Ухвала суду № 21693245, 31.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2707/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Блажівська Н.Є.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"31" січня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

суддів:

при секретарі:

за участю:Федорової Г.Г.,

Губської О.А., Ключковича В.Ю.,

Петриченко Ю.П,

представника апелянта Гайди А.П.,

представника позивача - Кузнєцова В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 травня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна Компанія»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна Компанія»(далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі - відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 24.12.2009 року № 0001302305/0, яким ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна Компанія»було визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 138915,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 травня 2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна Компанія»задоволено.

Скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 24.12.2009 року № 0001302305/0.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні заявлених позовних вимог відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, службовими особами ДПІ у Голосіївському районі м. Києва була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна Компанія»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 року по 01.07.2009 року, в ході якої було встановлено порушення останнім вимог п. 5.1 ст. 5, пп.5.4.6 п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт № 719/1-23-06-33440660 від 09.12.2009 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.12.2009 року № 0001302305/0, за яким позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 138915,00 грн. (а.с. 8).

Позивач не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням розпочав процедуру його адміністративного оскарження.

За результатами розгляду первинної скарги позивача, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було прийнято рішення № 4955/10/25-011 від 12.03.2010 року, у відповідності до якого скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 24.12.2009 року № 0001302305/0 без змін (а.с. 18-22).

За результатами розгляду повторної скарги позивача, ДПА у м. Києві було прийнято рішення № 2567/10/25-114 від 19.05.2010 року, у відповідності до якого скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 24.12.2009 року № 0001302305/0 та рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 4955/10/25-011 від 12.03.2010 року без змін (а.с. 23-26).

Рішенням від 23.07.2010 року № 7225/6/25-0115 ДПА України скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 24.12.2009 року № 0001302305/0, рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 4955/10/25-011 від 12.03.2010 року та рішення ДПА у м. Києві № 2567/10/25-114 від 19.05.2010 року без змін (а.с. 27-29).

Позивач не погоджується з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, посилаючись на безпідставність його прийняття та відсутність з його боку порушень норм діючого законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 17.10.2006 року між АКБ «Київ»(Управитель) та ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна Компанія»(Замовник) було укладено договір про організацію спорудження обєкта будівництва, відповідно до якого, замовник організовує спорудження обєкта будівництва та передає довірителям обєкти інвестування у власність з врахуванням виключно комплексу робіт, передбачених технічною характеристикою на обєкт будівництва. Крім цього, замовник зобовязаний своєчасно збудувати та ввести в експлуатацію обєкт будівництва та передати довірителям обєкти інвестування у відповідності до цієї угоди та правил ФФБ.

Відповідно до п. 2.2 вказаного договору, одночасно з укладанням цього договору Замовник укладає зі страховиком договір обовязкового страхування будівельно-монтажних робіт на весь час спорудження обєкта будівництва та на гарантійний термін від ризиків його пошкодження або знищення внаслідок техногенних аварій та природних явищ на користь Управителя як довірчого власника коштів, що витрачаються на фінансування таких робіт (а.с. 61-73).

Обовязок щодо укладення договору страхування за кожним обєктом будівництва встановлено Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»від 19.06.2003 року № 978-IV (далі Закон № 978-IV).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 978-IV, управитель укладає із забудовником договір, за яким забудовник зобов'язується збудувати один або декілька об'єктів будівництва, ввести їх в експлуатацію в установленому законодавством порядку та передати об'єкти інвестування установникам цього фонду у строки та на умовах, визначених цим Законом, Правилами фонду та договором управління майном, а управитель зобов'язується здійснювати фінансування будівництва цих об'єктів будівництва на умовах договору.

На виконання вимог ст. 9 Закону № 978-IV, 18 жовтня 2006 року між АСК «Рокада»та ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна Компанія»було укладено договір № БМР 010/06 майнового страхування будівельно-монтажних робіт, предметом якого є добровільне страхування будівельно-монтажних робіт на весь час спорудження обєкта будівництва та на гарантійний термін на випадок пошкодження або знищення обєкту будівництва внаслідок техногенних аварій, природних явищ та інших обставин, визначених даним договором, згідно чого АСК «Рокада»зобовязується відшкодувати АКБ «Київ» означені збитки у встановлених договором межі і порядку, а ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна Компанія»- сплатити АСК «Рокада»страхову премію (а.с. 74-82).

За умовами вказаногодоговору страхування ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна Компанія»серед іншого перерахувало АСК «Рокада»370440,00 грн.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що укладаючи договір № БМР 010/06 майнового страхування будівельно-монтажних робіт від 18.10.2006 року та перераховуючи кошти в сумі 370440,00 грн. ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна Компанія»було придбано послуги зі страхування ризиків товариства, які в подальшому використовувались ним в його діяльності.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР) (тут і далі по тексту ухвали в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Порядок формування валових витрат підприємства з метою визначення обєкту оподаткування податком на прибуток визначений в ст. 5 Закону № 334/94-ВР.

Так, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Апелянт зазначає, що ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна Компанія»до складу валових втрат неправомірно віднесено суму по страхуванню будівельно-монтажних робіт в 4 кварталі 2006 року у розмірі 370440,00 грн., в звязку з тим, що згідно умов договору страхування, страхове відшкодування передбачене не на користь ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна Компанія», а на користь уповноваженого банку, який у договорі страхування зазначений як «вигодонабувач». Таким чином. ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна Компанія», за період з 01.10.2006 року по 01.07.2009 року, було завищено валові витрати на загальну суму 370440,00 грн.

Однак, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта з огляду на таке.

Пунктом 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР визначено вичерпний перелік витрат, які не належать до складу валових. У вказаному переліку відсутня заборона включення витрат зі страхування будівельно-монтажних робіт на користь вигодонабувача до складу валових витрат.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 травня 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Губська О.А. Ключкович В.Ю.