Ухвала суду № 21693785, 01.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/3457/11 Головуючий у 1-й інстанції: Дяков В.І.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Гром Л.М.;

суддів Денісова А.О.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради до Головного управління юстиції в Чернігівській області про скасування постанови,-

в с т а н о в и в:

У червні 2011 року позивач Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління юстиції в Чернігівській області про скасування постанови, в якому просив скасувати постанову Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області ВП № 23919496 від 08 червня 2011 року про накладення штрафу.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення судом норм права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що відсутність коштів на рахунку позивача не є поважною причиною невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, а відповідно до приписів Закону України "Про виконавче провадження" невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання, а отже винесення відносно позивача постанови ВП № 23919496 від 08 червня 2011 року про накладення штрафу є законною та обґрунтованою.

Колегія суддів погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Деснянським районним судом м. Чернігова 18.11.2010 року видано виконавчий лист №2-а-24/09, яким позивача зобовязано зробити на користь ОСОБА_3 перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 05.11.2007р. по 01.01.2008р. й провести доплату за цей період в розмірі 611грн. 86 коп.

На підставі виконавчого листа та заяви стягувача, старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області 24.12.2010 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №23919469, якою позивачу встановлено строк для добровільного виконання рішення суду до 31.12.2010 року, або семиденний строк з дня одержання постанови. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження направлено сторонам до відома та виконання, про що свідчить супровідний лист від 24.12.2010 року.

02.02.2011 року до підрозділу надійшов лист управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради від 01.02.2011 р. №12-07/1086 про неможливість виконання рішення суду у звязку з відсутністю бюджетних коштів та звернення позивача до Деснянського районного суду м. Чернігова з заявою про надання відстрочки виконання рішення суду.

Про результат розгляду заяви про відстрочку виконання рішення державного виконавця повідомлено не було.

У зв'язку з невиконанням рішення суду без поважних причин станом на 08.06.2011 року, керуючись ст.ст. 5, 89 Закону України «Про виконавче провадження»державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 680 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 вищевказаного Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частина 1 ст. 89 передбачає, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Доводи апелянта щодо того, що на рахунку Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради відсутні кошти для виконання судового рішення не можуть братися судом апеляційної інстанції до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Дана норма кореспондується також з ч. 1 ст. 255 КАС України, відповідно до якої постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Окрім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у справі «Кечко проти України»зазначив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань.

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Таким чином, державний виконавець, здійснюючи виконавчі дії та виносячи оскаржувану постанову, діяв в рамках повноважень, наданих йому Законом України "Про виконавче провадження" застосував штрафні санкції до позивача правомірно, а тому, апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205 КАС України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Денісов А.О. Міщук М.С.