Ухвала суду № 21696404, 07.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-19048/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" лютого 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нінель Естетік»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16 грудня 2010 року №0011182305, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Нінель Естетік»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16.12.2010 року №0011182305.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2011 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення винесено з порушенням приписів чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства. Крім того, суд зауважив, що у діях Позивача були відсутні порушення норм Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні,затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року №637 (далі Положення).

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, яке полягало у невірному застосуванні приписів пункту 2.6 Положення.

В судовому засіданні повноважний представник Відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав.

Повноважний представник Позивача просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

При ухваленні оскаржуваної постанови, суд першої інстанції встановив, що працівниками ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено планову перевірку ТОВ «Нінель Естетік»з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. Результати перевірки викладені в акті перевірки від 03 грудня 2010 року №1125/26/50/23/25390893, в якому зафіксовано, що Позивачем 25 квітня 2010 року незабезпечено оприбуткування готівкових коштів в сумі 2815,00 грн., а саме підприємством не забезпечено ведення обліку руху готівки в книзі обліку розрахункових операцій №2650004494р/5 від 01.05.2009 року в розділі ІІ графі «5»за 25 квітня 2010 року, що є порушенням п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637. На підставі зазначеного акту Відповідачем прийнято рішення від 16.12.2010 року №2211182305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14075,00грн.

Судом також було вірно встановлено, що 25квітня 2010 року ТОВ «Нінель Естетік»було надано косметичних послуг на загальну суму 3660,00 грн. (у т.ч.: 2815,00 грн. готівка, 845,00 грн. безготівкова форма). Зазначена виручка була відображена Позивачем за 25.04.2010 року на сторінці 12 касової книги, на сторінці 35 (№ п/п 1452, 1453) книги обліку доходів і витрат. Крім того, суд зазначив, що Позивачем вклеєно для зберігання до книги обліку розрахункових операцій №2650004494р/5 фіскальний звітний чек №1807 від 25.04.2010 року, а на сторінці 120 розділу 2 даної книги на підставі зазначеного фіскального звітного чеку №1807 ТОВ «Нінель Естетік»зроблено запис про повну суму готівкових коштів, які фактично надійшли.

На підставі наведеного суд дійшов до вірного висновку про те, що вклеювання фіскального звітного чеку до книги обліку розрахункових операцій для його зберігання, поряд із записом про облік готівкових коштів у розділі 2 даної книги, є обов'язковим елементом обліку розрахункових операцій, оскільки даний документ є підтверджуючим здійснення розрахункових операцій за певний операційний день і саме на його підставі робиться відповідний запис у розділі 2 даної книги.

Разом з тим, у ході дослідження матеріалів справи, суд першої інстанції вірно звернув увагу на наявність виправлення дати розрахункової операції на сторінці 120 книги обліку розрахункових операцій. При цьому, вивчаючи оригінал книги обліку розрахункових операцій №2650004494р/5, суд зауважив на наявність очевидного виправлення дати: з «25.04.10»на «26.04.10», які зроблені кульковою ручкою іншого кольору. При цьому, на думку суду, візуальні ознаки як самого виправлення, так і інших записів на сторінці 120 зазначеної книги, чітко вказують саме на те, що первинним є запис «25.04.11».

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції, встановивши відповідність показників спірного запису конкретному фіскальному звітному чеку №1807 від 25 квітня 2010 року та записам у касовій книзі й книзі обліку доходів та витрат за 25 квітня 2010 року ТОВ «Нінель Естетік», прийшов до обґрунтованого висновку про те, що Позивачем додержано вимог Положення щодо повноти і своєчасності оприбуткування готівки за 25 квітня 2010 року у сумі 2815,00 грн.

Крім іншого, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно пункту 11 ст. 11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»в редакції, що діяла на момент винесення оскаржуваного рішення, державна податкова служба має право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України (саме законами України).

Приписи ч. 1 ст. 216 ГК України визначають, що учасники господарських відносин несуть відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 4 ст. 217 Господарського кодексу України, господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 238 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до ст. 239 Господарського кодексу України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як, зокрема, адміністративно-господарський штраф.

Стаття 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф визначає як грошову суму, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами (саме законами), що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

З огляду на викладене вище, судова колегія приходить до висновку, що законами України не встановлені фінансові (штрафні) санкції за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) у касах готівки та право органів державної податкової служби на застосування фінансових (штрафних) санкцій за такі порушення правил здійснення господарської діяльності. Указ Президента України від 12.06.1995р. №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»не є законом України, відтак Відповідач, як орган державної влади, не мав права застосовувати передбачені цим Указом і не передбачені законами України фінансові (штрафні) санкції.

Тобто, у розумінні приписів Господарського кодексу України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні» Укази Президента України не можуть бути підставою для накладення на субєктів господарювання адміністративно-господарських санкцій, оскільки вони за своєю природною не є законами. А тому колегія суддів приходить до висновку про протиправність винесеного Відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта щодо невірного застосування норм матеріального права судом 1-ї інстанції на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи та наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нінель Естетік»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16 грудня 2010 року №0011182305 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст. ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В. Шурко О.І.