Ухвала суду № 21696750, 31.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9869/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"31" січня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Беспалова О.О.

суддів Парінова А.Б., Губської О.А.,

при секретарі Кропивному Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2011 р. у справі за адміністративним позовом Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції до ОСОБА_2 фізичної особи підприємця про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2011р. позовні вимоги було задоволено в повному обсязі.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду - підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача наявний податковий борг у сумі 161905.48 грн.. який утворився в зв'язку з несплатою відповідачем податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість, що нараховане відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами перерахунку податку з доходів фізичних осіб та проведеної перевірки. Тому, позивач звернувся до суду з метою стягнення заборгованості у примусовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 зареєстрований ФОП 23.10.2001р. державним реєстратором Тетіївської РДА Київської області та перебуває на обліку як платник податків 3 23.10.2001 за № 1269.

В листопаді 2008 року відповідачем до податкового органу подана декларація про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2008 року. Згідно з даними перерахунку за 3 квартал 2008 року відповідачу відповідно до поданої декларації донараховано податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 3508,65 грн.

У зв'язку з несплатою податкового зобов'язання відображеного відповідачем в декларації, позивачем прийнято податкове повідомлення форми "Ф" від 10.11.2008р. № 0000471730/0, на вказану суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - 3508,65 грн.

Разом з тим, у травні 2009 року посадовими особами Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області проведено виїзну документальну перевірку відповідача з питань правомірності формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин з ТОВ "ВПФ Метапродакшн" за період з 01.06.2008р. по 30.06.2008р., за наслідками якої складено Акт від 29.05.2010 № 146/172/35081942 (далі - Акт перевірки).

Згідно Акта перевірки, податковим органом встановлено, що між ФОП ОСОБА_2 та TOB "ВПФ Метапродакшн" укладено договір купівлі-продажу від 02.06.2008 № 7, предметом якого була купівля-продаж кукурудзи.

Відповідно до даного договору TOB "ВПФ Метапродакшн" передав товар у власність, а ФОП ОСОБА_2 прийняв та оплатив кукурудзу в кількості 532,38 тон на суму 633788,00 грн.

За отриманими від контрагента податковими накладними, відповідач включив у декларацію з податку на додану вартість за червень 2008 року суму податкового кредиту з податку на додану вартість, сплаченого у складі ціни придбаного товару у розмірі 105631,00 грн.

Під час проведення перевірки, податковим органом виявлено, що в податкових накладних виписаних TOB "ВПФ Метапродакшн" не вказано місце розташування юридичної особи продавця зареєстрованої як платник податку на додану вартість.

Крім того, листом від 10.09.2008р. № 8135 ДПІ у Святошинському районі м. Києва повідомила позивача, що постановою Святошинського районного суду м. Києва від 03.09.2008 № 2а-184/2008р. визнано недійсними Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи та Статут ТОВ "ВПФ Метапродакшн" з дати їх державної реєстрації - з 03.05.2007р. Також визнано недійсною реєстрацію даної юридичної особи платником податку на додану вартість з дати внесення до Реєстру платників податків на додану вартість з 21.05.2007р.

За результатами перевірки позивач дійшов висновку про порушення відповідачем вимог п. 7, підпунктів 12.2, 12.6 п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165, а також підпунктів 7.2.1, 7.2.4, пункту 7.2. підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р., а саме відповідачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з придбання кукурудзи в кількості 532,38 грн. тон у ТОВ "ВПФ Метапродакшн" у розмірі 105631,00 грн. за червень 2008 року.

Разом з тим, на підставі даних Акта перевірки, позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.06.2009р. № 0024091700/0, згідно з яким відповідачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 158447,00 грн., з яких: 105631,00 грн. - за основним платежем та 52816,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення вручено відповідачеві 09.07.2009р., про що свідчать дані копії поштового повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 236213.

Вказані податкові повідомлення - рішення не були оскаржені відповідачем ні в адміністративному, ні в судовому порядку, суми податкових зобов'язань, що визначені в них не були сплачені відповідачем, позивач керуючись приписами підпункту 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 надіслав на адресу відповідача першу та другу податкові вимоги від 23.07.2009 № 1/27 та від 29.08.2009 № 2/28, які вручені відповідачу, про що свідчать дані копій поштових повідомлень про вручення рекомендованих поштових відправлень № 250068 та № 262244.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, який підлягав застосуванню до 01.01.2011р., був ЗУ "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 -III від 21.12.2000р. (далі - Закон України від 21.12.2000р. № 2181-ПІ).

Згідно з підпунктом 1.11 ст. 1 цього Закону під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 ст. 4 ЗУ № 2181-ПІ від 21.12.2000 визначено, якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарастания такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях (абзац "б" підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 ЗУ № 2181-Ш від 21.12.2000р. ).

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 та підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ЗУ № 2181-Ш від 21.12.2000 податкове зобов'язання, що самостійно визначене платником податків в декларації (розрахунку), а також податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом вважається узгодженим з дня подання такої декларації (розрахунку), або у день отримання платником податків податкового повідомлення.

Згідно підпункту 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 ЗУ № 2181-111 від 21.12.2000р. у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

В силу підпункту 5.4.1 п. 5.4 ст. 4 ЗУ №2181-111 від 21.12.2000р. узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Підпунктом 6.2.3 та підпунктом 6.2. ст. 6 вказаного Закону України від 21.12.2000р. № 2181-Ш визначено, що коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків вимоги.

На підставі виписаних TOB "ВПФ Метапродакшн" податкових накладних, відповідач у червні 2008 року включив суму податкового кредиту з податку на додану вартість, сплаченого у складі ціни придбаного товару кукурудзи у розмірі 105631.00 грн.

Судом першої інстанції було витребувано від позивача копії податкових накладних, які буди видані ФОП ОСОБА_2 у зв'язку з виконанням договору купівлі-продажу укладеного з TOB "ВПФ Метапродакшн".

На виконання вимог суду першої інстанції, представником позивача було надано належним чином засвідчені копії вказаних податкових накладних, з яких вбачається, що в графі "місцезнаходження продавця" відсутній запис щодо адреси та номерів засобу зв'язку TOB "ВПФ Метапродакшн".

Таким чином колегія суддів зауважує, що видані контрагентом відповідача податкові накладні не відповідають вимогам підпункту 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 ЗУ№ 168/97-ВР від 03.04.1997р., оскільки виписані з порушенням порядку їх заповнення.

Суд першої інстанції звертає увагу та те, що під час проведення перевірки відповідачем не було надано фінансово-господарських документів, що підтверджують передачу товарів; а саме: товарно-транспортні накладні, рахунки фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, специфікації до договору від 02.06.2008 №7.

При цьому, первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій відповідачем також не було надано і під час судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з висновком податкового органу про порушення відповідачем вимог підпункту 7.2.1 п. 7.2 та підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, внаслідок чого відповідачем завищено податковий кредит.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки спірна постанова прийнята встановленими межами повноважень, що надані чинним законодавством України, з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2011 р. відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим не має підстави для її скасування та постановлення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2011 р. у справі за адміністративним позовом Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції до ОСОБА_2 фізичної особи підприємця про стягнення податкового боргу - залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А. Парінов А.Б.