Ухвала суду № 21699539, 25.01.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2012 р.Справа № 1/301/08/5016 Категорія:Головуючий в 1 інстанції: Васильєва Л.І. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

секретар Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз»на постанову Господарського суду Миколаївської області від 05 травня 2009 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про скасування рішення субєкта владних повноважень,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2008 року позивач, відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз», звернувся до Господарського суду Миколаївської області з вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 27.12.2007 року №00014639/0, №00014739/0, №00014839/0, №00014939/0, №00015039/0, №00015139/0 №00015239/0, №00015339/0, №00015439/0, якими застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення позивачем граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем порушено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, а саме у податкового органу відсутні повноваження з приводу зміни цільового призначення грошових коштів, перерахованих платником податків, податкове повідомлення-рішення за аналогічне порушення прийняте не одне, а декілька, що є порушенням Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних ( фінансових) санкцій органами ДПІ.

Окрім того позивач наполягав на тому, що відповідачем порушено вимоги п.5.3.31 ст.5 Закону України №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” щодо строків погашення узгодженого податкового зобовязання, що відповідно тягне за собою застосування штрафної санкції, передбаченої п 17.1.7 ст.17 вказаного Закону.

Позивач уважав, що він не допускав порушення податкового законодавства, а тому оспорюване рішення не відповідає діючому законодавству.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 05.05.2009 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішення справи порушено норми матеріального права, у звязку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.12.2007 року відповідач здійснив невиїзні документальні перевірки дотримання позивачем своєчасності сплати та подання платіжних доручень до установ банків на перерахування належних до сплати податків та зборів (обовязкових платежів) за наслідками яких складено 9 актів перевірки.

За результатами вказаних перевірок до позивача застосовано податкові повідомлення-рішення від 27.12.2007 року №00014639/0, №00014739/0, №00014839/0, №00014939/0, №00015039/0, №00015139/0 №00015239/0, №00015339/0, №00015439/0, якими застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення позивачем граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання.

Наявність податкового боргу позивачем не заперечується та підтверджується висновком експерта від 20.02.2009 року.

Вирішуючи питання суд першої інстанції виходив із правомірності проведення відповідачем перевірок з огляду на приписи ст.11 Закону України «Про державну податкову службу».

З приводу прийнятих рішень відповідача по суті, суд першої інстанції зазначив, що з огляду до п.п.1.3 п.1 та п.п. 2.1.1-2.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 складені відповідачем акти перевірки відповідають вищенаведеним вимогам.

Посилання позивача на порушення відповідачем п.п. 2.2.11. та 2.2.18 п.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 стосовно не зазначення методу перевірки (суцільний, вибірковий) є не обґрунтованими, оскільки в актах перевірки зазначено податкову декларацію за відповідний період, її вхідний номер та дату, що свідчить про застосування вибіркового методу перевірки.

Помилковим, на думку суду першої інстанції, є посилання позивача на порушення відповідачем п.п.6.1.7 п.6 Інструкції, оскільки затримка сплати узгоджених сум податкового зобовязання здійснених по девяти податковим деклараціям, то й податкових повідомлень рішень надіслано також девять.

Відхиляючи доводи позивача стосовно відсутності повноважень у податкового орану з приводу зміни цільового призначення грошових коштів, перерахованих платником податку, суд першої інстанції послався на приписи п.7.7. ст.7 Закону України №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом у порядку календарної черговості його виникнення.

Встановивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені з дотриманням вимог ст. 17 Закону України №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобо вязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, ст.ст. 17 Закону України Закону України №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем у справі були проведені перевірка своєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість позивача, за результатами якої складені акти перевірки: від 21.12.2007 року N 1009/39/05410263; від 21.12.2007 року N 1010/39/05410263; від 21.12.2007 року N 1011/39/05410263, від 21.12.2007 року N 1012/39/05410263; від 21.12.2007 року N 1013/39/05410263, від 21.12.2007 року N 1014/39/05410263; від 21.12.2007 року N 1015/39/05410263, від 21.12.2007 року N 1016/39/05410263; від 21.12.2007 року N 1017/39/05410263 ( а.с.10-39) та прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону N 2181-III за прострочення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість ( а.с. 40-48).

В результаті адміністративного оскарження оспорюванні рішення залишені без змін (а.с.49-64).

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон N 2181-III.

Пунктом 1.2 ст. 1 цього Закону встановлено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до підпункту "а" підпункту 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 Закону N 2181-III податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно абзацу 2 пункту 5.1 ст. 5 Закону N 2181-III у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

За змістом підпункту "а" абзацу 1 пункту 17.2 ст. 17 цього ж Закону податкове зобов'язання, самостійно узгоджене платником податків шляхом подання уточнюючого розрахунку, сплачується в день подання такого розрахунку до податкового органу.

Матеріалами справи підтверджений факт прострочення позивачем строків про погашення податкових зобовязань на загальну суму 1439622,65 грн. (а.с.111).

Поряд з цим фактичним предметом спору у справі що розглядається є питання наявності факту порушення позивачем строків погашення податкових зобовязань внаслідок зарахування відповідачем поточних платежів у рахунок погашення податкового боргу позивача за попередні періоди у порядку календарної черговості його виникнення.

Погоджуючись із правовою позицією апелянта, щодо відсутності у органів податкової служби повноважень щодо зміни призначення платежу, колегія суддів констатує, що у спірних правовідносинах такі дії відповідача неможна кваліфікувати як зміна призначення платежу виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів справи - висновок судово-економічної (бухгалтерської) експертизи від 20.02.2009 року № 6813-6815 (а.с.109 ) позивач не дотримувався приписів п.5.3.1 ст.5 Закону N 2181-III, сплата податкових зобовязань по ПДВ на підставі поданих декларацій у спірний період здійснювалась позивачем частками, без дотримання розмірів та строків погашення податкових зобовязань.

Позивач вказаний висновок експерта не спростовував жодним доказом, а тому відсутні дані, що у спірних правовідносинах позивач чітко визначав призначення платежу, а відтак відсутні правові підстави вважати, що відповідач змінював призначення платежу.

За таких обставин рішення суду є правильним, а помилковий висновок суду першої інстанції про наявність права у органів ДПІ змінювати призначення платежу, не є підставою для скасування правильного по суті рішення, оскільки відповідно до приписів ч.2 ст.200 КАС України, не може бути скасоване правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення відповідачем приписів Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 є не суттєвими та такими що висновків суду не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» залишити без задоволення, постанову Господарського суду Миколаївської області від 05 травня 2009 року у справі № 1/301/08/5016 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення суду в повному обсязі 30 січня 2012 року.

Головуючий:(підпис) О.І. Шляхтицький Суддя:(підпис) О.В. Джабурія Суддя:(підпис) А.В. Крусян