Ухвала суду № 21695638, 02.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6468/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: <Текст >

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" лютого 2012 р. м. Київ

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Аліменко В.О. Грищенко Т.М. Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Грищенко Т.М., Аліменка В.О., при секретарі Бєлові С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою приватного підприємства «Росмар»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2011 р. адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Росмар»до державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ ПП «Росмар»звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001762307/0 від 12.05.2011 р. яким позивачеві визначено податкове зобовязання із сплати податку на додану вартість в розмірі 100925 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2011 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній сказі ПП «Росмар», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 21.04.2011 р. по 22.04.2011 р. посадовцями ДПІ у Соломянському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Росмар»з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Мега-Груп».

Результати перевірки оформлено актом № 4301/23-07/32620228 від 26.04.2011 р.

Цим актом зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 р. № 168/97-ВР (надалі за текстом «Закон № 168/97-ВР») внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Мега-Груп», що призвело до заниження податкових зобовязань на суму 80740 грн.

Такий висновок податковим органом обґрунтовано наступним.

01 червня 2009 р. між ТОВ «Мега-Груп»та ПП «Росмар»укладено договір № 25/09 за умовами якого позивач придбав канцтовари, офісне приладдя та ділові аксесуари.

На підставі цього договору у період з червня 2009 р. по грудень 2009 р. ТОВ «Мега-Груп»видало позивачеві видаткові і податкові накладні, а ПП «Росмар»здійснило перерахунок коштів та включило до складу податкового кредиту суми, зазначені в податкових накладних.

В той же час, будучи допитаною в якості свідка директор ТОВ «Мега-Груп»ОСОБА_3 пояснила, що вона зареєструвала підприємство за винагороду, ніяких документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності товариства, не підписувала та не уповноважувала на це інших осіб.

Згідно висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління внутрішніх справ Київської області № 13 від 02.02.2011 р. підписи на податковій звітності ТОВ «Мега-Груп»виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.

За даними форм податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) загальна чисельність працюючих на ТОВ «Мега-Груп»складає «0»осіб.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Соломянському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001762307/0 від 12.05.2011 р. яким позивачеві визначено податкове зобовязання із сплати податку на додану вартість в сумі 100 925 грн., в тому числі 80 740 грн. за основним платежем та 20 185 грн. за штрафними санкціями.

Правовідносини, що виникають у звязку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються статтею 7 Закону № 168/97-ВР (закон був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2011 р. згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 р. № 2755-VI).

Так, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму грошових зобовязань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, суми бюджетного відшкодування та/або відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Підпунктом 123.1 статті 123 ПК України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобовязання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобовязання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про правомірність прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми матеріального права, а посилання скаржника на податкові та видаткові накладні є помилковим.

Наявність у покупця належно оформлених документів, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту, оскільки податковим органом доведено, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Росмар»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2011 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.О.Аліменко

Ухвала складена в повному обсязі 07 лютого 2012 р.