Ухвала суду № 21694877, 02.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17669/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" лютого 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого

суддів

при секретарі Хрімлі О.Г.,

Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

Архіповій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 березня 2011 року в адміністративній справі за позовом Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ-1»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 листопада 2006 року № 0010682308/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 березня 2011 року адміністративний позов задоволений.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 13 листопада 2006 року № 0010682308/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1318599грн., в тому числі по періодам: лютий 2006 року - 301737грн.; березень 2006 року - 446443 грн.; квітень 2006 року - 499241 грн.; травень 2006 року - 39802 грн.; червень 2006 року - 31376 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 374091грн.

Не погоджуючись з ухваленою постановою, Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 13листопада 2006 року № 0010682308/0 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, пункту 11.5 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, підпункту 5.12.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” СПТОВ “РІФ-1” зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі залишок суми ПДВ, відємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість у розмірі 1327405,00 грн., в тому числі: лютий 2004 року 301737,00 грн.; березень 2006 року 446443,00 грн.; квітень 2006 року 508407,00 грн.; травень 2006 року 39802,00 грн.; червень 2006 року 31376,00 грн. У звязку з тим, що заявлені до відшкодування суми ПДВ на момент перевірки СП ТОВ “РІФ-1” відшкодовано йому в розмірі 748180,00 грн., відповідно до абзацу другого пункту 8, абзацу четвертого пункту 8 та пункту 6.1.3 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби від 17 березня 2001 року №110 СП ТОВ “РІФ-1” визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 0 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 374091,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2006 року № 0010682308/0 прийняте на підставі висновків акта від 08 листопада 2006 року №925/23-14339624 “Прорезультати позапланової виїзної перевірки СП ТОВ “РІФ-1” (код 14339624) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість за періоди: лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2006 року станом на 30 січня 2006р.”

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, пункту 11.5 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого встановлено завищення заявленого бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 1327405 грн., в тому числі: лютий 2006року 301737,00 грн.; березень 2006 року 446443,00 грн.; квітень 2006 року 508047,00 грн.; травень 2006 року 39802,00 грн.; червень 2006 року 31376,00 грн. та зменшено податковий кредит за червень 2006 року на 194149,00 грн.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів виходить з наступного.

21 вересня 2005 року між ТОВ “АRCOBALENO”, юридичною особою згідно законодавства Республіки Польща, (замовник) та ТОВ “РІФ-1” (виконавець) укладено контракт № 44/PL на переробку давальницької сировини, відповідно до якого замовник надає виконавцю необхідну кількість давальницької сировини, матеріалів та комплектуючих для виробництва готового взуття, заготовок верху і частин взуття, а виконавець виробляє та поставляє замовнику готове взуття, а також окремі його частини різних моделей.

Відповідно до додатку №1 від 21 вересня 2005 року до контракту на переробку давальницької сировини від 21 вересня 2005 року №44/PL, сторони домовилися доповнити пункт 1.4 даного контракту положенням наступного змісту: ввезена, але не перероблена сировини до закінчення строку переробки на території України може бути придбана виконавцем для власних потреб.

Відповідно до пункту 11.9 статі 11 Закону України “Про податок на додану вартість” до приведення законодавчих актів України щодо оподаткування давальницької сировини у відповідність з нормами цього Закону сплата податку на додану вартість по операціях з ввезення давальницької сировини на митну територію України здійснюється у порядку, встановленому Законом України “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах”.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” давальницька сировина, що ввозиться на митну територію України іноземним замовником, обкладається ввізним митом за ставками Єдиного митного тарифу України, податками та зборами, що справляються при ввезенні товарів відповідно до законодавства.

Частина 2 ст. 2 Закону України “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” передбачає, що сплата ввізного мита, податків та зборів (крім митних зборів) провадиться українським виконавцем шляхом видачі органу державної податкової служби за місцезнаходженням виконавця: простого авальованого векселя із строком платежу, що дорівнює строку здійснення операції з давальницькою сировиною, але не більш як 90 календарних днів з моменту оформлення вантажної митної декларації.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” у разі вивезення готової продукції в повному обсязі, передбаченому контрактом, за межі митної території України у період, зазначений у частинах другій, третій та восьмій цієї статті, вексель погашається і ввізне мито, податки та збори (крім митних зборів) не справляються. Вексель погашається також у разі часткового вивезення готової продукції за межі митної території України, передбаченого умовами контракту, якщо український виконавець документально підтвердить сплату ввізного мита, податків та зборів, які повинні бути сплачені у разі ввезення в Україну частини сировини, з якої вироблено не вивезену з України готову продукцію. Для визначення суми платежу мита, податків та зборів вартість давальницької сировини перераховується у національну валюту України за курсом Національного банку України, що діяв на день платежу за векселем.

Згідно з ч. 11 ст. 2 Закону України “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” підставою для погашення векселя (письмового зобовязання) є подання українським виконавцем органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням копії вивізної вантажної митної декларації з відміткою митниці, яка здійснила митне оформлення готової продукції, про фактичне перетинання готовою продукцією митного кордону України.

Колегія суддів встановила, що готову продукцію вироблену протягом 90 календарних днів з моменту ввезення давальницької сировини, позивач відправляв нерезиденту, що підтверджується копіями вантажних митних декларацій, які містяться в матеріалах справи.

Залишок давальницької сировини, що залишився після збігу 90-денного строку, згідно з додатком №1 від 21 вересня 2005 року до контракту на переробку давальницької сировини від 21 вересня 2005 року №44/PL, придбано позивачем для використання у власній господарській діяльності.

Як встановлено в акті перевірки, позивач звертався до ДПІ у Оболонському районі м. Києва з відповідними заявами про погашення оформлених векселів та сплачував відповідні суми ввізного мита та податку на додану вартість з частини невивезеної давальницької сировини.

Тобто, погашення простих авальованих векселів, виданих під час ввезення давальницької сировини, відбулося частково шляхом вивезення готової продукції та частково шляхом сплати позивачем до Державного бюджету сум ввізного мита та податку на додану вартість із вартості сировини, яка залишилася у власності позивача, що підтверджують платіжні доручення, копії яких містяться в матеріалах справи.

Про погашення простих авальованих векселів, виданих позивачем під час ввезення давальницької сировини, свідчать також відповідні написи на таких векселях, здійснені заступником начальника ДПІ у Оболонському районі м. Києва.

Відповідно до підпункту 7.2.7 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Підпункт 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

За правилами підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобовязань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені з вартості невивезеної сировини, на підставі погашених векселів.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2006 року № 0010682308/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1318599грн., в тому числі по періодам: лютий 2006 року - 301737грн.; березень 2006 року - 446443 грн.; квітень 2006 року - 499241 грн.; травень 2006 року - 39802 грн.; червень 2006 року - 31376 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 374091грн., діяла протиправно, у звязку з чим воно підлягає скасуванню.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 березня 2011 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 07 лютого 2012 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М. Літвіна Н. М.