Постанова № 21699371, 20.12.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2011 р.Справа № 2-а-375/09/2170 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О., - Семенюка Г.В., при секретарі - Журкіній І.І.,

за участю: представника позивача Геранін О.М.

представника позивача Сотніков А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 червня 2009 року по справі за адміністративним позовом Херсонського державного завода «Палада»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000172301/0 від 17.01.2008р. та № 0000202301/0 від 20.01.2009р., -

В С Т А Н О В И Л А:

Херсонський державний завод «Палада»звернувся до суду з адміністративними позовами до державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000172301/0 від 17.01.2008р. та № 0000202301/0 від 20.01.2009р., оскільки цими повідомленнями позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану 0000202301/0вартість.

Ухвалою суду дані справи були об'єднані в одне провадження для їх спільного розгляду та вирішення, оскільки вони пов'язані між собою (2т. а.с.69).

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 05 червня 2009 року адміністративний позов задоволений повністю. Визнано нечинним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні № 0000172301/0 від 17.01.2008р. та № 0000202301/0 від 20.01.2009р.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, згідно якої просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Сторони були сповіщені належним чином про час і місце судового розгляду справи, про що є докази в матеріалах справи: представники позивача прибули до суду та надали свої пояснення. ДПІ у м. Херсоні було сповіщене згідно поштового повідомлення про вручення (а.с.87), представник до суду не прибув та причини неявки суду не повідомив.

Судова колегія, порадившись на місці, вирішила розглядати справу за відсутності викликаних осіб, які не зявилися до судового засідання та були належним чином повідомлені.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 198 та п.4 ч.1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.01.2008р. було проведено невиїзну документальну перевірку заводу «Палада»та складено акт № 120/23-7/24661253, на підставі даного акту було винесено податкове повідомлення- рішення № 0000172301/0 від 17.01.2008р. Було зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на 84963,37 грн. були названі ті обставини, що ДПІ у ході зустрічних перевірок не змогла підтвердити сплату податку на додану вартість суб'єктом підприємницької діяльності що був постачальником товарів (робіт, послуг) заводу «Палада»по другому ланцюгу - ПП «Фінагро». 16.01.2009р. було проведено невиїзну документальну перевірку заводу «Палада» та складено акт № 154/23-2/24961253, на підставі даного акту було винесено податкове повідомлення- рішення №0000202301/0 від 20.01.2009р. За актом перевірки причинами, за якими зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ

на 147 416 грн. були названі ті обставини, що 29.12.2008р. визнано недійсними статут та свідоцтво про державну реєстрацію ПП «Монте Негро»(з дати державної перереєстрації 14.07.2008р.), яке було постачальником позивача.

Враховуючи специфіку виниклих правовідносин та виходячи з предмету спору, колегія суддів вважає за необхідне застосувати норми законодавства, які були чинні на момент виникнення спору.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. передбачено, що «платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України», а згідно п. 1.8 ст.1 бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р., податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Ця норма, крім обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.

Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. підставою для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна.

Згідно п. п. 7.2.1 п. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. податкові накладні, виписані підприємствами - постачальниками позивача, що не знаходяться за юридичною адресою, оформлені неналежним чином, так як містять недостовірну інформацію стосовно юридичної адреси підприємства, що є порушенням даної статті Закону, яка передбачає, що «Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками .... місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість».

Колегія суддів вважає, враховуючи вищевикладене, виписані податкові накладні підприємств, що не знаходяться за юридичною адресою, є недійсними у розумінні Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р., а за таких умов не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р., право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 даного Закону. Згідно з приписами ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку. Нормами п.9.3 зазначеного Закону передбачено, що особи, які підпадають під визначення п.2.3 ст.2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платники податку у податковому органі за місцезнаходженням (місцем проживання).

Згідно п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Відповідно до абзацу 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Тобто, для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ не достатньо тільки оформленої податкової накладної. «Якщо податкову накладну складено особою, що не зареєстрована в установленому порядку як платник ПДВ, у платника немає підстав для включення сум ПДВ, зазначених в податкових накладних, виписаних такою особою, до складу податкового кредиту».

Колегія суддів зазначає, що результати перевірки показали, що не всіма учасниками господарських операцій сума ПДВ врахована і сплачена до бюджету. За таких обставин, не можна вважати правомірним віднесення окремих сум, які підтверджені податковими накладними таких підприємств, до складу податкового кредиту позивача, оскільки дані накладні є недійсними у розумінні Закону України «Про

податок на додану вартість»від 03.04.1997р. Все це призвело до не підтвердження факту декларування податкових зобов'язань з ПДВ по господарським операціям, та відповідно не підтвердження надмірної сплати ПДВ до бюджету.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 70 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, апелянт заперечуючи проти задоволення позову, як орган владних повноважень надав суду достатньо належних доказів у підтвердження законності направленої вимоги, надано належні докази у підтвердження правомірності відповідних рішень.

Отже, судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови, якою слід відмовити в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 червня 2009 року задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 червня 2009 року по справі за адміністративним позовом Херсонського державного завода «Палада» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000172301/0 від 17.01.2008р. та № 0000202301/0 від 20.01.2009р. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову Херсонському державному заводу «Палада»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000172301/0 від 17.01.2008р. та № 0000202301/0 від 20.01.2009р..

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/