Ухвала суду № 21696606, 07.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/2171/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Луцак А.В.

розглянувши за відсутності осіб відповідно до ч.1 ст.41 КАС України у судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Чернецьке LTD" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 р. у справі за адміністративним позовом Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Чернецьке LTD" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 р. позов задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Чернецьке»LTD (р/р 26007325509 Полікомбанк м. Чернігова, МФО 353100, код 30866065) на користь Державного бюджету (р/р 31211230700507 в ГУДК України в Чернігівській області, МФО 853592, код 22827315, отримувач Державний бюджет Талалаївського району) адміністративно-господарських санкцій в сумі 10480 (десять тисяч чотириста вісімдесят) грн. 56 коп. та пені в розмірі 15 (п'ятнадцять) грн. 70 коп.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що постановлена судом з порушенням норм матеріального права та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. З статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991 року підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарської санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Отже, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Згідно ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інвалідів, кваліфікації та знань з урахування його бажань.

Згідно ч. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 року № 803 підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Доказів, що відповідачем щомісячно протягом 2010 року до місцевого центру зайнятості подавались звіти про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, суду не надано.

Судом встановлено, що згідно звіту про зайнятись і працевлаштування інвалідів за 2010 рік (форма № 10-ПІ) середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача становить 72 особи, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів - 3 особи, середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність - 2 особи.

Отже, невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить - 1 робоче місце.

Згідно ч. 5 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Посилання відповідача на те, що протягом 2010 року на підприємстві працював інвалід ОСОБА_2 за сумісництвом, як обґрунтування виконання нормативу робочих місць, колегією суддів також не взято до уваги, оскільки доказів інвалідності вказаної особи суду не надано. Крім того, з наказу №62-К від 31.08.2010 року, копія якого міститься в матеріалах справи, ОСОБА_2 звільнений з роботи з 01.09.2010 року.

А отже, колегія приходить до висновку, що норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідачем виконано не було.

Фонд оплати праці штатних працівників в 2010 році становить 754,6 тис. грн., середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача становила у 2010 році -10480,56грн. Сума адміністративно-господарських санкцій за нестворене робоче місце для інваліда в 2010 році становить 10480,56 грн.

Адміністративно-господарські санкції відповідач повинен був сплатити самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, однак сума заборгованості до Державного бюджету сплачена не була.

Відповідно до п.п.3.1 п.3 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 р. № 223, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в розмірі 15,70 грн.

Отже, підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, тому апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає. Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Чернецьке LTD" залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О. Мацедонська В.Е.