Постанова № 21694955, 02.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-6269/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К Суддя-доповідач: Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"02" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддівСтепанюка А.Г., Василенка Я.М.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2011 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ладобуд" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення - рішення № 0001402302/0 від 13.04.2011року, -

ВСТАНОВИВ:

04 травня 2011 року ТОВ «Ладобуд»звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати дії відповідача протиправними, а податкове повідомлення-рішення від 13.04.2011 року № 00014023302/0 нечинним.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2011 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 13.04.2011 року № 00014023302/0.

На вказану постанову відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову про відмову у задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Колегією суддів, як і судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Соломянському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Ладобуд»з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.2010р. по 30.04.2010р. при взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», за результатами якої складено Акт про результати перевірки №3734/23-02/32620212 від 05.104.2011 року, яким встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.3, пункту 7.2, підпункту 7.2.6 , пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент здійснення правовідносин, в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий, березень, квітень 2010р. на суму 56067,0грн.

На підставі даного Акту, ДПІ у Соломянському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001402302/0 від 13.04.2011р., яким позивачу визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 70 083,75 грн., з яких 56 067,00 грн. основного платежу та 14016,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як стверджував відповідач, службові особи контрагента позивача за договором підприємницьку діяльність не здійснювали, угод фінансового характеру не складали. Враховуючи викладене, а також те, що невстановлені особи вели протиправну господарську діяльність від імені підприємства, то всі правочини позивача з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»є такими, що порушують публічний порядок, не мають юридичної сили та не спричиняють настання будь яких правових наслідків.

Задовольняючи позов та скасовуючи вищезазначене повідомлення-рішення відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що витрати позивача за договором від 28.01.2010 року за № 02-10 правомірно віднесені до складу валових витрат позивача та підтверджені податковими накладними виданими належно зареєстрованим ТОВ «С.Дж.Р.Груп», факт же виконання робіт підтверджений актами.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що відповідальна особа за ведення та здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_2 вказує на те, що не укладав договір на виконання загально-будівельних робіт, податкові накладні, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання підрядних робіт не підписував, роботи для ТОВ «Ладобуд»не виконував. Тобто, ТОВ «С.Дж.Р.Груп»є таким, що зареєстровано за винагороду на підставну особу, з подальшим переданням управлінням господарською діяльністю не встановленим особам.

Нарівні з цим, відсутність у контрагента позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей виконати договір (внаслідок відсутності відповідних дозвільних документів, кваліфікованого персоналу, основних фондів) вказує не тільки на відсутність у сторін наміру здійснити господарську операцію, а і про її неможливість вчинення.

Колегія суддів не може погодитися з позицією суду першої інстанції, що правочин не порушує публічний порядок, оскільки ж мета його укладення не відповідає інтересам держави та суспільства, та він є нікчемним в силу ст.ст. 215 п.1, 2, ст. 228 ЦК України. Також, факт нереальності вчинення господарської операції не потребує зясування умислу учасників такої операції.

По змісту п. п.5.1, 5.2та 5.3 ст. 5 Закону України № 334 валові витрати виробництва та обігу це сума будь яких витрат платника податку у грошовій або інших формах здійснюваних як компенсація варт ості робіт, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власному виробництві та до складу валових витрат включаються суми будь яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції; не належать до складу валових витрат будь які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Ст. 3 ч. 2, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88 вказують на те, що первинні документи, які відображають господарську діяльність, є основою для бухгалтерського обліку та ці документи повинні відповідати певним вимогам та мають бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Будь-які документи мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При відсутності здійснення господарської операції відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть при наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку мають братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Окрім того, згідно п.3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженим наказом ДПА України від 30.5.1997 року за № 166 дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується підписом відповідальних посадових осіб та печаткою.

Зміст п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 та п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України за № 168 вказує на те, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань у продавця; не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у звязку з придбанням товарів ( послуг), не підтверджені податковими накладними .

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідач, як субєкт владних повноважень, спростував доводи позивача.

Згідно зі ст.198 ч.1 п. 3 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2011 р. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М

Степанюк А.Г.

Повний текст постанови виготовлено 07.02.2012.