Постанова № 21695537, 07.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-455/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"07" лютого 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

при секретарі - Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом Згурівського комбінату комунального підприємства до Яготинської міжрайонної податкової державної інспекції про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

18 лютого 2009 року Згурівський комбінат комунальних підприємств звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Яготинської міжрайонної податкової державної інспекції в якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Яготинської МДПІ від 27.06.2007 року № 0002341600/0 в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 129891 грн. 19 коп. та від 29.08.2007 року № 0002541600/0 в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 41804 грн. 59 коп.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року адміністративний позов задоволений, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 27 червня 2007 року № 0002341600/0 в частині визначення штрафу у сумі 129891,19 грн. та визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2007 року № 0002541600/0 в частині визначення штрафу у сумі 41804,59 грн.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Яготинська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали адміністративної справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачем були проведені невиїзні документальні перевірки позивача щодо своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету.

У ході вказаних перевірок податковим органом встановлено, що в порушення пункту пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.07.1997 року № 168/97-ВР та пп. 5.3.1 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ платником несвоєчасно сплачено податок на додану вартість. У зв'язку з чим до позивача застосовано санкції, передбачені пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За результатами перевірок відповідачем складені акти про результати невиїзних документальних перевірок своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету від 27.06.2007 року № 131/1600-05392074 та від 29.08.2007 року № 162/1600-05392074.

На підставі вказаних актів податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.06.2007 року № 00023341600/0, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 241555,19 грн. та від 29.08.2007 № 0002541600/0, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 60163, 09 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що зазначені в додатках до актів перевірки про несплату багатьох конкретних податкових зобовязань, не відповідають дійсному стану розрахунків підприємства з бюджетом. Згідно з доданими поясненнями, таблицями, податковими деклараціями, платіжними дорученнями на сплату податку, по багатьох податкових періодах (де за даними відповідача мала місце заборгованість) податкові зобовязання були сплачені або в повному обсязі або борг склав зовсім не ту суму, яку зазначає позивач.

Зокрема по деклараціях від 20.02.2004, 20.05.2004, 20.04.2004, 20.08.2004, 20.12.2004, 21.03.2005, 21.06.2005, 22.08.2005, 20.10.2005, 21.11.2005, 21.01.2006, 20.02.2006, 17.03.2006, 19.07.2006, 21.08.2006, 20.10.2006, 29.11.2006, 22.01.2007, 02.02.2007, 20.03.2007, 21.05.2007 - половина, де за даними додатків до актів Яготинської МДПІ зазначена недоплата.

Податковим повідомленням-рішенням від 27.06.2007 № 00023341600/0 встановлена сума нарахувань штрафних санкцій в розмірі 241555, 60 грн., що не відповідає дійсному стану розрахунків з бюджетом і в дійсності становить 129891,19 грн., та по податковому повідомленню рішенню від 29.08.2007 № 0002541600/0 встановлена сума нарахувань штрафних санкцій в розмірі 60163, 09 грн., що не відповідає дійсному стану розрахунків з бюджетом і становить 41804, 59 грн.(а.с.22,36).

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що зафіксована заборгованість по конкретних періодах та конкретних податкових деклараціях, також розмір визначених штрафних санкцій не відповідає дійсності. Відповідач замість одного нарахування штрафу по окремому факту несплати узгодженого податкового зобовязання, здійснював нарахування по кілька разів на одну податкову декларацію. По деклараціях від 22.12.2003 5 разів, від 20.01.2004 14 разів, декларація від 30.03.2004 31 раз, що підтверджується наявним в матеріалах справи додатком до акту перевірки від 27.06.2007.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 27.06.2007 року № 00023341600/0 та від 29.08.2007 № 0002541600/0, яким до позивача застосовано штрафні санкції є неправомірними та підлягають частковому скасуванню.

Проте з такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Згідно п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

У відповідності до п.1.5 ст. 1 вищезазначеного закону штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Згідно ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків. У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язаний протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Апелянтом зазначено, що нарахування штрафу він здійснював по окремому факту несплати узгодженого податкового зобов'язання визначеного в податковій декларації по кілька разів тому, що позивачем здійснювалась проплата заборгованості частково.

Відповідно до п. 16.4.1. ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Згідно п. 16.3.3.ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Відповідно до п.7.7 ст. 7 вищезазначеного закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Судова колегія зауважує про те, що законодавством визначений порядок сплати та зарахування податків який є єдиним для всіх платників податків та органів державної податкової служби України.

Отже, дослідивши матеріали справи колегія суддів прийшла до висновку, що позивач, як платник податків, спрямував кошти на сплату поточних податкових зобовязань всупереч законодавчо встановленій черговості зарахування таких платежів у рахунок погашення податкового боргу, податкові органи мають правові підстави здійснювати зарахування таких податкових платежів в автоматичному режимі.

Оскільки позивачем було порушено податкове законодавство, то у відповідача були наявні підстави для застосування до підприємства штрафних санкцій.

Таким чином податкові повідомлення-рішення Яготинської МДПІ від 27.06.2007 року № 0002341600/0 та від 29.08.2007 року № 0002541600/0 винесені правомірно.

Апелянт , в обґрунтування апеляційної скарги також посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права,зазначаючи про ті обставини ,що судом помилково до спірних правовідносин застосовані положення ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України,згідно з якими регламентовано, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду , встановленого цим кодексом або іншими законами.

Суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»,зазначивши ,що строк давності для звернення до суду платника податку складає 1095 днів.

Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками , оскільки дана стаття визначає строки, щодо визначення податковим органом податкового зобов»язання або погашення платником податків узгодженого податкового боргу,однак не визначає строки оскарження платником податків рішення контролюючого органу до суду. Такої ж позиції притримується і Вищий адміністративний суд України ,яка викладена в рішеннях ,зокрема по справі№К-20378 від 21.10.2010 року про визнання недійсними податкових рішень повідомлень,по справі №К-17804/07 від13.05.2010 року про визнання недійсними податкових рішень повідомлень,у справі №7573/08 від 11.03.2010 року про визнання нечинними податкових рішень- повідомлень.

За змістом ст.100 Кодексу адміністративного судочинства пропущення строку звернення до адміністративного суду є самостійною підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови якщо на цьому наполягає одна із сторін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції встановлено ,що Яготинською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області були здійснені невиїзні документальні перевіркі по Згурівському комбінату комунальних підприємств , про що складені акти відповідно від 26.07.2007 року та від 27.08.2007 року (а.с.23,68 т.1).За результатами вказаних перевірок контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення від27.06.2007 року № 0002341600/0 та від 29.08.2007 року за №0002541600/0.

Позивач отримав оскаржувані повідомлення-рішення (а.с. 41 т.1,а.с. 85 т.1),в одному випадку через поштове відправлення ,оскільки в матеріалах справи міститься зворотне повідомлення, а в іншому випадку через головного бухгалтера Цатурян.Крім цього примірник акта перевірки від від 27.08.2007 року також було вручено посадовій особі позивача (а.с. 68-70т.1), про що мається відповідний підпис.

Відповідач в ході розгляду адміністративної справи неодноразово звертався з заявами , в яких наполягав відмовити в задоволенні заявлених вимог з підстав пропущення позивачем строку для звернення до адміністративного суду (а.с.39-40,86-89т.1).

З позовом до суду позивач про оскарження податкових рішень-повідомлень звернувся в лютому 2009 року і таким чином,як встановлено в суді апеляційної інстанції, пропустив строк звернення до суду передбачений Кодексом адміністративного судочинства України,який діяв на час спірних правовідносин,тому з цих підстав йому також необхідно відмовити в позові.

Приймаючи до уваги викладене , суд апеляційної інстанції приходить до висновку ,що всі доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи ,а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до вимог ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку про порушенням судом норм матеріального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справ, а тому є всі підстави для скасування рішення,з постановленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.ст., 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року скасувати, ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.