перевіряємий період земельний податок за вищезазначену земельну ділянку за ставкою, встановленою для земель водного фонду, тобто згідно ст.11 Закону України «Про плату за землю»у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки ( 643,34 гривень).

Таким чином, за спірну земельну ділянку ДП «Морський торговельний порт «Южний», загальною площею 22,18 га., позивач повинен був сплачувати земельний податок у розмірі 5 відсотків від грошової оцінки, а не у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки, як він сплачував, і не у розмірі 1 відсоток від грошової оцінки земельної ділянки як визначено податковим органом у спірному податковому повідомленні рішенні.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене суд 1-ї інстанції дійшов вірного висновку, що адміністративний позов Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний»підлягає задоволенню шляхом скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2006 року №0000302301/0 Державної податкової інспекції в м. Южному Одеської області з урахуванням того, що це є актом індивідуальної дії.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційних скарг суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Южному Одеської області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року по адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний»до Державної податкової інспекції в м. Южному Одеської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий:/підпис/Ю.В. Яковлев

Суддя:/підпис/Д.В. Запорожан

Суддя:/підпис/С.І. Жук