Ухвала суду № 21696811, 07.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8635/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"07" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Наталюк Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2011 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КСК-7» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання рішення №0003032304 від 20.05.2011 нечинним, -

В С Т А Н О В И В :

16.06.2011 ТОВ «КСК-7»звернулось з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 0003032304 від 20.05.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.07.2011 позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та ухвалити нову постанову, якою у задоволення позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 14.04.2011 по 20.04.2011 посадовою особою ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі направлення від 14.04.2011 № 674/23-04 та згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2756-VI (далі ПК України) було проведено позапланову виїзну перевірку позивача в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Промоушен Технолоджи»за грудень 2010 року.

Перевіркою було встановлено порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2010 року на загальну суму 122 717,00 грн.

В результаті проведеної позапланової виїзної перевірки позивача ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було складено Акт № 973/23-04/35625784 від 28.04.2011 та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003032304, яким позивачу визначено суму грошового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на суму 153 396,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що первинні документи, на підставі яких було сформовано податковий кредит, підтверджують господарські операції позивача з його контрагентом, а недійсність договорів не доведена у встановленому законом порядку.

Доводи апелянта тотожні викладеним у адміністративному позові, та полягають у тому, що до органів ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не подано жодних документів на підтвердження фінансово-господарської діяльності ПП «Авіор Плюс» та ТОВ «Бізнес Промоушен Технолоджи»за грудень 2010, коли позивачем було сформовано податковий кредит, а договір, на підставі якого такий кредит сформовано, є недійсним.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних причин.

Частиною 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну «первинний документ» наведено у ст. 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивач отримав від постачальника послуг належно оформлену податкову накладну, яка відповідає вимогам вищевказаних норм закону.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товару (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Сума сплаченого позивачем податку підтверджена наявною в матеріалах справи податковою накладною, яка оформлена у відповідності до вимог п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що порушення норм Закону № 168/97-ВР, наведені в Акті № 973/23-04/35625784, відсутні.

Також, наявні в матеріалах справи копії договору № 90Р від 01.09.2010 про надання послуг, укладеного між ТОВ «КСК-7»та ТОВ «Бізнес Промоушен Технолоджи»з додатками № 1 та № 2 до даного договору; акту № 12 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.12.2010 за Договором № 90Р; банківських виписок за 17.01.2011, 25.01.2011, 03.02.2011, 15.02.2011, 28.02.2011; податкової накладної продавця ТОВ «Бізнес Промоушен Технолоджи»покупцю ТОВ «КСК-7»№ 311205 від 31.12.2010; договору № 1А/12-2007 від 14.12.2007 про надання послуг, укладеного між ТОВ з ІІ «Хенкель Баутехнік (Україна)»та ТОВ «КСК-7»з додатками № 1, № 2 та № 3 до даного договору (далі Договір № 1А/12-2007); акту № 12АТ-10 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 11.01.2011 за Договором № 1А/12-2007; акту № 12 ПР-10 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 11.01.2011 за Договором № 1А/12-2007; листів № 2711/214 від 04.07.2011, № 2970/22 від 11.07.2011 ТОВ з ІІ «Хенкель Баутехнік (Україна)»до магазинів щодо повноважень ТОВ «КСК-7»по просуванню продукції та допуску співробітників до роботи з тонувальним обладнанням; розпорядження від 06.09.2010 ТОВ з ІІ «Хенкель Баутехнік (Україна)»про порядок замовлення POS матеріалів та їх отримання для регіональних менеджерів свідчать про товарність здійснених між позивачем та ТОВ «Бізнес Промоушен Технолоджи»операцій, що не було спростовано податковим органом, та про здійснення реальних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Бізнес Промоушен Технолоджи».

Суд першої інстанції вірно звертав увагу, що відповідно до Наказу Міністерства фінансів України, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 № 88, господарські операції - це факти підприємницької діяльності та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відтак, основою формування бухгалтерського, а тому й податкового обліку є господарська операція, яка впливає на стан зобов'язань, в тому числі і податкових.

Надання податковому органу до перевірки всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів тощо.

Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась. Відповідно така господарська операція, яка фактично відбулась, і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат.

Відтак, враховуючи доведення позивачем товарності здійснених з ТОВ «Бізнес Промоушен Технолоджи»операцій та здійснення реальних господарських операцій між ним та ТОВ «Бізнес Промоушен Технолоджи», суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що первинні документи, на підставі яких було сформовано податковий кредит, підтверджують господарські операції позивача з його контрагентом.

Посилання відповідача у своїх запереченнях на акт перевірки № 475/23-04/37079813 від 10.03.2011, проведеної щодо ТОВ «Бізнес Промоушен Технолоджи», внаслідок якої встановлено, що контрагентом позивача було сформовано податковий кредит у грудні 2010 року за рахунок постачальника ПП «Авіор Плюс» та твердження відповідача, що правочини, які вчинялися ПП «Авіор Плюс»з контрагентами, у тому числі з ТОВ «Бізнес Промоушен Технолоджи», є нікчемними та такими, що вчинені без наміру настання правових наслідків та порушують суспільний порядок, суд не приймає до уваги з огляду на те, що взаємовідносини ТОВ «Бізнес Промоушен Технолоджи»з іншими підприємствами не мають відношення до позивача та його податкових зобов'язань.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Також, згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, колегія суддів доходить виноску, що позивач не може підлягати відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності ПП «Авіор Плюс», оскільки, по-перше, дане підприємство не є контрагентом ТОВ «КСК-7»за договорами, на підставі яких сформовано податковий кредит позивача, а, по-друге, ТОВ «КСК-7»в повному обсязі і належним чином виконало свої зобовязання за договором з ТОВ «Бізнес Промоушен Технолоджи», що, як вже встановлено, підтверджується необхідними господарськими документами.

До того ж, загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені в параграфі 2 глави 16 ЦК України. Положення ст.ст. 207 та 208 ГК слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне володіння ним.

Статтею 203 ЦК встановлені вимоги до правочину додержання яких необхідно для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зміст спірного договору не суперечить актам цивільного законодавства. Відповідачем не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору, також позивачем не доведено наявність умислу на укладання спірної угоди.

Відтак висновок відповідача про укладення спірного договору з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, не відповідає обставинам справи та ст. ст. 207, 208 ГК України.

Судом встановлено, що в суд податковий орган з позовами про визнання недійсними цих правочинів не звертався. За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач не може стверджувати про недійсність цих правочинів.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, апелянт в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2011 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В. Шурко О.І.