Ухвала суду № 21694740, 31.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3835/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"31" січня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.,

при секретарі: Проценко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Київпастранс»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 травня 2011 року у справі за позовом Прокурора Соломянського району м. Києва в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Соломянському районі м. Києва до Комунального підприємства «Київпастранс»в особі автобусного парку №3 про стягнення заборгованості у розмірі 789432, 00 грн., -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2011 року прокурор Соломянського району м. Києва в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Соломянському районі м. Києва звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс»в особі автобусного парку №3, в якому просив постановити рішення про стягнення з Комунального підприємства «Київпастранс»на користь управління Пенсійного фонду України в Соломянському районі м. Києва суму боргу в розмірі 789432, 00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 травня 2011 року позов задоволено. Рішення суду вмотивовано тим, що заявлена до стягнення сума боргу є обгрунтованою та правомірною.

Не погоджуючись із судовим рішенням в частині стягнення штрафних санкцій та пені, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій та пені в розмірі 145940, 90 грн. та прийняти нову постанову, якою в позові в частині задоволення щодо стягнення штрафних санкцій та пені відмовити повністю.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що неналежне виконання покладених законодавством обовязків органів державної влади та виконавчих органів місцевого самоврядування призвело до недоотримання відповідачем дотацій з Державного та міського бюджету за 2008-2010 р.р., так як фінансування з бюджету компенсаційних витрат на пільговий проїзд окремих категорій громадян, є основним джерелом покриття витрат на оплату праці та обовязкових платежів, що і стало основною причиною затримки з виплати заробітної плати та спричинило виникнення заборгованості зі сплати внесків до Пенсійного фонду.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову.

З таким висновком не можливо не погодитися, виходячи з наступного.

Абзацом 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі Закон № 1058-ІV) встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування(фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Статтею 1 Закону № 1058-ІV передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до вказаної статті страхові внески це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 1058-ІV страхові внески до солідарної системи нараховуються: для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-ІV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно ч. 2, 3 ст. 106 Закону № 1058-ІV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до ч. 3 ст.106 Закону № 1058-ІV протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Судом встановлено, що відповідач Комунальне підприємство «Київпастранс»в особі Автобусного парку №3 (ідентифікаційний код 03328824) перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Соломянському районі міста Києва як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідач подав до позивача розрахунки сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, відповідно до яких позивачем виявлено заборгованість по сплаті страхових внесків.

Рішенням від 25.01.2011 р. №840 на відповідача накладено штраф в розмірі 37527,66 грн. та нараховано пеню в розмірі 108413,24 грн. за несвоєчасне перерахування страхових внесків. Рішення отримано відповідачем 27.01.2011 р.

Відповідачу було направлено відповідні вимоги від 01.02.2011р. №Ю-146 на суму 179114,40 грн., від 05.01.2011 р. №Ю-146 на суму 298422,59 грн., від 02.12.2010 р. №Ю-146 на суму 165954,11 грн., які відповідач у встановленому законом порядку не оскаржував, отже, відповідна сума недоїмки вважається узгодженою і підлягає стягненню.

Не заслуговують на увагу посилання апеляційної скарги на те, що рішення № 840 від 25.01.2011 року було винесено з порушенням, оскільки попереднє рішення № 3337 від 19.10.2010 року про застосування фінансових санкцій було оскаржене, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, вказані рішення стосуються внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за різний період.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київпастранс»залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Бєлова Л.В. Кучма А.Ю.