Ухвала суду № 21701257, 25.01.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2012 р.Справа № 2-а-8086/10/1570 Категорія:Головуючий в 1 інстанції: Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Яковлєва О.В.,

суддів Бойка А.В., Романішина В.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2011 року, у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прокс-М», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «АВВ-Система»про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом в якому ставить вимоги до ТОВ «Прокс-М» про стягнення грошових коштів, в розмірі 484444 гривень.

Вимоги обгрунтовано тим, що на виконання постанови старшого слідчого в ОВС ПМ ДПА в Одеській області фахівцем ДПА в Одеській області проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «АВВ-Система» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Прокс-М», за період з 14.02.2008 року по 30.09.2009 року, якою встановлено, що між ТОВ «Прокс-М» та ТОВ «АВВ-Система»укладено договори купівлі-продажу товарів від 20.03.2008 року та 28.04.2008 року, відповідно до яких ТОВ «Прокс-М»зобовязувався відвантажити та передати у власність ТОВ «АВВ-Система» товар, а ТОВ «АВВ-Система» зобовязувався прийняти цей товар та своєчасно оплатити. На підставі вказаних договорів ТОВ «Прокс-М»виписано видаткові накладні та відповідні податкові накладні. ТОВ «АВВ-Система» віднесло до складу валових витрат кошти перераховані на банківський рахунок ТОВ «Прокс-М», на підставі вищевказаних договорів, обсяги цих валових витрат ТОВ «АВВ-Система» включило до декларацій про прибуток підприємства за 1 півріччя 2008 року, за 3 квартали 2008 року та за 2008 рік, віднесло до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних виданих ТОВ «Прокс-М». Між тим ТОВ «Прокс-М» не подає податкову звітність до ДПІ у Приморському районі м. Одеси з податку на прибуток, з 23.12.2008 року та з податку на додану вартість, з 20.01.2009 року. Вказані договори, податкові та видаткові накладні підписані від імені ТОВ «Прокс-М» директором останнього ОСОБА_1, якого вироком Приморського районного суду м. Одеси від 02.11.2009 року, який вступив у законну силу, визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки. При вирішенні цієї справи встановлено, що ОСОБА_1, як директор ТОВ «Прокс-М», фінансово-господарською діяльністю підприємства не займався, договори, видаткові та податкові накладні не складав та не підписував.

Тому, позивач вважає, що вказані договори є нікчемними, оскільки правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлювались ними, а вчинились виключно з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства та спрямовувались на незаконне заволодіння майном держави. Згідно з платіжними дорученнями ТОВ «АВВ-Система», на виконання зазначених нікчемних угод, перерахувало грошові кошти на банківський рахунок ТОВ «Прокс-М», а ТОВ «Прокс-М», в свою чергу, на отримані кошти виписало видаткові накладні та відповідні податкові накладні, на загальну суму 242222 грн., але без реального виконання ТОВ «Прокс-М» умов угод.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси подано апеляційну скаргу з якої вбачається, що судом першої інстанції порушено вимоги матеріального права, а висновки суду не відповідають встановленим обставинам у справі, так як строк для стягнення коштів за нікчемними угодами встановлено три роки.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нову постанову, якою позов задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Прокс-М»зареєстровано як юридична особа та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 165).

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВВ-Система» зареєстровано як юридична особа та знаходиться на обліку, як платник податків, в ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 92), довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 93), витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с. 161) та довідкою про взяття на облік платника податків (а.с. 90).

В ході господарської діяльності між ТОВ «Прокс-М»(Продавець) та ТОВ «АВВ-Система»(Покупець) укладено договори купівлі-продажу від 20.03.2008 року (а.с. 11) та від 28.04.2008 року (а.с. 12), відповідно до яких Продавець зобовязувався відвантажити та передати у власність Покупцеві товар, а Покупець зобовязувався прийняти та своєчасно оплатити товар згідно з умовами договору.

За вказаними договорами, згідно з платіжними дорученнями, ТОВ «АВВ-Система»(а.с. 13-18) перерахувало грошові кошти на банківський рахунок ТОВ «Прокс-М», а ТОВ «Прокс-М», в свою чергу, на отримані кошти виписано видаткові накладні (а.с. 19-28) та відповідні податкові накладні, на загальну суму 242222 грн. (а.с. 29-38)

ТОВ «АВВ-Система» віднесено до складу валових витрат кошти перераховані на банківський рахунок ТОВ «Прокс-М», на підставі вищевказаних договорів, що підтверджено платіжними дорученнями, обсяги цих валових витрат ТОВ «АВВ-Система» включено до декларацій про прибуток підприємства за 1 півріччя 2008 року, за 3 квартали 2008 року та за 2008 рік, що підтверджено деклараціями з податку на прибуток підприємства (а.с. 49-60) та віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, виданих ТОВ «Прокс-М».

На виконання постанови старшого слідчого в ОВС ПМ ДПА в Одеській області від 06.08.2009 року (а.с. 40) ДПА в Одеській області проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «АВВ-Система» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Прокс-М», за період з 14.02.2008 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складений акт перевірки від 21.01.2010 року № 19/35-02/35698040, яким підтверджений факт таких відносин.

У період правовідносин між ТОВ «АВВ-Система» з ТОВ «Прокс-М», вказані договори, податкові та видаткові накладні підписано від імені директора ТОВ «Прокс-М» ОСОБА_1

Між тим вироком Приморського районного суду м. Одеси від 02.11.2009 року, який вступив у законну силу, гр. ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки (а.с. 46). При вирішенні цієї кримінальної справи встановлено, що гр. ОСОБА_1 за грошову винагороду здійснив реєстрацію юридичної особи ТОВ «Прокс-М», як директор ТОВ «Прокс-М»фінансово-господарською діяльністю цього підприємства не займався, договори, видаткові та податкові накладні не складав та не підписував. При використанні інформаційної бази АІС ОР ДПА в Одеській області встановлено, що з моменту створення ТОВ «Прокс-М»до даного часу зареєстровані працівники на підприємстві відсутні, тобто посада директора, посада головного бухгалтера на підприємстві не передбачена, на підприємстві відсутні будь-які основні засоби. ТОВ «Прокс-М» не подає податкову звітність до ДПІ у Приморському районі м. Одеси (за місцем реєстрації) з податку на прибуток, з 23.12.2008 року, та з податку на додану вартість, з 20.01.2009 року. В період з червня 2008 року по теперішній час засновник та директор ТОВ «Прокс-М» ОСОБА_1 відбуває покарання в місцях позбавлення волі та ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо відсутності підстав на стягнення грошових коштів.

Так, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою бухгалтерського обліку, відповідно до якої первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення та повинні мати обовязкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.4. п. 2 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати серед інших такі обов'язкові реквізити: посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 18 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Також, ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 215 ЦК України, встановлює підстави недійсності правочину. Так, згідно з ч. 2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки недійсності правочину передбачені ст. 216 ЦК України. Зокрема, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Судовою колгією встановлено, що особа, яка рахується директором ТОВ «Прокс-М» ОСОБА_1 насправді фінансово-господарською діяльністю не займався, ніяких бухгалтерських документів даного підприємства, в тому числі договорів, накладних, актів виконаних робіт, податкових накладних та інших документів не складав та не підписував, а товариство зареєстрував на своє імя на прохання невідомої йому особи за грошову винагороду. Крім того, в період, у який між ТОВ «Прокс-М»та ТОВ «АВВ-Система»нібито існували договірні правовідносини та видавалися за підписом директора ТОВ «Прокс-М» видаткові та податкові накладні, на підставі укладених договорів купівлі-продажу, ОСОБА_1 знаходився у місцях позбавлення волі, а з 07.06.2008 року тримався під вартою, тому обєктивно він не міг підписувати документи, в якості посадової особи ТОВ «Прокс-М».

Тому, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України, має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника або фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Наявність мети, зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями КК України. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

В даному випадку вироком Приморського районного суду від 02.11.2009 року, за яким ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 КК України, кваліфікуємого як фіктивне підприємництво, встановлено, що метою створення ТОВ «Прокс-М»є не зайняття підприємницькою діяльністю, а прикриття незаконної діяльності.

Вищевказаним вироком суду також встановлено, що в результаті таких злочинних діянь відбувалося ухилення від сплати податків до Державного бюджету України.

Згідно ч. 4 ст. 72 КАС України, визначено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тому, судова колегія приходить до висновку, що правочини, які укладено між ТОВ «Прокс-М» та ТОВ «АВВ-Система» є нікчемними, відповідно до положень ст. 228 ЦК України.

Однак, у відповідності до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобовязання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а в разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Органи державної податкової служби, зазначені в абз. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, передбачені нею санкції застосовує лише суд, що відповідає ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом .

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції відносяться до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України.

Тому, з урахуванням викладеного, встановлені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, встановлених ст. 250 цього Кодексу, тобто протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення субєктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, днем порушення відповідачем установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності є дати укладення договорів 20 березня 2008 року та 28 квітня 2008 року, а позов подано ДПІ у Малиновському районі м. Одеси 12 серпня 2010 року, тобто з пропуском річного строку встановленого ст. 250 Господарського кодексу України для застосування санкцій, встановлених ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАСУ, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2011 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом 20 днів, після набрання нею законною сили до Вищого адміністративного суду України.

головуючий О.В. Яковлєв

суддіА.В. Бойко

В.Л. Романішин