Постанова № 21696431, 24.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-4066/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"24" січня 2012 р. м. Київ

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Є.О.Сорочко

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва та прокурора Соломянського району міста Києва на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2010 року по справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства “Євротек” до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва, за участю Прокуратури Соломянського району міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010 року позивач - Закрите акціонерне товариство “Євротек” звернувся до Господарського суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва, в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 18 грудня 2006 року №0000582307/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 910 356,66 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 455 178,33 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 03 квітня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2008 року, позовні вимоги Закритого акціонерного товариства “Євротек” задоволено, у звязку з чим було визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 18 грудня 2006 року №0000582307/0.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2010 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва задоволено частково, постанову Господарського суду міста Києва від 03 квітня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2008 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

ПостановоюОкружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2010 року адміністративний позов Закритого акціонерного товариства “Євротек” задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва від 18 грудня 2006 року №0000582307/0.

Відповідач та прокурор Соломянського району міста Києва не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2010 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва та прокурора Соломянського району міста Києва підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 11 грудня 2006 року по 15 грудня 2006 року службовими особами ДПІ у Соломянському районі міста Києва було проведено невиїзну документальну перевірку Закритого акціонерного товариства “Євротек” з питань правових відносин з субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3 за період з 01.11.2005 року по 31.12.2005 року.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пункту 1.8 статті 1 та підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Суть вказаного порушення полягає в тому, що підприємством зайво було віднесено до складу податкового кредиту за листопад 2005 року податок на додану вартість в сумі 910 356,66 грн., що в результаті призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за грудень 2005 року на суму 910 356,66 грн.

За результатами проведення перевірки відповідачем було складено акт від 15.12.2006 року №2658/23-07/23509930, на підставі якого ДПІ у Соломянському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення Форми «В1»від 18 грудня 2006 року №0000582307/0, яким ЗАТ “Євротек” було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на розрахунковий рахунок платника) з податку на додану вартість в розмірі 910356,66 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 455178,33 грн..

Позивач не погоджується з висновками акта перевірки та спірним податковим повідомленням-рішенням відповідача, та мотивує це тим, що зміст акта перевірки не вірно відображає факти і обставини господарських операцій між ЗАТ “Євротек” та СПД-ФО ОСОБА_3, оскільки на думку позивача, норми Закону України “Про податок на додану вартість” визначають лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат на сплату податку на додану вартість, до якого відноситься відсутність податкової накладної.

Крім цього, за твердженням представника позивача, ЗАТ “Євротек” правомірно відносило до складу податкового кредиту суми податків, сплачених у відповідному періоді внаслідок придбання підприємством товарів та включало до податкового кредиту суми ПДВ за першою з подій тобто в момент отримання податкової накладної.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно абзаців 1, 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. N 398-V), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абз. 1 п. 7.4.5 цієї ж норми Закону (у редакції Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

-неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

-облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

-здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Як вбачається зі змісту акта перевірки від 15.12.2006 року №2658/23-07/23509930, між ЗАТ “Євротек” та субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3 було укладено ряд договорів, згідно яких ЗАТ “Євротек” придбав у субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 олію соняшникову нерафіновану, насіння соняшника та шрот із соняшника. До таких договорів зокрема належать: договір від 15 серпня 2005 року №Х1870/0-05; договір від 14 жовтня 2005 року №Х2544/0-05; договір від 01 листопада №Х2720/0-05; договір від 01 листопада 2005 року №Х2730/0-05; договір від 02 листопада 2005 року №Х2748/0-05; договір від03 листопада 2005 року №Х2755/0-05; договір від 04 листопада 2005 року №Х2769/0-05; договір від04листопада 2005 року №Х2771/0-05; договір від 07 листопада 2005 року №Х2799/0-05; договір від08листопада 2005 року №2803/0-05; договір від 10 листопада 2005 року №Х2728/0-05; договір від14листопада 2005 року №Х2851/0-05; договір від 17 листопада 2005 року №Х2900/0-05; договір від21листопада 2005 року №Х2917/0-05; договір від 29 листопада 2005 року №Х3001/0-05.

За умовами зазначених договорів товар поставлявся на умовах EXW ЗАТ“Вовчанський ОЕЗ” та ЗАТ “Приколотнянський ОЕЗ”.

На виконання вищевказаних договорів, СПД-ФО ОСОБА_3 поставив ЗАТ “Євротек” продукцію на загальну суму 5 462 139,96 грн., в тому числі податок на додану вартість - 910 356,66 грн. та виписав податкові накладні на загальну суму 5 462 139,96 грн., в тому числі податок на додану вартість - 910 356,66 грн.

В своїх запереченнях на адміністративний позов, ДПІ у Соломянському районі міста Києва посилається на наявність рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 березня 2006 року, яким було визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ “Торгівельно-промисловий союз” та рішення Деснянського районного суду міста Києва від 02 червня 2005 року у справі №2-3984, яким скасовано статут та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ “ПТФ “Антрацид”, які водночас являлися основними (прямими) постачальниками СПД-ФО ОСОБА_3

За твердженням представника ДПІ у Соломянському районі м. Києва, позивачем безпідставно не було сплачено до бюджету суму податку на додану вартість, сформовану ним за листопад 2005 року у розмірі 910356,66 грн., окільки за його твердженням право на бюджетне відшкодування виникає лише при фактичній та надмірній сплаті підприємством податку на додану вартість в ціні товару.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, на відміну від податкового кредиту законодавче визначення бюджетного відшкодування пов'язане із сплаченими платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач придбавав товар у посередника, контрагенти якого систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету, тобто він не мав права на відшкодування податку за такими господарськими операціями.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання лише у тому разі, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Таким чином, факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару (сировини, з якої він може бути виготовлений), ПДВ до державного бюджету не сплачується, покупець (у даній справі позивач) вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто що без участі покупця (позивача) податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Аналізуючи обставини даної справи та наявні в ній докази, колегія суддів зауважує, що позивач протягом тривалого часу придбавав через посередника продукцію, у осіб, при якому задіяні постачальники, що систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємництва, які за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їх діяльності, а також, що позивач, продавець та їх постачальники працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні звязки й учасники якого обізнані стосовно один одного.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, які є необґрунтованими, не підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2010 року та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні адміністративного позову Закритого акціонерного товариства “Євротек” до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва, за участю Прокуратури Соломянського району міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення слід відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва та прокурора Соломянського району міста Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2010 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Закритого акціонерного товариства “Євротек” до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва, за участю Прокуратури Соломянського району міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

суддя

суддя

Я.М. Собків

Ю.А. Ісаєнко

Є.О. Сорочко Повний текст постанови складено та підписано 31.01.2012 р.