Ухвала суду № 21700038, 19.01.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2012 р.Справа № 2-а-8339/10/1470 Категорія: 8.2.2Головуючий в 1 інстанції: Середа О.Ф. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі: головуючого судді Запорожана Д.В.,

судді Яковлева Ю.В,

судді Жука С.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Гидроспекс” до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Гидроспекс” звернулося до суду з позовом до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 листопада 2010 року №0000140231/0.

Свої позовні вимоги ТОВ “Гидроспекс” обґрунтувало незаконністю спірного рішення відповідача.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року вищенаведений позов булозадоволенов повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2010 року №0000140231/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 26289,00 грн.

В апеляційній скарзі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що період з 28.10.10 р. по 01.11.10 р. відповідач провів документальну невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «МТО-Групп» за грудень 2009 року, ТОВ «Капітал і Ресурси» за квітень-травень 2008 року та за грудень 2009 року.

За результатами перевірки відповідач склав Акт від 03.11.2010 року № 3844/231-00/34376193, в якому, зробив висновки і зазначив, що позивач порушив підпункти 7.4.1 пункту 7.4, підпункти 7.7.1, пункту 7.7 статті 7 Закону України ”Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (надалі - Закон № 168/97-ВР), в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 17526,00 грн., у тому числі: за квітень 2008 року на суму 1250,00 грн.; за травень 2008 року на суму 4739,00 грн.; за грудень 2009 року на суму 11537,00грн.

За наслідками проведеної перевірки та зроблених висновків відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 17.11.2010 р. яким визначив суму податкового зобовязання фінансових санкцій за платежем податок на додану вартість на загальну суму 26289,00 грн.

При прийнятті оскарженого повідомлення-рішення відповідач виходив з того, що перевіркою встановлено відсутність поставок товарів ТОВ "МТО-Групп" та ТОВ "Капітал і Ресурси" платнику податків ТОВ «Гидроспекс»у квітні-травні 2008 року та у грудні 2009 року, а також те що ТОВ «Капітал і Ресурси»та ТОВ «МТО-Групп»не могли фактично здійснювати будь-які фактичні договірні відносини, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України зазначені правочини є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Відповідно підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари, та складається із сум податків, нарахованих платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327, зареєстрованого в Мінюсті України 25.08.2005 року за №925/11205, з подальшими змінами та доповненнями, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

- висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання, що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; (пп.2.3.2).

Відповідно до пп.2.3.4 Порядку оформлення результатів перевірок не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

В акті перевірки висновки, щодо порушення позивачем норм Закону № 168/97-ВР ґрунтуються лише на висновках актів перевірок, зроблених ДПІ в Центральному районі м. Миколаєва, які не є первинними документами, отже не можуть бути покладеними в основу прийняття рішення, а саме:

- Акт перевірки від 27.07.2010 року №1178/23-300/35674297, складеному ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки ТОВ «Капітал і Ресурси» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з платниками податків-контрагентами за період грудень 2009 року;

- Акт перевірки від 10.08.2010 року №1252/23-300/35674297, складеному ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки ТОВ «Капітал і Ресурси» щодо перевірки правових відносин з платниками податків-контрагентами за період з 01.03.2008 року по 31.05.2008 року, з 01.07.2008 року по 30.09.2008 року;

- Акт перевірки від 17.08.2010 року №1288/23-300/36142859, складеному ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки ТОВ «МТО-Групп» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з платниками податків-контрагентами за період грудень 2009 року.

Крім того, в Акті перевірки в обґрунтування заниження позивачем податку на додану вартість за періоди, що перевірялись, перевіряючими зроблено висновки про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Капітал і Ресурси» та ТОВ «МТО-Групп», але такі висновки є безпідставними, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин), а відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Посилання відповідача на статтю 228 Цивільного кодексу України, як на підставу встановлювати нікчемність угоди шляхом виявлення певних фактів є помилковим, оскільки за змістом цієї норми порушення публічного порядку полягає в тому, що цей правочин повинен бути направлений на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння таким майном.

Ніяких інших підстав для визнання правочину нікчемним чинним законодавством України не передбачено, а як вбачається із змісту Акту перевірки жодного доказу нікчемності правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Капітал і Ресурси»та ТОВ «МТО-Групп», в Акті перевірки не зазначено.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Частинами 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 199, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Гидроспекс” до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 листопада 2010 року №0000140231/0 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І.Жук/