Ухвала суду № 21694834, 09.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16793/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І.

Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіУсенка В.Г,

суддів:Бистрик Г.М., Сорочка Є.О.,

при секретаріМартиненко Д.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Завод 410 цивільної авіації»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Завод 410 цивільної авіації» (далі Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі Відповідача) у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.04.2010р. №000080700/0, від 21.06.2010р. №000080700/1, від 27.08.2010р. №000080700/2, №000080700/3.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2011 року вимоги адміністративного позову задоволено. Суд першої інстанції скасував податкові повідомлення-рішення від 14.04.2010р. №000080700/0, від 21.06.2010р. №000080700/1, від 27.08.2010р. №000080700/2.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не зявились.

Відповідно до ч.1 ст.. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку Державного підприємства «Завод 410 цивільної авіації»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2009 року. За наслідками перевірки складено Акт №169/42-50/7/01128297 від 31.03.2010р. На підставі якого винесено податкове повідомлення рішення форми від 14.04.2010р. №0000080700/0 за порушення вимогп.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.4.1 ст. 4, п.п. 6.2.1 п.6.2 ст. 6, п.п. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), а саме в декларації ПДВ за грудень 2009 року завищиено обсяг поставки по операціях, які оподатковуються за нульовою ставкою на 1975818 грн., що призвело до завищення на 395164 грн. суми ПДВ, заявленої до відшкодування з бюджету.

В результаті досудового оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на ст.. 185 Митного кодексу України експорт і тимчасове ввезення (вивезення) за своєю суттю є різними видами митного режиму і застосовуються в залежності від мети переміщення товарів через митний кордон України. А відповідач при складені акту перевірки посилався на норми, що регулюють відносини при експорті товару, тоді коли повітряне судно позивача перебувало на території України в режимі тимчасового ввезення.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.. 185 Митного кодексу України відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України запроваджуються такі види митного режиму: імпорт; реімпорт; експорт; реекспорт; транзит; тимчасове ввезення (вивезення); митний склад; спеціальна митна зона; магазин безмитної торгівлі; переробка на митній території України; переробка за межами митної території України; знищення або руйнування; відмова на користь держави.

Згідно зі ст. 204 Митного кодексу України тимчасове ввезення (вивезення) митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обовязковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування.

А відповідно до ст. 194 Митного кодексу України експорт митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобовязання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної території України.

З огляду на ст.. 195 МК України вивезення товарів за межі митної території України в режимі експорту передбачає подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України.

Отже, тимчасове ввезення (вивезення) товарів через митний кордон України не може бути прирівняно до визначення експорту та відповідно не підлягає оподаткуванню.

Згідно із п.п. 5.17 ст. 5 Закону № 168/97-ВР звільняються від оподаткування операції з тимчасового ввезення на митну територію України та подальшого вивезення з митної території України (а також з ввезення на митну територію України раніше вивезеного з митної території України) товарів за переліком, визначеним статтею 206 Митного кодексу України, та повітряних суден, які ввозяться на митну територію України за договорами оперативного лізингу.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог адміністративного позову, оскільки в даному випадку переміщення товару відбувалося в митному режимі тимчасового ввезення та відповідно оподаткуванню не підлягає.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову..

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду без змін.

Керуючись ст.ст. 156, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2011 року без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М. Є.О.Сорочко