Ухвала суду № 21696625, 02.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6398/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.

Кучми А.Ю.

при секретарі:Салоїд І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-ізраїльське підприємство «ЯМ Сервіс Україна»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано до Окружного адміністративного суду міста Києва позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 24.03.2011 № 0002352309, яким позивачу донараховано податкового зобовязання з ПДВ на суму 440 331 грн., в тому числі 314 522 грн. основного зобовязання та 125 809 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, представником ДПІ у Печерському районі м. Києва подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2011 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно з ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.09.2010 відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Інтерметлуга», ТОВ «Геліодар», ТОВ «Технолайнвосток»за квітень-червень 2010 року.

Результати перевірки оформлені Актом № 733/23-9/31243294 від 20.09.2010.

Під час перевірки відповідачем було встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту було включено за квітень 2010 року суму ПДВ в розмірі 346 652 грн. та за травень 2010 року суму ПДВ в розмірі 253 73 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Геліодар»; за травень 2010 року суму ПДВ в розмірі 1 135 820 грн. по взаємовідносинах з ПП «Інтерметлуга»; за червень 2010 року суму ПДВ в розмірі 314 522 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Технолайнвосток».

Контрагентами позивача - ПП «Інтерметлуга», ТОВ «Геліодар», які зареєстровані як платники ПДВ, не подана податкова звітність за квітень 2010 року (ТОВ «Геліодар»), за травень 2010 року (ТОВ «Геліодар», ПП «Інтерметлуга») не подана. та за червень 2010 року.

Податкова звітність ТОВ «Технолайнвосток»за червень 2010 року має статус недійсної.

Відповідач вважає, що оскільки контрагентами позивача не було включено до складу податкових зобовязань суми податку на додану вартість у розмірі 346 652 грн., 1 135 820 грн., 253 706 грн. та 314 522 грн. за квітень-червень 2010 року, то право на податковий кредит за вказаний період у позивача відсутнє.

11.10.2010 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007872309/0, яким позивачу донараховано податку на прибуток у сумі 3 044 598 грн., в тому числі основного платежу 2 050 700 грн., штрафних санкцій 993 898 грн.

Позивач оскаржив в адміністративному порядку зазначене повідомлення-рішення до відповідача. Проте скаргу позивача було залишено без задоволення та прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.12.2010 № 0007872309/1

За результатами розгляду ДПА у м. Києві скарги позивача на зазначене вище повідомлення-рішення, останнє було скасовано в частині нарахування податкових зобовязань з ПДВ щодо податкового кредиту, визначеного позивачем за результатами господарських операцій з ТОВ «Геліодар», ПП «Інтерметлуга». В частині податкового кредиту, нарахованого позивачем по господарським операціям, вчиненим з ТОВ «Технолайнвосток»та визначеного відповідачем у звязку з цим податкового зобовязання з ПДВ в сумі 314 522 грн. та штрафних санкцій в сумі 125 809,00 грн. ДПА у м. Києві відмовлено позивачу у задоволенні скарги.

У звязку з таким рішенням ДПА у м. Києві від 28.02.2011 № 1933/10/25-114 відповідач 24.03.2011 прийняв податкове повідомлення-рішення № 0002352309, яким позивачу донараховано податкового зобовязання з ПДВ на суму 440 331 грн., в тому числі 314 522 грн. основного зобовязання та 125 809 грн.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття ДПІ у Печерському районі м. Києва податкового повідомлення-рішення від 24.03.2011 № 0002352309, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 зазначеного закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивач здійснював нараховування податкового кредиту з дати отримання ним податкової накладної, що цілком узгоджується з зазначеними вище вимогами Закону України «Про податок а додану вартість».

Чинним законодавством не передбачено залежності права платника податків на нарахування податкового кредиту від виконання обовязку його контрагентом, щодо подання податкової звітності та її статусу,.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття ДПІ у Печерському районі м. Києва податкового повідомлення-рішення від 24.03.2011 № 0002352309.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2011 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Безименна Н.В. Кучма А.Ю.