Ухвала суду № 21699270, 20.12.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2011 р.Справа № 2-а-8802/2009/2170 Категорія:8.2Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Потапчук В.О.,

Семенюка Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Каховської об'єднаної державної податкової інспекції у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 червня 2009 року по справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Каховське АТП 16506»до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції у Херсонській області про визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій,-

В С Т А Н О В И Л А :

ВАТ «Каховське АТП 16506»звернулось до суду з адміністративним позовом до Каховської ОДПІ у Херсонській області про визнання нечинним рішення № 0000252301 від 05.03.09 про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 10084253 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 03 червня 2009 року задоволено частково адміністративний позов ВАТ «Каховське АТП 16506». Визнано нечинним рішення Каховської об'єднаної ДПІ у Херсонській області № 0000252301 від 05.03.09 в частині застосування до відкритого акціонерного товариства "Каховське АТП-16506" штрафних санкцій в сумі 10081650 грн. 50 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, згідно якої просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони до були сповіщені належним чином по час і місце судового розгляду справи, про що є докази в матеріалах справи: ВАТ «Каховське АТП 16506»було сповіщено згідно розписки (а.с.211), до суду не прибули та причини неявки суду не повідомили; Каховська ОДПІ була сповіщена згідно поштового повідомлення про вручення (а.с.212), представники до суду не прибули та причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, а також враховуючи те що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, - дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає її без змін, якщо визнає, що судом першої інстанції ухвалене рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ВАТ «Каховське АТП-16506»за період 01.04.2007р. по 30.09.2008р. За результатами перевірки складено відповідний акт перевірки, яким встановлено порушення позивачем пп. 1.2, 2.6, 2.11, 3.1 Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті України, що виразилося в несвоєчасному оприбуткуванні у касі позивача готівкових коштів, а саме - виручки від реалізації квитків, отриманої від автостанцій через водіїв, які діяли на підставі довіреностей від позивача; проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів розрахункового документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів. Так, на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних санкцій до позивача за порушення норм регулювання обігу готівки.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки вказано, що не було оприбутковано до каси позивача готівкові кошти, отримані позивачем від ТОВ «Херсонавтотранс»та ВАТ «МОПАС».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки одержання фізичними-особами-підприємцями, які не є штатними працівниками позивача, готівкових коштів від автостанцій не є фактичним надходженням сум до каси підприємства. Доказів того, що водії передавали готівкові кошти позивачу (керівнику, головному бухгалтеру або іншій уповноваженій особі АТП) або повинні були передавати ці кошти за умовами договорів про сумісну діяльність, укладених між позивачем та підприємцями, суду не надано.

Проаналізувавши договір про сумісну діяльність колегія суддів дійшла висновку, що з їх змісту вбачається, що позивач передає в оренду підприємцям автобуси, за що одержує тільки орендну плату, розмір якої залежить від виду маршруту, всі кошти від реалізації проїзних документів автостанціями належать орендарям, якими є приватні підприємці. Порушень при сплаті орендної плати підприємцями до каси позивача при перевірці виявлено не було. Таким чином, платні послуги з перевезення пасажирів та багажу надані були не позивачем, а фізичними особами-підприємцями, якими, зокрема, і були отримані за це грошові кошти (як доход) від автостанцій. Ці грошові кошти належали водіям і до каси позивача не надходили.

Колегія суддів вважає, що Каховська ОДПІ, обґрунтовуючи заперечення проти задоволення позову та подачі апеляційної скарги, необгрунтувала відповідно до приписів ст.ст. 70, 71 КАС України причини нездійснення перевірок приватних підприємців-орендарів автобусів щодо встановлення факту передачі готівкових коштів позивачу, тільки в такому випадку (внаслідок проведення зустрічних перевірок) можливо було б довести порушення позивачем податкового законодавства.

Згідно чинного законодавства касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно до пункт 4.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 637 встановлено, що приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається

засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником. Зберігати в касі підприємства готівку, що не належить цьому підприємству, забороняється.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що та обставина, що позивач видавав довіреності водіям на одержання готівкових коштів, не може бути беззаперечним доказом того, що готівкові кошти належали позивачу і повинні були останнім оприбутковуватись до каси.

З приводу апеляційних щодо порушення законодавства при видачі довіреностей слід зазначити, що таке порушення не стосується обліку касових операцій, тобто при застосуванні штрафних санкцій зазначені обставини мали досліджуватись у сукупності, а не окремо один від одного. Отже при дослідженні договорів ОДПІ новина була виявити розбіжності і суперечності між умовами договорів, укладених позивачем з автостанціями, та договорів з приватними підприємцями-водіями щодо того, кому належить виручка, яка видається готівкою водіям.

Таким чином, оскільки угоди з приватними підприємцями-перевізниками укладались пізніше ніж договори про сумісну діяльність ТОВ «Херсонавтотранс»та ВАТ «МОПАС»- можливо дійти висновку про першочерговість виконання обовязків, що виникли за договорами укладеними раніше, а саме про сумісну діяльність. При цьому договори про сумісну діяльність нікчемними не визнавались, до суду з позовами про визнання цих договорів недійсними відповідач не звертався.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем при застосуванні штрафних санкцій необгрунтовано не прийнято до уваги, що готівкові кошти видавались водіям за дорученнями позивача, але не звернуто уваги на те, що цими коштами в подальшому розпоряджувались водії - сплачували з них податки, купували бензин, запчастини і не передавали суму коштів позивачу, оскільки таке не було передбачено укладеними договорами. Отже, у відповідача були відсутні правові підстави для притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства, регулюючого обіг готівки.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 року № 436 передбачено, що за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, до суб'єкта підприємницької діяльності застосовуються штрафні санкції у розмірі сплачених коштів.

Такі фінансові санкції застосовуються до суб'єктів господарювання, які ведуть облік касових операцій з порушенням норми, встановленої пунктом 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. N 637, яка передбачає, що видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України. Підзвітні суми повинні видаватися лише штатним працівникам підприємства на поточні та господарські потреби, видані під звіт гроші можуть витрачатися тільки на заплановані цілі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ні в позовній заяві, ні при розгляді справи не спростував відомості акту перевірки щодо порушення ним пп. 1.2, 3.1 Положення № 637, не надав підтверджувальних документів, що були відсутні у звітах про використання коштів. Отже в цій частині застосування штрафних санкцій є обґрунтованим, а постанова суду першої інстанції є правомірною.

Відповідно до п.2.1.4 ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 від 21.12.2000р. контролюючими органами є зокрема, податкові органи - стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1-2.1.3 цього пункту.

Колегія суддів з приводу посилань апелянта, що угоди, укладені позивачем з приватними підприємцями не містять ознак угод про спільну діяльність вважає за необхідне зазначити наступне.

З огляду на викладене колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що згідно приписів ст. 204 Цивільного кодексу України діє принцип презумпції правомірності правочину та єдиним органом, який має право визнавати правочин недійсним або нікчемним є суд.

Тобто, презумпція правомірності правочину передбачає будь-який правочин правомірним, доки його неправомірність не буде встановлена в порядку передбаченому чинним законодавством. Презумпція дійсності правочину полягає у визнанні правочину нікчемним лише тоді, коли на його нікчемність прямо зазначається в законі. У зв'язку з цим правочин зазвичай є оспорюваним, тобто дійсним, оскільки він у встановленому порядку не визнаний судом недійсним, незважаючи на те, що він суперечить імперативним нормам цивільного законодавства.

Крім того, вказані в акті перевірки, який став підставою для винесення оскаржуваного рішення Каховською ОДПІ, норми податкового законодавства не визначають підстав недійсності або нікчемності укладених договорів про спільну діяльність, а тому відсутність реєстрації у Каховської ОДПІ договорів про спільну діяльність не веде до недійсності/нікчемності самого договору, та виключає підстави для притягнення позивача до встановленої абз.2 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.95 N 436 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Крім того, слід також зазначити, що Листом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011 р. № 7319 наголошується, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язан ня, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укла дене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної право-суб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін або відповід ного органу державної влади визнано судом недійсним пов ністю або в частині.

Відповідно до ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнається недійсним як таке, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, за наявності намірів у обох сторін все отримане ними за таким зобов'язанням стягується за рішенням суду в дохід держави.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу Украї ни слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і су спільства, водночас суперечить моральним засадам суспіль ства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодек су України є нікчемним, тобто недійсним у силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на викладене колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що доказів наявності умислу, що завідомо суперечить інтересам держави і су спільства в матеріалах справи не міститься та апелянтом не надано.

Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що однією з підстав для визнання адміністративним судом нечинним оскаржуваного рішення є те, що сума штрафних (фінансових) санкцій, яка відображена в цьому рішенні та пред'явлена до сплати ВАТ «Каховське АТП-16506»не відповідає тій сумі, що вказана в акті перевірки.

Так, в акті перевірки № 71/23-8/03119049 від 20.02.2009р. на сторінки 39 у пункті З зазначено, що перевіркою встановлено порушення п.2.2, п.2.6 Положення НБУ «Про порядок ведення касових операцій у національній валюті України»затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. № 637 (із змінами та доповненнями) в результаті чого, підприємством неоприбутковано готівкові

кошти від реалізації наданих послуг до каси підприємства в сумі 2016330,1 грн. та застосовано штраф у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми на підставі абз.2 ст.1 Указу Президента України від 12.06.95 N 436 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що Каховською ОДПІ не застосовувалися штрафні санкції до субєктів підприємницької діяльності, які є сторонами угоди та вказані в акті перевірки. Оскільки останні є приватними підприємцями, як слідує зі змісту одного з договорів про спільну діяльність № 6 від 26.01.2004 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином апелянт заперечуючи проти задоволення позову, як орган владних повноважень не надав суду достатньо належних доказів у підтвердження законності застосованих штрафних санкцій, з огляду нащо колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та відповідними обставинами встановленими судом підчас розгляду справи.

Оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 200 КАС України приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 червня 2009 року залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 червня 2009 року по справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Каховське АТП 16506»до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції у Херсонській області про визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/