Ухвала суду № 21695857, 01.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-3102/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретарі

за участю:

представника позивача

представника відповідача ДПІ у м. ЖитомиріБорисюк Л.П.,

Ісаєнко Ю.А., Собківа Я.М.

Рижковій Ю.О.

Камінського А.Ф.

Благодарського І.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейв-Експрес»до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, Головного управління державного казначейства України у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування ПДВ 459810,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2010 року ТОВ «Дейв-Експрес»звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у м. Житомирі, Головного управління державного казначейства України у Житомирській області в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.04.2010 № 0000452304/0 та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 459810 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі від 21.04.2010 № 0000452304/0.

Відшкодовано з Державного бюджету України на користь ТОВ «Дейв-Експрес»заборгованість по бюджетному відшкодуванню по податку на додану вартість згідно декларацій за серпень 2008 року, лютий-грудень 2009 року в розмірі 459810 грн.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у м. Житомирі було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Дейв-Експрес»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) заявленого на розрахунковий рахунок за серпень 2008 року, лютий - грудень 2009 року. По результатах перевірки був складений акт № 2193/23-2/22053439 від 16.04.2010.

Відповідно до вказаного акту, податковим органом зроблено висновок про те, що ТОВ «Дейв-Експрес»завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2008 року та за лютий - грудень 2009 року на суму 459 810 грн., оскільки ТОВ «Дейв-Експрес»не може підтвердити фактичну суму сплаченого ПДВ постачальникам, яка могла бути включена в розрахунок бюджетного відшкодування за вказані періоди, а деякі з контрагентів по ланцюгу постачання мають ознаки фіктивності (відсутні за місцезнаходженням, порушено справу про банкрутство, ліквідовано (закрито) тощо, а тому втратило право на відшкодування ПДВ.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Житомирі було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000452304/0 від 21.04.2010, відповідно до якого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 459 810 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, згідно з пп. 7.7.1. та 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закон), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, з аналізу зазначених правових норм виплаває, що визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, а будь-які порушення такими контрагентами вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - покупця отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім цих вимог.

Відповідно до пп.7.7.5. п.7.7 ст. 7 Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Право на повернення цих сум з бюджету гарантоване також пп. 15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме, встановлено право платників податків подавати заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових) платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої передплати або отримання права на таке відшкодування.

Правовідношення щодо повернення з бюджету податків, зборів (обовязкових платежів) з підстав, передбачених законом, виникає між платником податків, зборів (обовязкових платежів) та державою в особі відповідного органу державної податкової служби, на який згідно із Законом України «Про державну податкову службу в Україні»покладені повноваження по здійсненню контролю за своєчасною та правильною сплатою до бюджету податків, зборів (обовязкових платежів), та відповідного територіального органу Державного казначейства України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування Державного бюджету.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Згідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підприємство самостійно:

визначає облікову політику підприємства;

обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Статтею 9 вищевказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях.

Відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не спростовано факт ведення позивачем бухгалтерського обліку відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виходячи з вимог Закону України «Про податок на додану вартість», для визначення правильності нарахування податку на додану вартість слід досліджувати податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, декларацій з податку на додану вартість з додатками та уточнюючими розрахунками, банківські виписки, платіжні доручення.

При встановленні суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню згідно пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»необхідно встановити суми податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), а не сплату по наданим до перевірки податковим накладним, отриманим від постачальників.

Суми податку на додану вартість, сплаченого у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг) на протязі перевіряємого періоду підтверджено наданими суду для огляду банківськими документами.

Також є безпідставними доводи відповідача про неможливість підтвердження правильності формування податкового кредиту позивачем через відсутність за місцем реєстрації деяких фірм-контрагентів по ланцюгу.

Факт порушення контрагентами - постачальниками продавців своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Однак таких доказів суду контролюючим органом надано не було і вказані факти не доведені.

Крім цього, на вимогу суду першої інстанції відповідачем надані довідки, щодо проведення податковими інспекціями зустрічних перевірок основних контрагентів ТОВ «Дейв-Експрес», які на думку ДПІ у м. Житомирі мали ознаки фіктивності та не підтвердили свої зобов`язанні та не сплатили податок на додану вартість до бюджету.

З вказаних довідок вбачається, що між всіма перевіреними по ланцюгах контрагентами ТОВ «Дейв-Експрес»не встановлено розбіжності з відомостями, отриманими від їх контрагентів, також встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від контрагентів, з якими мали правовідносини.

З огляду на викладене, висновок відповідача про зменшення суми бюджетного відшкодування є безпідставним.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Ісаєнко Ю.А. Собків Я.М.