Ухвала суду № 21696702, 31.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7554/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"31" січня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Беспалова О.О.

суддів Парінова А.Б., Губської О.А.,

при секретарі Кропивному Є.В.

за участю представника позивача, представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2011 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Затишне" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про визнання нечинним рішення від 02.12.10 року,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним рішення від 02.12.10 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2011року позовні вимоги було задоволено.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача,осіб, що з"явились, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду - підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне рішення суперечить законодавству, порушує його права і підлягає скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ДПІ у Обухівському районі Київської області провела невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати орендної плати за землю державної та комунальної власності з юридичних осіб ТОВ "Затишне", за результатами якої було складено акт від 01 грудня 2010 року № 2337/32077891/314.

В ході перевірки було встановлено, що ТОВ "Затишне" в порушення ст. 17 ЗУ "Про плату за землю" несвоєчасно сплатило самостійно узгоджену суму орендної плати за землю юридичних осіб 31 серпня 2010 року із граничним строком сплати 30 серпня 2010 року, тобто із затримкою на один день.

02 грудня 2010 року ДПІ у Обухівському районі Київської області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення - рішення № 0004351501/0/3540, яким на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 ЗУ "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку на один календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з орендної плати за землю юридичних осіб в розмірі 33053, 64 грн. ТОВ "Затишне" зобовязано сплатити штраф в розмірі 10 % в сумі 3305, 36 грн.

Крім того, зазначене податкове повідомлення рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податкове повідомлення рішення - без змін.

В ході судового розгляду в суді першої інстанції було встановлено, що підставою для застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій спірним рішенням стало те, що позивач сплатив самостійно узгоджену в податковій декларації суму податкового зобовязання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в розмірі 33781, 92 грн. квитанцією від 30 серпня 2010 року № 1-В, а відповідні кошти були перераховані банком на казначейський рахунок податкового органу 31 серпня 2010 року.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно з підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 ЗУ "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (який діяв на момент спірних правовідносин)(далі Закон № 2181-ІІІ) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

Частиною першою ст. 17 ЗУ "Про плату за землю" від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ (який діяв на момент спірних правовідносин) податкове зобовязання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ податкове зобовязання - зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 9 ЗУ "Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ (який діяв на момент спірних правовідносин) зобовязання юридичної та фізичної особи по сплаті податків та зборів припиняється у звязку зі сплатою податку чи збору.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі Закон № 2346-ІІІ) при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Згідно з пунктом 1.24 ст. 1 Закону № 2346-ІІІ переказ коштів (переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Таким чином, виконання платником податку зобовязання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобовязання повязане з моментом подання в банк розрахункового документа на перерахування сум податку.

Відповідно до вимог підпункту 16.5.2. п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181-ІІІ днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

В силу п. 8 Глави 2 "Приймання банком готівки" Розділу ІІІ "Касові операції банків з клієнтами" Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2003 року за № 768/8089, після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Здійснення платником будь-яких інших додаткових дій, крім подання до банківської установи відповідних платіжних документів, чинним законодавством не передбачено. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обовязковою функцією, яку має виконувати платіжна система в силу п. 1.29 ст. 1 Закону № 2346-ІІІ.

Колегія суддів зауважує, що вищезазначене також підтверджується положеннями підпункту "а" підпункту 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 та підпункту 16.3.1 п. 16.3 ст. 16 Закону № 2181-ІІІ, відповідно до яких виконання платником зобовязання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобовязання повязане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування сум податку.

Отже, саме з поданням платником податків платіжного документу до банку зазначений Закон № 2181-ІІІ повязує настання певних правових наслідків у вигляді припинення обовязку по сплаті податку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач сплатив 30 серпня 2010 року суму податкового зобовязання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в розмірі 33781, 92 грн., що підтверджується квитанцією від 30 серпня 2010 року № 1-В за формою, встановленою в Додатку № 6 до Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2003 року за № 768/8089, на який проставлений штамп банку з датою «30 серпня 2010»та підписом працівника банку. Позивач виконав усі дії, які від нього залежали, для належного виконання зобовязання щодо сплати податку, а тому позивачем було сплачено суму податку без порушення граничних строків його сплати , що свідчить про безпідставність застосування до нього відповідальності, передбаченої підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ.

Колегія суддів прийшла до висновку про неправомірність спірного рішення і обґрунтованість позовних вимог, а тому вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки спірна постанова прийнята встановленими межами повноважень, що надані чинним законодавством України, з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2011року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим не має підстави для її скасування та постановлення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2011 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Затишне" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про визнання нечинним рішення від 02.12.10 року - залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А. Парінов А.Б.