Ухвала суду № 21695848, 01.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-16221/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретарі

за участю:

представника позивача

представника відповідачаБорисюк Л.П.,

Ісаєнко Ю.А., Собківа Я.М.

Рижковій Ю.О.

Ньорби О.М.

Алексєєнко В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2010 року у справі за позовом Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2009 року ДП «Центр державного земельного кадастру»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2009 № 0003512309/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2010 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 12.06.2009 № 0003512309/0.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ДП «Центр державного земельного кадастру»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2008, за результатами якої складено Акт від 29.05.2009 № 872/23-09/21616582.

На підставі вказаного Акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2009 № 0003512309/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 788294,00 грн., в т.ч. за основним платежем 525529,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 262765,00 грн.

В пункті 3.1.1 «Валовий дохід»Акту перевірки зазначається про порушення позивачем підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року на підставі таких документів, як: договори, рахунки-фактури, накладні, журнали-ордери, виписки з банку та обігово-сальдові відомості по рахункам: 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками», 681 «Розрахунки по авансовим платежам», 701«Доход від реалізації готової продукції», 712 «Доход від реалізації інших оборотних активів», 791 «Результат основної діяльності», відомості «Валовий доход», встановлено заниження задекларованого показника у рядку 01.1 декларацій «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)»на загальну суму 1 987 277 грн., у тому числі за І квартал 2007 року на 480218,00 грн., за 2007 рік на 1 987277,00 грн.

При цьому, позивач посилається тільки на дані бухгалтерського обліку.

В пункті 3.1.2 «Валові витрати»Акту перевірки зазначається про порушення позивачем пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: перевіркою показників декларацій з податку на прибуток підприємств за період з 1січня 2006 року по 31 грудня 2008 на підставі таких документів як: договори, рахунки-фактури, акти виконаних робіт, накладні, відомості обліку господарських операцій, головні книги, виписки банку, встановлено завищення задекларованих показників рядка 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)»на загальну суму 114838,00 грн., в тому числі за 9 місяців 2006 року на суму 288,00 грн., за 2006 рік на суму 114838,00 грн.

Такий висновок відповідач мотивує тим, що позивачем віднесено до складу валових витрат суми коштів, сплачені за інформаційно-консультаційні послуги, використання яких у господарській діяльності підприємства не доведено.

В результаті порушень, встановлених відповідачем, перевіркою встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 525 529 грн., в тому числі по періодам: 9місяців 2006 року 72,00 грн., 2006 рік 28710,00 грн., І квартал 2007 року 120054,00грн., 2007 рік 496819,00 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначає Закон України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-ХІІ (далі Закон № 509-ХІІ).

Статтею 2 Закону № 509-ХІІ встановлено, що завданнями органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону № 509-ХІІ, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

У разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту, податкова служба має право провести позапланову документальну перевірку.

Відповідно до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні», для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами було розроблено Порядок про оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджений наказом ДПА України від 10.08.2005 № 327, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205(далі Порядок № 327).

Відповідно до п. 1.3. Порядку № 327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Згідно пунктів 1.5. 1.7. Порядку № 327, акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Зі змісту Акту перевірки від 29.05.2009 № 872/23-09/21616582 вбачається, що відповідач встановив розбіжності між показниками задекларованих позивачем доходів в декларації з податку на прибуток за І квартал 2007 року та 2007 рік та показниками, які були встановлені в ході проведення перевірки на підставі даних облікових регістрів, тобто даних бухгалтерського обліку.

При здійсненні перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в порушення вимог Порядку не використовувала первинні документи позивача, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та не вказала на наявність доказів, які б підтверджували факт порушення позивачем податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 2.3.4 Порядку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб субєкта господарювання (наприклад, «приховування обєкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка»тощо).

Проте, колегією суддів встановлено, що акт перевірки містить лише припущення перевіряючих про порушення позивачем вимог податкового законодавства у даних правовідносинах.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Так, Окружним адміністративним судом міста Києва призначено економічну експертизу та доручено її проведення Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експерта поставлено наступне питання: чи підтверджуються нормативно та документально висновки Акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо порушення ДП «Центр державного земельного кадастру» підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств за І квартал 2007 року на суму 120 054 грн. та 2007 рік на суму 496 819 грн.?

Проведеною експертизою встановлено та зафіксовано у Висновку № 3298/3299/10-19, що загальна сума скоригованого валового доходу, відображеного в податковому обліку ДП «Центр державного земельного кадастру»за І квартал 2007 року складає 14 425791,00 грн. і його формування відповідає вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; загальна сума скоригованого валового доходу, відображеного в податковому обліку позивача за IV квартал 2007 року складає 22 845607,00 грн. і його формування відповідає вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду, що факти порушення позивачем податкового законодавства викладені в Акті перевірки не обєктивно та без посилань на первинні або інші документи, а висновок відповідача про порушення ДП«Центр державного земельного кадастру»пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та заниження податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств за І квартал 2007 року на суму 120054,00 грн. та 2007 рік на суму 496819,00 грн. є помилковим.

Обговорюючи питання щодо порушення ДП «Центр державного земельного кадастру»вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», колегія суддів зважає на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за 2006 рік позивач укладав господарські договори з субєктами підприємницької діяльності на виконання інформаційно-консультаційних послуг, а саме:

- договір про надання послуг від 14 вересня 2006 року, укладений з субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_7 про надання останнім консультацій з питань комерційної діяльності та управління підприємством, та інші послуги;

- договір № 03/10 про надання послуг від 03 жовтня 2006 року, укладений з субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_8 про надання послуг з аналізу активів та зобовязань позивача;

- договір № 25/12-1 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 25 грудня 2006 року, укладений з субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_9 про надання консультацій з питань системи оплати праці, фінансової та податкової звітності з даного питання та аналізу роботи структурних підрозділів позивача, а саме відділів Київської регіональної філії;

- договір № 23/11 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 23 листопада 2006 року, укладений субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_5 про надання консультацій, висновків по правовим питанням, що виникли в діяльності позивача стосовно перевірки відділень Київської філії позивача;

- договір № 20/10 від 20 жовтня 2010 року про надання інформаційно-консультаційних послуг, укладений з субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_6 про надання інформаційно-консультаційних послуг з приводу оптимізації структурної організації позивача та його взаємовідносин зі структурними підрозділами-філіалами.

Виконання зазначених договорів оформлене відповідними актами здачі-приймання наданих послуг, звітами про виконані роботи.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону, заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі. Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, до складу валових витрат не можна включити певні витрати, визначені підпунктами 5.3-5.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та витрати, які не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами.

В матеріалах справи містяться копії виписок банку, які підтверджують перерахування на користь субєктів підприємницької діяльності виконавців послуг коштів в рахунок оплати придбаних інформаційно-консультаційних послуг.

Крім того, на вирішення експертизи поставлено, зокрема, питання: чи підтверджуються нормативно та документально висновки Акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо порушення ДП «Центр державного земельного кадастру»пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств за 9місяців 2006 року у розмірі 72,00 грн. та за 2006 рік у розмірі 28710,00 грн.?

Експертизою встановлено, що надані на дослідження первинні документи, якими оформлені господарські операції з надання інформаційно-консультаційних послуг, відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують їх здійснення.

Разом з тим проведеною експертизою встановлено, що за результатами дослідження документів фактична сума отриманих послуг позивачем за всіма договорами складає 94238,00 грн., а в Акті перевірки вона зазначена у розмірі 114838,00 грн., тобто більше на 20600,00 грн.

За результатами дослідження встановлено, що понесені позивачем витрати в 2006 році за вищевказаними господарськими операціями на суму 94238,00 грн. є нормативно та документально підтвердженими та підлягають включенню до складу валових витрат в податковому обліку за даний звітний період.

Таким чином, висновки Акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо порушення ДП «Центр державного земельного кадастру»вимог пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2006 року у розмірі 72,00 грн. та за 2006 рік у розмірі 28710,00 грн. нормативно та документально не підтверджуються.

Враховуючи наявність підтверджуючих розрахункових документів та використання позивачем отриманих послуг у власній господарській діяльності, беручи до уваги висновок експертизи, висновок Акта перевірки про порушення позивачем пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та заниження податку на прибуток за 9місяців 2006 року у розмірі 72,00 грн. та за 2006 рік у розмірі 28710,00 грн. є помилковим.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду, що визначення податковою інспекцією суми податкового зобовязання з податку на прибуток позивача в розмірі 525529,00 грн. є протиправним.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2010 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Ісаєнко Ю.А. Собків Я.М.