Постанова № 21696426, 01.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-19158/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін М.А. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"01" лютого 2012 р. м. Київ

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Беспалов О.О.

Федорова Г. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001942310/0 від 13 серпня 2009 року,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 червня 2011року відмовлено в задоволенні адміністративного позову товариству з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001942310/0 від 13 серпня 2009 року.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, позивачем ТОВ "Євро Лізинг" подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права права, та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

17.01.2012року апелянтом ТОВ «Євро Лізинг» подано до суду заяву про зміну апеляційної скарги від 15.06.2011р. в якій уточнено апеляційні вимоги та ставиться вимога про часткове скасування постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 червня 2011року по даній справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представника апелянта, колегія суддів апеляційного суду знаходить, що уточнена апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині з ухваленням нового рішення про задоволення позову виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно до вимог ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що відповідачем доведено порушення позивачем вимог п. 1.4. ст. 1, п/п. 3.1.1., п. 4.1., п.п. 6.1.1., п.п. 6.4., п.п. 7.3.1. Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2008 року на суму 1 575 760,00 грн., які полягають в тому, що ТОВ «Євро Лізинг»занизило задекларовані показники в рядку 1 Декларації по податку на додану вартість «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів»на вказану суму, оскільки предметом поставки став товар, місцем поставки якого є митна територія України.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитись не може з огляду на наступне.

Так, відповідачем - Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва проведено планову виїздну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»за результатами якої складено Акт перевірки від 31.07.2009р. за №161/23-80/32774741 (в подальшому Акт перевірки), яким констатовано порушення позивачем вимог п. 1.4. ст. 1, п/п. 3.1.1., п. 4.1., п/п. 6.1.1., п/п. 6.4., п.п. 7.3.1. Закону про ПДВ, що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2008 року на суму 1 575 760,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки 13.08.2012р. відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення № 0001942310/0 на загальну суму ПДВ - 3151520,00 грн., з яких 1575760,00 грн. основного платежу та 1575760,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих відповідно до положень п.п. 17.1.3., 17.1.6. Закону № 2181.

З огляду на вказане судом апеляційної інстанції констатується наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 17.12.2008року між ТОВ «Євро Лізинг», як власником знаку та компанією Чанеро Лімітед (Кіпр) укладено Договір про оплатну передачу виключних права на знак для товарів і послуг, згідно з умовами якого ТОВ «Євро Лізинг»передає компанії Чанеро Лімітед всі виключні права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг (торгівельна марка) «Авто Лізинг Зручний»(комбінований) у повному складі та стосовно усіх класів Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП), а компанія «Чанеро Лімітед»приймає усі виключні права інтелектуальної власності на Знак та зобов'язується виплатити ТОВ «Євро Лізинг»винагороду.

Згідно з п.2.1. вказаного договору, Власник знаку (ТОВ «Євро Лізинг») передає Правонаступнику (компанії Чанеро Лімітед) Знак ( право власності на Знак) повністю .

Відповідно до п. 1.3. цього договору, під Знаком розуміється знак для товарів та послуг «Авто Лізинг Зручний»(комбінований), зареєстрований для товарів і послуг 36 класу (фінансування; фінансовий лізинг) Міжнародної класифікації товарів і послуг, дата реєстрації 25.11.2008 р., свідоцтво на знак для товарів і послуг № 99681, дата публікації відомостей про видачу свідоцтва та номер бюлетеня 25.11.2008 р., бюлетень № 22.

Відповідно до положень п.4.3. цього ж Договору, Правонаступник (компанія Чанеро Лімітед) підтверджує, що він є юридичною особою згідно законодавства Кіпру, не має на території України представництва та не здійснює операцій, які можуть призвести до виникнення постійного представництва Правонаступника в Україні. (а.с.76-87 т.1)

Додатком № 1 до вказаного договору передбачені зобов'язання компанії «Чанеро Лімітед»щодо сплати ТОВ «Євро Лізинг»винагороди у розмірі 330000,00 дол. США протягом 10 днів після підписання договору.

Пунктом 5.1 цього договору передбачено, момент переходу всіх прав на Знак, власником якого є ТОВ «Євро Лізинг»згідно свідоцтва на знак для товарів і послуг № 99681, яке зареєстроване в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 25.11.2008 р. та видане Державним департаментом інтелектуальної власності, що передаються за цим договором, є день підписання сторонами акту приймання-передачі майнових прав на Знак.

Встановлено, що Правонаступником за вказаним Договором - компанією «Чанеро Лімітед» (Кіпр) 22.12.2008 року було перераховано грошові кошти на рахунок ТОВ «Євро Лізинг»в сумі 330 000 дол. США.

Згідно акту приймання-передачі від 23.12.2008 року виключних майнових права на знак для товарів і послуг ТОВ «Євро Лізинг»передало, а компанія Чанеро Лімітед прийняла виключні майнові права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг «Авто Лізинг Зручний»(комбінований), згідно у т.ч. виключне право дозволяти використання знаку, виключне право перешкоджати неправомірному використанню знаку, в тому числі забороняти таке використання, інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом (право власності на Знак) повністю .

Крім вищезазначеного Договору, як встановлено з матеріалів справи, цього ж дня між позивачем - ТОВ «Євро Лізинг»та компанією Чанеро Лімітед (Кіпр) укладений інший договір від 17.12.2008 року про передання виключного майнового права на об'єкт авторського права, згідно з умовами якого ТОВ «Євро Лізинг»(Сторона-1) за оплату в повному обсязі передає компанії Чанеро Лімітед (Сторона-2) виключні майнові права на об'єкт авторського права - зображення «Авто Лізинг Зручний»(Зображення), а Чанеро Лімітед зобов'язується сплатити ТОВ «Євро Лізинг»за це плату.

Згідно п. 1.2. договору сторони домовились визначити Зображення, що передається за цим договором, в акті приймання-передачі, який є додатком № 2 до договору.

Пунктом 1.3. визначено, що виключне майнове право на використання Зображення охоплює усі дії (способи), що визначені як використання обєкта інтелектуальної власності у чинному в Україні законодавств, зокрема: (1) право на використання Зображення, шляхом його опублікування, відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі, переробки тощо; (2) виключне право дозволяти використання Зображення; (3) право перешкоджати неправомірному використанню Зображення, в тому числі забороняти таке використання.

Пунктом 1.4. встановлено, що виключні майнові права на Зображення, які передаються за цим Договором, вважаються переданими Стороні-2 (Сторона-2 набуває виключні майнові права на Зображення) з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі .

При цьому, п.1.5. цього Договору визначено, що територія дії прав, які передаються Стороною-1(ТОВ «Євро Лізинг») Стороні-2 є територія всього світу.

Пунктом 1.6. договору визначено, що Сторона-2 зазначає, що за автором Зображення зберігаються авторські особисті немайнові права на Зображення.

Відповідно до п.4.2. цього ж Договору Сторона-2 (компанія Чанеро Лімітед) підтверджує, що вона є юридичною особою згідно законодавства Кіпру, не має на території України представництва та не здійснює операцій, які можуть призвести до виникнення постійного представництва Сторони-2 в Україні. (а.с.60-71 т.1)

Згідно з п.3.1. договору Сторона-2 зобовязується сплатити Стороні-1 за відчуження прав на Зображення у відповідності до умов Додатку № 1.

Додатком № 1 до вказаного договору передбачено зобов'язання компанії «Чанеро Лімітед»сплатити ТОВ «Євро Лізинг»кошти у розмірі 670000,00 дол. США протягом 10 днів після підписання договору, які

компанією «Чанеро Лімітед»(Кіпр) 19.12.2008 р. було перераховано на рахунок ТОВ «Євро Лізинг»у розмірі 670 000 дол. США (еквівалент 5 278 796 грн., курс НБУ на дату перерахування коштів склав 787,8800 грн. за 100 дол. США).

Згідно акту від 23.12.2008 року приймання-передачі виключного майнового права ТОВ «Євро Лізинг»передало, а компанія «Чанеро Лімітед»прийняла виключні майнові права на зображення, зокрема: (1) право на використання Зображення, шляхом його опублікування, відтворення будь-яким способом та у будь-які формі, переробки тощо; (2) виключне право дозволяти використання Зображення; (3) право перешкоджати неправомірному використанню Зображення.

Статтею 418 ЦК України визначено поняття права інтелектуальної власності , яким є право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до положень ст. 433 ЦК України об»єктом авторського права є твори, зокрема … інші твори.

Перелік об'єктів права інтелектуальної власності визначено ст.420 ЦК України, але такий перелік не є виключним, а, отже, зображення «авто лізинг зручний»є об»єктом права інтелектуальної власності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»знак, це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб, а за ч.2 статті 5 зазначеного Закону передбачено, що об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень.

Співвідношення права інтелектуальної власності та права власності визначені статтею 419 ЦК України.

За положеннями ч.1 ст.495 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: 1) право на використання торговельної марки; 2) виключне право дозволяти використання торговельної марки; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до норм статті 424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об»акта права інтелектуальної власності; 2)виключне право дозволяти використання об»акта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об»акта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Виходячи з вищезазначеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що зображення «авто лізинг зручний»та торгівельна марка є об»єктами інтелектуальної власності, і такі є обєктом одночасної поставки за вищенаведеними договорами поставляються за цими договорами на користь юридичної особи-нерезидента.

Законом України «Про оприбуткування прибутку підприємств»в п.1.2. ст.1 визначено, що нематеріальні активи це об»єкти інтелектуальної власності, в тому числі промислової власності, а також аналогічні права, визнанні у порядку, встановленому відповідним законодавством, об»єктом права власності платника податків, відтак господарські операції з такими нематеріальними активами підлягають оподаткуванню податком на додану вартість згідно з вимогами ЗУ «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1. ЗУ «Про податок на додану вартість»об»єктом оподаткування ПДВ є операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на території України.

Місце поставки товару визначено, виходячи з способу поставки, положеннями п.6.4. статті 6 Закону про ПДВ, однак цей пункт не містить норм, що регулювали б порядок визначення місця поставки майнових прав, що продаються в інший спосіб.

При цьому, п.1.4. ст.1 ЗУ «Про податок на додану вартість»визначає, що поставка послуг будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об»єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Правила визначення місця поставки майнових прав у складі норм, що регулюють порядок визначення місця поставки послуг передбачені п.6.5. ст.6 ЗУ «Про податок на додану вартість».

Так, відповідно з підпунктом «д»п.6.5. ст.6 ЗУ «Про податок на додану вартість»визначено, що місцем поставки послуг вважається місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації місце постійної адреси або постійного проживання, в разі якщо покупці, яким надаються нижченаведені послуги, проживають за межами митної території України, надають послуги з: передання чи надання авторських прав, патентів, ліцензій, а також суміжних прав, у тому числі торгових марок.

З матеріалів справи, зокрема з п.4.2. та 4.3. укладених контрагентами Договорів, і що відповідачем не оспорюється, встановлено, що сторона цих Договорів - компанія Чанеро Лімітед є юридичною особою згідно законодавства Кіпру, не має на території України представництва та не здійснює операцій, які можуть призвести до виникнення її постійного представництва в Україні.

Враховуючи вищевказане та обставини справи, оскільки відповідні послуги, визначені п.п. «д»п.6.5. ст.6 Закону про ПДВ, надані резидентом ТОВ «Євро Лізинг» нерезиденту компанії Чанеро Лімітед, яка не має на території України постійного представництва, а місцем реєстрації якої є Кіпр, то місцем поставки таких послуг визначається місце поза межами митної території України, а тому зазначені господарські операції відповідно до п.п. 3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону про ПДВ не є об»єктом оподаткування податком на додану вартість.

Висновок органу ДПІ, як і суду першої інстанції пре те, що об»єктом поставки за укладеними Договорами є товар, всі права на який переходять(передаються) у м.Київ є з вищенаведених мотивів помилковим, оскільки відповідні акти тільки підписані у м.Київ, а це місце їх підписання(складання) не є безумовним доказом фактичної поставки та дії таких послуг саме на митній території України, з огляду на положення укладених Договорів п.1.5,4.2., та п.2.2.Додатку 1, так як такі визначають безумовно виключно момент передачі послуг, а не їх місце. (а.с.72-73 т.1).

Відповідно до п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції чинній на момент спірних правовідносин) у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, з огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання, що апеляційні вимоги апелянта є обґрунтованим належними доказами, і з врахуванням уточнених апеляційних вимог та меж перегляду апеляційним судом рішення суду першої інстанції, відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, із винесенням в цій частині нової постанови про часткове задоволення позовних вимог та часткового скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Керуючись ст.ст.160,195,198, 200, 202, 205, 207,212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 червня 2011 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» щодо донарахування зобов»язання з податку на додану вартість за податковим повідомленням рішенням № 0001942310/0 від 13 серпня 2009 року на суму основного платежу в розмірі 1055759,20грн. та 1315759,60грн. штрафних санкцій.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» частково задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва № 0001942310/0 від 13 серпня 2009 року в частині донарахування товариству з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» зобов»язання з податку на додану вартість на суму основного платежу в розмірі 1055759,20 грн. та 1315759,60 грн. штрафних санкцій.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 червня 2011 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.

Судді: Беспалов О.О.

Федорова Г.Г.