Ухвала суду № 21698402, 24.01.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2012 р.Справа № 2-а-13541/09/1570 Категорія: 8.2.8Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В.

судді - Потапчук В.О.

судді - Коваль М.П. розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської залізниці на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2010 року по справі за позовом Одеської залізниці до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановиЛА:

Позивач, Одеська залізниця, звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2010 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Одеська залізниця не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2010 року та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права. Крім того, апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Як встановлено судом першої інстанції, фахівцями Долинської МДПІ проведена планова виїзна перевірка Долинської дистанції сигналізації та зв'язку Одеської залізниці з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.04.2007 року по 31.12.2008 року.

Результати планової виїзної перевірки оформлені актом № 310-2310-22214463 від

13.04.2009року (а.с. 15-22).

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення № 0002551700/0 від 17.04.2009 року, № 0002551700/1 від 15.06.2009 року, № 0002551700/2 від 10.09.2009 року, № 0002551700/3 від 16.11.2009 року на суму податкового зобов'язання 1803 грн. 93 коп. за основним платежем та 3607 грн. 86 коп. за штрафними санкціями (а.с. 11-14).

Фахівцями Долинської МДПІ при перевірці встановлено факт порушення структурним підрозділом позивача п. 4.1, п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб»№889-ІV від 22.05.2003 року, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, а саме: підприємством у квітні-серпні 2007 року не утримувався та не перераховувався в бюджет податок з доходів фізичних осіб із сум нарахованих працівникам як відшкодування витрат за роз'їзний характер роботи, що призвело до недоотримання бюджетом податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1030,37 грн. Позивач не погодився з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями та оскаржив їх в адміністративному порядку до Долинської МДПІ, однак відповідачем скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін (а.с. 31-38, 41-44). Відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 1.1 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що для цілей цього Закону під терміном «заробітна плата»розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом. Згідно із пунктом 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доход) включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору. Вичерпний перелік доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку, наведено в пункті 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

При цьому, суми польового забезпечення у пункті 4.3 статті 4 зазначеного Закону окремо не зазначені. Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до бюджету визначено статтею 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Пунктом 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначено, що ставка податку становить 15% від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.3 цієї статті.

Згідно з пунктом 22.3 статті 22 зазначеного Закону починаючи з 01.01.2004 року та до 31.12.2006 року ставка оподаткування, визначена пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, встановлюється на рівні 13% від об'єкта оподаткування.

Виходячи з зазначеного, лише за умови визначення у колективному договорі, трудовому договорі (контракті) службових поїздок працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, відрядженням (з відповідним їх оформленням як відряджень та виконанням положень пункту 9.10 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб») надбавки до тарифних ставок і посадових окладів таких працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат, понесених у зв'язку з відрядженням (зокрема, добових витрат), установлених постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 року №663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон», яка була чинний на момент виникнення спірних правовідносин, та Інструкцією, не будуть розглядатися як об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб (лист ДПА України від 21.05.2007 року №4890/6/17-0716 (№10029/7/17-0717).

Підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі коли платник податків здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно наведених норм матеріального права, що регламентують питання нарахування утримання та сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб, позивач повинен був утримати податок з доходів, що виплачувались у зазначеному податковому періоді працівникам у зв'язку із роз'їзним характером роботи та перераховувати ці кошти до бюджету. Таким чином, сума податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1030 грн. 37 коп. та штрафні санкції в розмірі 2060 грн. 74 коп. донарахована відповідачем правомірно.

Не змінює такого висновку суду й посилання позивача на те, що згідно п.4.6 Колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом Долинської дистанції сигналізації та зв'язку на 2006-2010 роки (а.с.23-26) службові поїздки залізничників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний характер вважаються відрядженнями, оскільки згідно податкового роз'яснення ДПА України, що міститься в листі від 21.08.2007 року №8005/6/17-0716 дії позивача були б правомірними за умови виконання ним вимог Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року №59 та зареєстрована Міністерством юстиції України 31.03.1998 року за №218/2658 щодо належного оформлення таких поїздок (видання наказу (розпорядження) керівника про відрядження, видачі працівнику посвідчення про відрядження встановленої форми).

Під час проведення перевірки встановлено, що структурним підрозділом позивача не дотриманий порядок оформлення роз'їзного характеру роботи його працівників у відповідності до положень Інструкції №59.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Одеської залізниці про скасування податкових повідомлень-рішень належним чином не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Одеської залізниці на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2010 року по справі № 2-а-13541/09/1570, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2010 року по справі за позовом Одеської залізниці до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

ГоловуючийсуддяГ.В. Семенюк

суддяВ.О. Потапчук

суддяМ.П. Коваль