Ухвала суду № 21700105, 19.01.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2012 р.Справа № 2-а-166/11/1470 Категорія: 8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Продан Ю.І. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі: головуючого судді Запорожана Д.В.,

судді Яковлева Ю.В,

судді Жука С.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва, на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Завод"Авангард" до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод"Авангард" звернулося до суду з позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 грудня 2010 р. № 0002182301/0.

Свої позовні вимоги ТОВ "Завод"Авангард" обґрунтувало незаконністю спірного рішення відповідача.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року позов ТОВ "Завод"Авангард" було задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 27 грудня 2010 року № 0002182301/0.

В апеляційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 06.03.2000 р. за № 1522120000006090 та перебуває на податковому обліку в ДПІ з 14.03.2000 р. за № 00233397.

1 грудня 2010 року ДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правових відносин з платником податків ТОВ "БМ - Технологія" за період з 01.03.2010 р. по 30.06.2010 р., за наслідками якої складено акт № 9194/23-100/30826808, у якому встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними.

На підставі цього акту перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 27.12.2010 р. № 0002182301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4266 грн. (у т.ч. основний платіж - 2844 грн., штрафні (фінансові) санкції -1422 грн.).

У період березень - травень 2010 року, між позивачем та ТОВ "БМ - Технологія" було укладено усні договори поставки металопрокату. Виконання договірних зобов'язань між позивачем та його контрагентом підтверджується податковими накладними від 25.03.2010 р. № 419, від 07.04.2010 р. № 468, від 11.05.2010 р. № 661, оформленими відповідно до вимог Закону № 168/97-ВР та наказу ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", видатковими накладними, рахунками - фактурами, квитанціями, платіжними дорученнями та виписками по рахунку Миколаївського відділення ПАТ КБ "Приватбанк" (копії яких наявні в матеріалах справи).

Продукція за цими договорами поставлялася та відвантажувалася власними силами контрагента - ТОВ "БМ - Технологія", і була використана позивачем для надання послуг з ремонту теплоходу "Антарес" на виконання договору від 05.10.2009 р. № 05/10, укладеного між позивачем та Компанією Normal Management Group Ltd.

Відповідно до вимог Закону № 168/97-ВР та наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення" факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;г)податковий номер платника податку; місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис товарів та їх кількість; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів.

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Законом України від 16 липня 1999 року № 996/ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" визначено правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону, первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні містити такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Тобто, аналіз цієї статті свідчить, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, які не підтверджені податковими накладними, тобто на податковий кредит платник податку не вправі розраховувати за умови відсутності податкової накладної.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень статті 9 Закону № 168/97-ВР, свідоцтво про реєстрацію у якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Позивач отримавши у встановленому порядку від ТОВ "БМ - Технологія" податкові накладні, які містили всі необхідні реквізити, передбачені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, правомірно включив суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідно до пункту 7.5 статті 7 цього Закону. Зазначені податкові накладні були виписані зареєстрованим платником податку на додану вартість ТОВ "БМ - Технологія" та не містили жодних зауважень або посилань на порушення порядку їх заповнення чи оформлення.

Частиною 2 статті 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.Тобто, чинним законодавством України відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої особи, у т.ч. за податковими зобов'язаннями, не передбачена.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Норми Закону № 168/97-ВР не ставлять право платника податку на додану вартість на

формування податкового кредиту в залежність від належного виконання постачальником своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум до державного бюджету.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого

самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, завдання адміністративного судочинства ґрунтуються на положеннях статті 55 Конституції України, відповідно до якої, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2 статті 71 КАС).

Колегія суддів вважає, що всупереч зазначеним вимогам цього Кодексу, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Частинами 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 199, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Завод"Авангард" до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 грудня 2010 року № 0002182301/0 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І.Жук/