Ухвала суду № 21699546, 25.01.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2012 р.Справа № 1/210/08/5016 Категорія:Головуючий в 1 інстанції: Васильєва Л.І. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

секретар –Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз»на постанову Господарського суду Миколаївської області від 05 травня 2009 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про скасування рішення суб’єкта владних повноважень,

          ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2008 року позивач, відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз», звернувся до Господарського суду Миколаївської області з вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 31.10.2007 року №00011239/0, №00011339/0, №00011439/0, №00011539/0, №00011639/0, №000111739/0, №000111839/0, №00011939/0, №00012039/0, №00012139/0, №00012239/0, №00012339/0 про застосування штрафних санкцій за порушення позивачем граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у відповідача відсутні повноваження з приводу зміни цільового призначення грошових коштів, перерахованих платником податків, податкове повідомлення-рішення за аналогічне порушення прийняте не одне, а декілька, що є порушенням Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами ДПІ.

Окрім того позивач наполягав на тому, що відповідачем порушено вимоги п.5.3.31 ст.5 Закону України №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” щодо строків погашення узгодженого податкового зобов’язання, що відповідно тягне за собою застосування штрафної санкції, передбаченої п 17.1.7 ст.17 вказаного Закону.

Позивач уважав, що він не допускав порушення податкового законодавства, а тому оспорюванні рішення не відповідають діючому законодавству.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 05.05.2009 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішення справи порушені норми матеріального права, у зв’язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, за наслідками перевірки позивача з питань дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2007 року ( акт від 22.10.2007 року № 818/39/05410263, а.с. 10-135 т.1 ) податковою службою були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання.

          Підставою для прийняття рішення стало порушення підприємством приписів п.5.3 ст.5 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) погашення узгоджених податкових зобов’язань з ПДВ поза межами граничних строків на загальну суму 1387 940 грн.

Погоджуючись із висновками акта перевірки, суд першої інстанції виходив із того, що у вказаному акті (таблиця №58) відповідачем зазначено звітний період, назва документа, сума податкового зобов’язання, граничний термін сплати, дата сплати, найменування документа, що свідчить про перерахування коштів та сума перерахованих коштів, вказані дані позивачем не оспорюються, зокрема у графі 7 відповідачем зазначено кількість днів прострочення погашення узгодженої суми зобов’язання, з чим погодився позивач, посилаючись на те, що ним погашались зобов’язання, вказані в податкових деклараціях своєчасно, на підставі платіжних доручень, в яких було зазначено призначення платежу, відповідач неправомірно змінив призначення платежу, та зарахував вказані кошти в рахунок погашення податкового боргу.

Пославшись на приписи п.7.7 ст.7 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, суд дійшов до висновку про правомірність права податкового органу змінювати призначення платежу, направляти перераховані позивачем грошові кошти спочатку на погашення наявного податкового боргу за його відсутності в погашення податкових зобов’язань.

Помилковим, на думку суду першої інстанції, є посилання позивача на порушення відповідачем п.п. 6.1.7 п.6 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року, оскільки затримка сплати узгоджених сум податкового зобов’язання здійснених по дев’яти податковим деклараціям, то й податкових повідомлень рішень надіслано також дев’ять.

При цьому, відхиляючи доводи позивача, суд першої інстанції пославшись на висновки експертизи, дійшов до висновку про правомірність прийнятих спірних рішень та відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними по суті і такими, що узгоджуються із вимогами ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, ст.ст. 5,17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобо в’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі —№2181).

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем у справі була проведена перевірка своєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість позивача, за результатами якої складені акт перевірки від 22.10.2007 року № 818/39/05410263 та прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону N 2181-III за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень листопад, грудень 2006 року, січень, лютий , березень 2007 року в сумі 1387940 грн.

          Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон N 2181-III.

          Пунктом 1.2 ст. 1 цього Закону встановлено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

          Відповідно до підпункту "а" підпункту 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 Закону N 2181-III податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

          За змістом підпункту "а" абзацу 1 пункту 17.2 ст. 17 цього ж Закону податкове зобов'язання, самостійно узгоджене платником податків шляхом подання уточнюючого розрахунку, сплачується в день подання такого розрахунку до податкового органу.

Відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані.

          Матеріалами справи підтверджений факт прострочення позивачем строків погашення податкових зобов’язань.

          Поряд з цим фактичним предметом спору у справі що розглядається є питання наявності факту порушення позивачем строків погашення податкових зобов’язань внаслідок зарахування відповідачем поточних платежів у рахунок погашення податкового боргу позивача за попередні періоди у порядку календарної черговості його виникнення.

          Погоджуючись із правовою позицією апелянта, щодо відсутності у органів податкової служби повноважень щодо зміни призначення платежу, колегія суддів констатує, що у спірних правовідносинах такі дії відповідача неможна кваліфікувати як зміна призначення платежу виходячи з наступного.

          Як убачається із матеріалів справи - висновок судово-економічної (бухгалтерської) експертизи №36807-6809 (а.с.40, т.2), акт перевірки ( ас.с74-76,т.1), розрахунки по ПДВ по всім рахункам банків за період з 01.07.06 року по 30.06.2007 року проводилось позивачем частками, без дотримання розмірів та строків погашення податкових зобов’язань.

          Позивач проти вказаного висновку експерта не заперечував та не спростовував жодним доказом, а тому відсутні дані, що у спірних правовідносинах позивач чітко визначав призначення платежу, а відтак відсутні правові підстави вважати, що відповідач змінював призначення платежу.

          За таких обставин рішення суду є правильним, а помилковий висновок суду першої інстанції про наявність права у органів ДПІ змінювати призначення платежу, не є підставою для скасування правильного по суті рішення , оскільки відповідно до приписів ч.2 ст.200 КАС України, не може бути скасоване правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Інші доводи апеляційної скарги є не суттєвими та такими що висновків суду не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення, при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз»залишити без задоволення, постанову Господарського суду Миколаївської області від 05 травня 2009 року у справі № 1/210/08/5016 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України

Дата складення та підписання рішення суду в повному обсязі –30 січня 2012 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян