Ухвала суду № 21695097, 01.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7242/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.,

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІсаєнко Ю.А.;

суддів:Борисюк Л.П., Собківа Я.М.,

за участю секретаря: Прищепчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного агентства резерву України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва до Державного комітету України з державного та матеріального резерву, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Міністерство фінансів України, Головне управління державного казначейства України в м. Києві, про стягнення заборгованості у розмірі 139810933,11 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державного комітету України з державного та матеріального резерву, в якому просив суд стягнути на користь Державного бюджету України заборгованість у розмірі 139810933,11 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2011 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представники позивача та третьої особи Міністерства фінансів України, у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28.11.2003 року між Українською аграрною біржею (первісний кредитор) та Міністерством фінансів України (новий кредитор) укладено угоду № 130-04/108 про уступку права вимоги, відповідно до умов якої первісний кредитор уступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги боргу в сумі вартості сільгосппродукції, поставленої до державного резерву у 1999 2000 роках сільськогосподарськими товаровиробниками та іншими суб'єктами господарювання, які отримали сільськогосподарську техніку американської фірми «Кейс Корпорейшн»за рахунок кредитів США, залучених під гарантії Кабінету Міністрів України та нового кредитора, і наданих первісному кредитору (надалі іменуються «Кредити»), належне первісному кредиторові, і стає кредитором Державного комітету з державного матеріального резерву (надалі іменується - «Боржник»(відповідач) за обов'язками, які підтверджуються зведеними актами про передачу-приймання зерна до державного резерву згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.1998 року № 2057. За цією угодою новий кредитор одержує замість первісного кредитора право вимоги від боржника сплати грошової суми в розмірі, визначеному в п. 2.1. цієї Угоди.

Відповідно до п. 2.1 Угоди уступка права вимоги, передбачена цією угодою, за зобов'язаннями боржника від первісного кредитора до нового кредитора визначена сторонами в сумі 24746678,37 грн., що становить вартість поставленої сільськогосподарської продукції до державного резерву згідно з п. З постанови Кабінету міністрів України від 23.12.1998 № 2057 загальним обсягом 70812,915 тон або 79784,437 тон в перерахунку на пшеницю м'яку 3-го класу.

Згідно з п. 4.1 Угоди первісний кредитор підтверджує поставку сільськогосподарської продукції боржнику зведеними актами про передачу-приймання зерна до державного резерву, що підписані первісним кредитором та боржником.

В матеріалах справи наявний реєстр від 28.11.03 р. зведених актів передачі приймання сільськогосподарської продукції в рахунок погашення заборгованості за кредитами за цінами та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2003 № 735, який підписаний Українською аграрною біржею, Державним комітетом з державного матеріального резерву, погоджений Міністерством фінансів України та Міністерством аграрної політики України, відповідно до якого вартість поставленої продукції становить 24746678,37 грн.

Також 28.11.2003 року між Українським державним концерном по матеріально - технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу «Украгротехсервіс»(первісний кредитор) та Міністерством фінансів України (новий кредитор) укладено угоду № 130-04/109 про уступку права вимоги, відповідно до умов якої первісний кредитор уступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги боргу в сумі вартості сільгосппродукції, поставленої до державного резерву у 1999-2000 роках сільськогосподарськими товаровиробниками та іншими суб'єктами господарювання, які отримали сільськогосподарську техніку американської фірми «Джон Дір»за рахунок кредитів США. залучених під гарантії Кабінету Міністрів України та нового кредитора, і наданих первісному кредитору (надалі іменуються «Кредити»), належне первісному кредиторові, і стає кредитором Державного комітету з державного матеріального резерву (надалі іменується «Боржник»(відповідач) за обов'язками, які підтверджуються зведеними актами про передачу-приймання зерна до державного резерву згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1999 року №76. За цією угодою новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від Державного комітету з державного матеріального резерву сплати грошової суми в розмірі, визначеному в п. 2.1. цієї Угоди.

Відповідно до п. 2.1. Угоди уступка права вимоги, передбачена цією угодою, за зобов'язаннями боржника від первісного кредитора до нового кредитора визначена сторонами в сумі 7694567,25 грн., що становить вартість поставленої сільськогосподарської продукції до державного резерву згідно з п. З постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1999 № 76 загальним обсягом 16972,06 тон або 2528,72 тон в перерахунку на пшеницю м'яку 3-го класу.

Згідно з п. 4.1 Угоди первісний кредитор підтверджує поставку сільськогосподарської продукції боржнику зведеними актами про передачу - приймання зерна до державного резерву, що підписані первісним кредитором та боржником.

В матеріалах справи наявний реєстр № 1 від 22.05.03 р. зведених актів передачі - приймання сільськогосподарської продукції в рахунок погашення заборгованості за кредитами за цінами та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2003 № 735, який підписаний Українським державним концерном «Украгротехсервіс», Державним комітетом з державного матеріального резерву. Міністерством фінансів України та Міністерством аграрної політики України поставлено продукцію на 7694567,25 грн.

03.12.2003 року між Корпорацією «Українська універсальна агропромислова біржа «Украгропромбіржа»(первісний кредитор) та Міністерством фінансів України (новий кредитор) укладена угода № 130-04/111 про уступку права вимоги, відповідно до умов якої первісний кредитор уступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги боргу в сумі вартості сільгосппродукції, поставленої до державного резерву у 1998-2000 роках сільськогосподарськими товаровиробниками та іншими суб'єктами господарювання, які отримали сільськогосподарську Техніку американської фірми «Джон Дір»за рахунок кредитів США, залучених під гарантії Кабінету Міністрів України та нового кредитора, і наданих первісному кредитору (надалі іменуються «Кредити»), належне первісному кредиторові, і стає кредитором Державного комітету з державного матеріального резерву (надалі іменується «Боржник»(відповідач) за обов'язками, які підтверджуються зведеними актами про передачу - приймання зерна до державного резерву згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.1998 № 2057. За цією угодою новий кредитор одержує замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в розмірі, визначеному в п. 2.1. цієї Угоди.

Відповідно до п. 2.1. Угоди уступка права вимоги, передбачена цією угодою, за зобов'язаннями боржника від первісного кредитора до нового кредитора визначена сторонами в сумі 45166045.29 грн., що становить вартість поставленої сільськогосподарської продукції до державного резерву згідно з п. З постанови Кабінету міністрів України від 23.12.1998 № 2057 загальним обсягом 145790,584 тон або 150565,934 тон в перерахунку на пшеницю м'яку 3-го класу.

Згідно п. 4.1 Угоди первісний кредитор підтверджує поставку сільськогосподарської продукції боржнику зведеними актами про передачу-приймання зерна до державного резерву, що підписані первісним кредитором та боржником.

В матеріалах справи наявна копія реєстру зведених актів передачі приймання сільськогосподарської продукції в рахунок погашення заборгованості за кредитами за цінами та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2003 № 735, який підписаний Украгропромбіржею, Державним комітетом з державного матеріального резерву, Міністерством фінансів України та Міністерством аграрної політики України. Згідно вказаного реєстру поставлено продукції на 45166045,29 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що до Міністерства фінансів України відповідно до вищенаведених угод перейшло право вимоги у Державного комітету України з державного та матеріального резерву заборгованості на загальну суму 77607290,91 грн., відповідно останній, є боржником у спірних правовідносинах, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Визнаючи норми права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджує висновок першої інстанції, що оскільки предметом є стягнення заборгованості на підставі угод, укладених у 2003 році, правовідносини по яких продовжують існувати і на даний час, відповідно слід застосовувати норми Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 року.

Так, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок переведення ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги ).

Частиною 1 ст. 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчинюється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 зазначеного Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ст. 517 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 518 Цивільного кодексу України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо додержання сторонами угод вимог законодавства під час їх укладання про відступлення права вимоги.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, Міністерство фінансів України зверталось до відповідача з претензією про погашення існуючої заборгованості (лист від 01.08.2006 № 31-23020-09-13/16293) та пропонувало погасити заборгованість, згідно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.03.2006 № 315 Порядку продажу прав вимоги погашення простроченої понад три роки заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі.

Пунктами 3, 4 вищевказаного Порядку передбачено, що для оформлення заборгованості (або її частини) векселями Мінфін на підставі даних обліку заборгованості звертається до боржника з відповідною письмовою пропозицією із зазначенням суми заборгованості, яку пропонується оформити векселями, номінальної суми векселів у валюті, в якій надано кредит, бюджетну позичку та фінансову допомогу на поворотній основі, та їх кількості, а також інформації про те, що у разі оформлення боржником таких векселів пеня, нарахована на відповідну суму заборгованості, підлягає списанню. Боржник на підставі отриманої пропозиції може оформити заборгованість (або її частину) векселями.

Листом №2/5001 від 07.09.06 р. відповідач повідомив Міністерство фінансів України про неможливість задоволення претензійних вимог Мінфіну через передачу простих векселів, оскільки відповідно до законодавства не отримало дозволу Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Бюджетного кодексу України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, у разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.12.1995 № 1002 «Про порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду України»доручено органам державної податкової служби у разі невідшкодування у місячний термін позичальником іноземного кредиту, одержаного під гарантії Уряду України, витрат державного бюджету, що виникли у зв'язку з покриттям гарантом заборгованості за цим кредитом, забезпечити за поданням відповідних фінансових органів за місцем знаходження позичальника стягнення з нього у безспірному порядку певної суми нездійснених у строк платежів з урахуванням пені.

У разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

Відповідно до п. 30 ст. 2 Бюджетного кодексу органи стягнення - податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.

Пеня нараховується відповідно до Інструкції про порядок нарахування та погашення пені, затвердженої наказом ДПА України від 01.03.01 №77 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування та погашення пені»та п.3.2 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України №290 від 11.06.03 р. «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами податкової служби»із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України. Розрахунок пені здійснюється за кожний календарний день прострочення платежу, включаючи день погашення.

Згідно з Порядком відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.1995 № 1002 органи державної податкової служби у разі невідшкодування у місячний термін позичальником іноземного кредиту одержаного під гарантії Уряду України, витрат державного бюджету, що виникли у зв'язку з покриттям гарантом заборгованості за цим кредитом, зобов'язані забезпечити за поданням відповідних фінансових органів за місцем знаходження позичальника стягнення з нього у безспірному порядку повної суми нездійснених у строк платежів з урахуванням пені.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державного казначейства України в м. Києві направлено до позивача подання: №697 від 01.03.11 р. про стягнення Державного комітету з державного матеріального резерву простроченої заборгованості перед Державним бюджетом у розмірі 77607290,91 грн. станом на 01.03.11 р. та №698 від 01.03.11 р. про стягнення з Державного комітету з державного матеріального резерву пені у розмірі 62203642,20 грн. станом на 01.03.11 р., всього на загальну суму 139810933,11 грн.

Законом України «Про державний бюджет на 2011 рік»визначено, що в 2011 році органи державної податкової служби України є органами стягнення заборгованості юридичних осіб перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на повторній основі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що Міністерству фінансів України на підставі угод від 28.11.2003 року №130-04/108, 130-04/109, від 03.12.2003 року №130-04/111 перейшло право вимоги у відповідача заборгованості на загальну суму 77607290,91 грн., яка останнім не погашена у порядку, встановленому законодавством України, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у звязку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державного агентства резерву України залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Борисюк Л.П. Собків Я.М.