Ухвала суду № 21699784, 19.01.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2012 р.Справа № 2-а-4169/10/2170 Категорія: 8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі: головуючого судді Запорожана Д.В.,

судді Яковлева Ю.В,

судді Жука С.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Югсталтранс» до державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Югсталтранс»звернулось до суду з позовом, уточненим заявою від 22 грудня 2010 року, про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 28 квітня 2010 року за №0001752301/3, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 104386 грн., а також донараховані зобовязання з ПДВ на суму 5099 грн. за основним платежем та 2549,50 грн. за штрафними санкціями.

Свої позовні вимоги ТОВ «Югсталтранс»обґрунтувало незаконністю спірного рішення відповідача.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року позов ТОВ «Югсталтранс»було задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні від 28 квітня 2010 року за №0001752301/3

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, як платник податку на додану вартість, за результатами своєї господарської діяльності заявляв до відшкодування з державного бюджету ПДВ на рахунок у банку за січень 2007 року в сумі 17391 грн., за червень 2008 року в сумі 81067 грн., за липень 2008 року в сумі 52726 грн., за серпень 2008р. в сумі 6262 грн., за вересень 2008р. в сумі 13443 грн. Декларування вказаних сум бюджетного відшкодування підтверджено позивачем податковими деклараціями з ПДВ.

Спірним податковим повідомленням-рішенням задеклароване позивачем бюджетне відшкодування за січень 2007 року, червень, липень, серпень 2008 року зменшено частково, а за вересень 2008 року повністю. Часткове зменшення відповідачем бюджетного відшкодуваннясвідчить про те, що відповідачем не заперечується право позивача, як платника ПДВ, отримати бюджетне відшкодування за вказані періоди, а спірним є підтвердження певних сум цього відшкодування.

Висновки податкового органу про завищення позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2007р., червень-вересень 2008 року детально викладені у пунктах 3, 3.1, 3.2. 3.3 та 3.4 акту перевірки від 01.09.09р. №2521/23-2/32479629,і обґрунтовані неможливістю підтвердження сплати ПДВ до бюджету іншими субєктами господарювання -ТОВ «Агроконтракт», ПП «Вертикаль-Юг», ПП «Техногруп-2000», ТОВ «УН-Восток», ТОВ «Пекун-Плюс», ПП «Асоціація Голден Компані». В акті також наведені посилання ДПІ відсутність в податковій накладній ТОВ «Агроконтракт»від 19.12.2006р. №12 опису реалізованого за цією накладною товару, що є порушенням пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та виключає віднесення суми ПДВ за цією накладною до податкового кредиту. Також відповідач вказує на ненадання позивачем за запитом від 03.04.09р. №6047/10/23-206 видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних на товар від ПП «Вертикаль-Юг», ПП «Асоціація Голден Компані»,що за висновком відповідача свідчить про непідтвердження позивачем факту переміщення товару від цих постачальників.

Вказані підприємства згідно акту перевірки були постачальниками позивачу товарів в першому та другому ланцюгах, а саме: ТОВ «Агроконтракт»у грудні 2008 року поставило позивачу транспортер стрічковий, погрузочну техніку, апарат сушильний на загальну суму 60000 грн. у т.ч. ПДВ 10000 грн.; ПП «Вертикаль-Юг поставило позивачу дошку обрізну у травні 2008 р. на суму 321000 грн. у т.ч. ПДВ 53500 грн., у червні 2008р. на суму 131250 грн. у т.ч. ПДВ 21875 грн., у липні 2008р. на суму 55000 грн. у т.ч. ПДВ 9166,67 грн., у серпні 2008р. на суму 5000 грн. у т.ч. ПДВ 833.33 грн.; ТОВ «УН-Восток»поставило позивачу у липні 2008р. паливно-мастильні матеріали на суму 6969,89 грн. у т.ч. ПДВ 1161,65 грн.; ПП «Асоціація Голден Компані»у серпні 2008р. поставило позивачу пиломатеріал обрізний на суму 630000 грн. у т.ч. ПДВ- 10500 грн.; ПП «Техногруп-2000»було постачальником товару ПП «Вертикаль-Юг», а ТОВ «Пекун-Плюс»було постачальником ТОВ «УН-Восток».

З акту від 01.09.09р. №2521/23-2/32479629 вбачається, що перевірка відповідачем сплати ПДВ до бюджету контрагентами позивача проведена у відповідності до «Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість», затверджених наказом Державної податкової адміністрації України №350 від 18.08.2005р., шляхом направлення запитів до податкових інспекцій на обліку в яких знаходяться вказані контрагенти.

На підставі отриманих від інших податкових органів відповідей, відповідач стверджує про неможливість встановлення факту сплати ПДВ до бюджету контрагентами позивача з наступних причин:

- по ТОВ «Агроконтракт»- неотримання від цього підприємства відповіді на запит відповідача, неможливість проведення зустрічної перевірки, наявність в базі даних АІС «Реєстр платників податків»відомостей про відсутність підприємства за місцезнаходження;

- по ПП «Вертикаль-Юг»- згідно бази даних АІС РПП відносно цього підприємства порушено провадження у справі про банкрутство;

- по ПП «Техногруп-2000»(прямий постачальник ПП «Вертикаль-Юг») чисельність працюючих на цьому підприємстві 1 особа, власні основні засоби, складські та офісні приміщення, виробничі потужності відсутні;

- по ТОВ «Пекун-Плюс» (прямий постачальник ТОВ «УН-Восток») - підприємство не знаходиться за юридичною адресою, чисельність працюючих на підприємстві 1 особа;

- по ПП «Асоціація Голден Компані»- підприємство не знаходиться за юридичною адресою, чисельність працюючих - 1 особа, власні основні засоби, складські та офісні приміщення, виробничі потужності відсутні;

Таким чином, згідно акту перевірки висновок відповідача про завищення позивачем сум бюджетного відшкодування в січні 2007р., червні-вересні 2008р. ґрунтується на вищеописаних обставинах діяльності ТОВ «Агроконтракт», ПП «Вертикаль-Юг», ПП «Техногруп-2000», ТОВ «УН-Восток», ТОВ «Пекун-Плюс», ПП «Асоціація Голден Компані», а також на невідповідності податкової накладної ТОВ «Агроконтракт»від 19.12.2006р. №12 вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», та на ненаданні позивачем під час перевірки первинних документів на запит ДПІ від 03.04.09р. №6047/10/23-206.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені виключно Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. № 168/97-ВР (надалі Закон № 168/97), а саме норма пункту 7.7 статті 7 цього Закону .

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, Закон № 168/97 передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності. При цьому за певних обставин може утворюватися ситуація, коли різниця між податковими зобов'язаннями (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) буде від'ємною. Ця різниця за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Враховуючи, що позивач є експортером пиломатеріалу за межі митної території України, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями податкових декларацій позивача з ПДВ із зазначенням обсягу експортних операцій та копіями вантажно-митних декларацій, то перевищення сплаченого позивачем ПДВ над отриманим, і як наслідок виникнення у позивача щомісячно права на бюджетне відшкодування, є цілком економічно виправданим та узгоджується з таким видом діяльності позивача, оскільки операції з експорту товарів оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Згідно із пп.7.4.5. п.7.4 ст. 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Виходячи із приписів вищевказаної норми закону, відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Відповідач в акті перевірки посилається на невідповідність вимогам законодавства лише одної податкової накладної ТОВ «Агроконтракт»від 19.12.2006р. №12, за якими позивач відніс до податкового кредиту грудня 2006 року 10000 грн., і не вказує на неправильність складання позивачем податкових декларацій з ПДВ та розрахунків належних до бюджетного відшкодування сум ПДВ, а також не посилається на відсутність фактичної сплати позивачем у складі ціни товарів сум ПДВ, які увійшли до задекларованого позивачем бюджетне відшкодування.

Як встановлено судом і підтверджено позивачем копіями податкових накладних, платіжних доручень, видаткових накладних, договорів, на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, які визначені позивачем у податкових деклараціях з ПДВ за перевіряємий період.

Дослідивши вказану податкову накладну ТОВ «Агроконтракт», а також інші документи по поставці товару за цією накладною договір купівлі-продажу №34 від 01.02.06р., додаткову угоду до цього договору від 19.07.06р., накладну від 19.12.2006р. №19/12, колегія суддів встановила, що предметом цієї поставки було обладнання з навантаження пиломатеріалу, що складається з трьох складових елементів: апарат сушильний, транспортер ленточний, комплект навантажувальної техніки. Саме ці три складових елемента придбаного позивачем обладнання були відображені у спірній податковій накладній, з визначенням вартості кожного елемента з урахуванням ПДВ. Відповідач не заперечує проти факту отримання позивачем цього обладнання, його повної оплати та використання позивачем цього обладнання в своїй господарській діяльності. Докази того, що понесені позивачем витрати на придбання цього обладнання не були визнані ДПІ за результатами проведених перевірок позивача з питань правомірності формування валових витрат, відсутні.

Виходячи з досліджених документів, колегія суддів вважає правомірним включення позивачем ПДВ за вказаною податковою накладною до складу податкового кредиту.

Колегія суддів також не приймає до уваги посилання відповідача на ненадання позивачем за запитом від 03.04.09р. №6047/10/23-206 видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних на товар від ПП «Вертикаль-Юг», ПП «Асоціація Голден Компані», оскільки з листа позивача в адрес відповідача від 16.04.09р. №48/09 вбачається, що позивач надав усі наявні в нього документи по операціям з цими підприємствами: договори, податкові та видаткові накладні. Досліджені судом первинні документи по операціям позивача з ПП «Вертикаль-Юг», ПП «Асоціація Голден Компані»та платіжні документи по оплаті позивачем товарів цим підприємствам свідчать про правомірність віднесення позивачем ПДВ за цими операціями до податкового кредиту.

Відсутність у позивача саме товарно-транспортних накладних на поставлений цими підприємствами товар (пиломатеріал) не обмежує позивача у праві віднести суми ПДВ за цими операціями до податкового кредиту. Слід взяти до уваги, що за умовами укладених позивачем договорів з ПП «Вертикаль-Юг»та ПП «Асоціація Голден Компані»обовязок по доставці товару на склад позивача у м.Гола Пристань покладений саме на продавців, а тому позивач не повинен був складати товарно-транспортні накладні, які є документами на перевезення товару. Крім того, за умовами вказаних договорів позивач здійснював 100 % передплату товару, що відповідно до пп.7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97 давало позивачу всі підстави для віднесення до податкового кредиту ПДВ по цим операціям за першою подією - датою списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів /робіт, послуг/.

Аналіз наданих позивачем податкових накладних, платіжних доручень, первинних документів та договорів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по постачальникам ТОВ «Агроконтракт», ПП «Вертикаль-Юг», ТОВ «УН-Восток»та ПП «Асоціація Голден Компані», та правомірність формування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з урахуванням ПДВ по операціям з цими контрагентами за періоди, які були предметом перевірки.

Колегія суддів зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону № 168/97 необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обовязковими, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість суду необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми ПДВ за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум податку, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку;

- встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку;

Ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду відповідач не посилався на відсутність реальних господарських операцій, тобто на безтоварність операцій, між позивачем та субєктами господарювання, у яких позивач безпосередньо придбавав товари (послуги).

Навпаки, відповідач в акті перевірки підтверджує факт придбання позивачем товару у постачальників по першому ланцюгу: у ПП «Агроконтракт»в грудні 2008 р. на суму 60000 грн., у ПП «Вертикаль-Юг в травні 2008 р. на 321000 грн., в червні 2008р. на 131250 грн., в липні 2008р. на 55000 грн., в серпні 2008р. на 5000 грн., у ТОВ «УН-Восток»в липні 2008р. на 6969,89 грн., у ПП «Асоціація Голден Компані»в серпні 2008р. на 630000 грн.

Також не встановлено того факту, і на його наявність не посилається відповідач, що до складу податкового кредиту позивача були віднесені суми ПДВ, сплачені у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підлягають використанню у господарській діяльності позивача.

Що стосується наведених в акті перевірки обставин діяльності контрагентів позивача в першому та другому ланцюгах поставок позивачу товарів, то зміст цих обставин не дає суду підстав для висновку, що діяльність цих контрагентів має ознаки фіктивності, які визначені у ст.55-1 Господарського кодексу України, і ці контрагенти не дотримуються податкової дисципліни та не сплачують податків.

В будь-якому випадку вплив дефектів статусу контрагентів позивача на його право на податковий кредит та бюджетне відшкодування слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаність позивача щодо таких дефектів.

При цьому колегія суддів виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про дефекти статуту своїх постачальників в першому та другому ланцюгах поставок, в матеріалах справи відсутні. Також відповідач не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості зясувати всі обставини діяльності постачальників товарів до виробника на момент придбання цього товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що наведені в акті перевірки обставини діяльності вищезазначених постачальників позивача у першому та другому ланцюгах поставок не можуть бути причинами для зменшення заявлених позивачем суми бюджетного відшкодування.

Факт того, що податковий кредит у спірних періодах формувався позивачем виключно на підставі податкових накладних, які виписані субєктами господарювання, що мали право на виписку таких накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Також відсутні і докази того, що позивач систематично проводить свої господарські операції переважно з тими контрагентами, які не дотримуються податкової дисципліни та не сплачують податків.

Що стосується встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість, то відповідно до положень Закону № 168/97 під цим фактом розуміється сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Позивач підтвердив той факт, що за спірні періоди до відшкодування з бюджету заявлена сума ПДВ, яка не перевищує суму цього податку, фактично сплаченого позивачем у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), що відповідає пп.7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97.

Твердження відповідача про те, що позивач має право на віднесення до податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум ПДВ лише при встановленні факту надмірної сплати цього податку до бюджету усіма постачальниками відповідних товарів (послуг) по всьому ланцюгу постачальників до виробника, і несплата податку до бюджету бодай одним з учасників ланцюга виключає можливість бюджетного відшкодування, суд вважає такими, що не ґрунтується на Законі №168/97

З урахуванням встановлених фактичнихобставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що дії позивача при формуванні податкового кредиту та визначенні бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2007р., червень, липень, серпень та вересень 2008р. свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Зясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Перевіривши наведені відповідачем в акті перевірки доводи для зменшення позивачу спірним повідомленням-рішенням сум бюджетного відшкодування, встановивши фактичні обставини проведених позивачем господарських операцій, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не допущено порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість»при формуванні податкового кредиту та визначені сум бюджетного відшкодування за січень 2007р., червень, липень, серпень та вересень 2008р..

Відповідачем не надано доказів наявності таких обставин, які б виключали право позивача на податковий кредит.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Частинами 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 199, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Югсталтранс» до державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 квітня 2010 року за №0001752301/3 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І.Жук/