Ухвала суду № 21695859, 01.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4412/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретарі

за участю:

представника позивачаБорисюк Л.П.,

Ісаєнко Ю.А., Собківа Я.М.

Рижковій Ю.О.

Мельника А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ватутіне Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року у справі за позовом Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал»до Державної податкової інспекції у м. Ватутіне Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2010 року Ватутінське комунальне виробниче підприємство «Водоканал»звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у м. Ватутіне Черкаської області в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за затримку граничного строку сплати податкового зобовязання зі сплати збору за платежем збір за забруднення навколишнього природного середовища від 23.03.2010 № 0000301501/0.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.03.2010 № 0000301501/0 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1874,78 грн. за затримку на 1025 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 3749,55 грн. за платежем за забруднення навколишнього природного середовища до Фонду охорони навколишнього природного середовища.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23.03.2010 ДПІ у м. Ватутіне Черкаської області проведено невиїзну документальну перевірку сплати узгоджених сум податкового зобовязання протягом граничних строків їх сплати Ватутінським комунальним виробничим підприємством «Водоканал», в тому числі збір за забруднення навколишнього природного середовища за період з 19.02.2007 по 15.03.2010 та встановлений факт несвоєчасності сплати нарахованих сум цього збору за період з 30.09.2004 по 23.02.2010, про що контролюючим органом складено акт від 23.03.2010 № 62/15-131/24359125.

На підставі вказаного акту, ДПІ у м. Ватутіне Черкаської області 23.03.2010 винесено податкове повідомлення-рішення № 0000301501/0 про стягнення штрафу в сумі 1874,78 грн. за затримку на 1025 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 3749,55 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», платники податків і зборів (обовязкових) платежів зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Обовязок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обовязкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Виходячи зі змісту пп. 4.1.1 п.4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III (далі Закон України № 2181-ІІІ), платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації, та зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону України № 2181-ІІІ, податкова декларація, розрахунок це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Форма податкової декларації (розрахунку) встановлюється центральним (керівним) органом контролюючого органу за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики (пп. «ї»пп. 4.4.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України № 2181-III).

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 2181-ІІІ встановлено, що податкові декларації подаються за базовий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових) внесків, - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181-ІІІ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штрафу таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжними дорученнями було сплачено:

-№ 237 від 28.03.2008 на суму 865,00 грн. внески за забруднення навколишнього природного середовища за лютий 2008 року (а.с.20);

-№ 695 від 29.09.2008 на суму 865,00 грн. внески за забруднення навколишнього природного середовища за серпень 2008 року (а.с.19);

-№ 567 від 28.09.2009 на суму 1000,00 грн. внески за забруднення навколишнього природного середовища за серпень 2009 року (а.с.19);

-№ 48 від 24.02.2010 на суму 1345,91 грн. внески за забруднення навколишнього природного середовища за січень 2010 року (а.с.18);

-№ 140 від 11.03.2010 на суму 960,86 грн. внески за забруднення навколишнього природного середовища за лютий 2010 року (а.с.18).

Таким чином, позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суми внесків за забруднення навколишнього природного середовища, виконав своє зобовязання зі сплати даних платежів за визначеними ним періоди, що виключає застосування до нього штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ.

Згідно пп. 7.1.1 п. 7 ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Таким чином, податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобовязання.

Згідно пп. 5.4.1 п.5.4 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Законом України № 2181-ІІІ, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платника податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого пп. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником коштів до бюджету, є неправомірним.

Таким чином, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за затримку граничного строку сплати податкового зобовязання зі сплати збору за платежем збір за забруднення навколишнього природного середовища від 23.03.2010 № 0000301501/0 є неправомірним та підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ватутіне Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Ісаєнко Ю.А. Собків Я.М.