Ухвала суду № 21694707, 07.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7707/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

"07" лютого 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Горяйнова А.М., Грибан І.О.

при секретарі Буба О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Гелорі енд Вай Україна»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2011 року №0003922310,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2011 року №0003922310.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 липня 2011 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з винесеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альвіга-К»за липень 2010 року складено Акт від 15 квітня 2011 року № 414/23-10/30858714.

В цьому акті зазначається про те, що позивачем в липні 2010 року сформовано податковий кредит в сумі ПДВ 13102, 00 грн. за правовідносинами з ТОВ «Альвіга-К, що в свою чергу відображено в податковій декларації з податку на додану вартість (реєстраційний номер №9003416288 від 18 серпня 2010 року) »та в додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року «розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»(реєстраційний номер № 9003416256 від 18 серпня 2010 року).

У відповідності до акту від 15 квітня 2011 року № 414/23-10/30858714 Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва були зафіксовані порушення відповідачем пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР(чинного на момент виникнення спірних правовідносин), внаслідок чого ним занижено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за період, що перевірявся, в сумі 13102, 00 грн.

На підставі акту від 15 квітня 2011 року № 414/23-10/30858714 Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2011 року №0003922310, яким встановлено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 13102, 00 грн. та штрафні санкції у розмірі 3276, 00 грн., загальна сума 16378, 00 грн.

Відповідач аргументує свої вимоги тим, що за юридичною адресою контрагента позивача - ТОВ «Альвіга-К»встановлено відсутність підприємства та його посадових осіб (акт від 14.02.2011 р. №9\23-2). Також ТОВ «Альвіга-К»неправомірно сформовано податковий кредит в сумі 998500 грн. по контрагенту ТОВ «Е-Восток Україна», оскільки на підставі проведеної перевірки Державною податковою інспекцією Печерського району у м.Києві цього контрагента за вказаною в реєстраційних документах адресою воно не знаходиться, не встановлено також факту передачі товарів підприємствам-покупцям, виявлено відсутність трудових ресурсів необхідних для здійснення господарської діяльності.

Крім того, відповідачем вказано, що згідно наданого ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва висновку спеціаліста №50 від 11.03.2011 року Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Південно-західній залізниці, щодо проведення почеркознавчого дослідження, встановлено, що підписи в графі «керівник»в декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року ТОВ «Альвіга-К»від імені особи ОСОБА_2, прийнятої ДПІ у Деснянському районі м. Києва за № 151725 виконані не ОСОБА_2

Таким чином, у звязку з не підтвердженням податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат ТОВ «Е-Восток Україна»відсутні обєкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

На думку відповідача за таких умов, податкова накладна, що складенаТОВ «Алвіга-К»не може бути прийнята до уваги, як первинний документ, який підтверджує правомірність віднесення до податкового кредиту Дочірнього підприємства «Гелорі енд Вай Україна»суму податку на додану вартість у розмірі 13102, 00 грн. в бухгалтерському та податковому обліку. Внаслідок цього Дочірнє підприємство «Гелорі енд Вай Україна» безпідставно включило до податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 13102,00 грн. за рахунок ТОВ «Алвіга-К», чим порушило вимоги пп.7.4.1, пп 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР(чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Позивачем в свою чергу було зазначено, що на момент здійснення правовідносин із ТОВ «Альвіга-К»позивач та контрагент були зареєстровані, як платники податку на додану вартість, установчі документи не були визнані в судовому порядку не дійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб ТОВ «Алвіга-К», правовідносини відбувались на підставі договору, виконання, якого підтверджується відповідним актом виконаних робіт, платіжними дорученнями про сплату коштів за договором, відповідно до чого ТОВ «Алвіга-К»на адресу позивача виписані належним чином оформлені податкові накладні, сума ПДВ за якими була правомірно включена до податкового кредити за відповідний період. Також позивач зазначив про те, що суми податку на додану вартість були належним чином визначені ТОВ «Алвіга-К»в податкових деклараціях з податку на додану вартість, що були без зауважень прийняті податковим органом, а також зазначені суми податку на додану вартість були сплачені контрагентом позивача ТОВ «Алвіга-К»до державного бюджету, що підтверджується зворотнім боком облікової картки ТОВ «Альвіга-Т»щодо відсутності заборгованості перед державним бюджетом.

Відповідно до п.7.4.5 р.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведеного вбачається, що підставою для виникнення права у платника податку на формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, видана його контрагентом.

Згідно з п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається датою здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням дебетних кредитних карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт ,послуг).

Що стосується висновку відповідача про те, що податкова накладна ТОВ «Алвіга-К»не може бути прийнята до уваги, як первинний документ, який підтверджує правомірність віднесення до податкового кредиту Дочірнього підприємства «Гелорі енд Вай Україна»суму податку на додану вартість у розмірі 13102, 00 грн. в бухгалтерському та податковому обліку, то на думку колегія суддів він є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами справи, тому що, як було встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось представником відповідача, на момент здійснення господарських операцій позивача, ТОВ «Алвіга-К» знаходилось в єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців та було зареєстроване платником податку на додану вартість.

У відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М. Грибан І.О.