Ухвала суду № 21693249, 31.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1685/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"31" січня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

суддів:

при секретарі:

за участю:Федорової Г.Г.,

Губської О.А., Ключковича В.Ю.,

Петриченко Ю.П.,

представника апелянта Літвінова О.А.,

представника позивача Бовсуновської Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Енран»до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 року Приватне акціонерне товариство «Енран»(далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 08.12.2010 року № 0001551701/0, яким ПАТ «Енран»було визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку з доходів найманих працівників в розмірі 187400,16 грн. та податкове повідомлення рішення від 31.12.2010 року № 0001551701/1, яким ПАТ «Енран»було визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку з доходів найманих працівників в розмірі 187400,16 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Енран»задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 08.12.2010 року № 0001551701/0 та від 31.12.2010 року № 0001551701/1.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні заявлених позовних вимог відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Енран» є юридичною особою, зареєстрованою Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 13.12.1990 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_1 (а.с. 91).

21 серпня 1997 року, протоколом зборів учасників ТОВ «СП «Енран»створено виробничу базу ТОВ «СП «Енран».

В період з 10.11.2010 року по 16.11.2010 року службовими особами ДПІ у Вишгородському районі Київської області було проведено позачергову податкову перевірку Виробничого комплексу ЗАТ «Енран»з питань дотримання вимог податкового законодавства з метою правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме, ВК ЗАТ «Енран»не було утримано та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 62466,72 грн.

Крім цього, позивачем було порушено вимоги пп. «б»п. 19 .2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 3 Порядку заповнення та поданні податковими агентами податкового розрахунку суму доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 2.09.2003 року № 451, а саме, в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого на корить платників податку і сум утриманого з них податку за IV квартал 2007 року, ІIV квартали 2008 року, ІIV квартали 2009 року, І-ІІ квартали 2010 року, доходи виплачені працівникам підприємства згідно наданих письмових пояснень не було відображено.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області було складено акт від 23.11.2010 року № 2539/17-1/24888177 (а.с. 8-12), на підставі якого ДПІ у Вишгородському районі Київської області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.12.2010 року № 0001551701/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку з доходів найманих працівників в розмірі 187400,16 грн. (з них: 62466,72 грн. за основним платежем та 124933,44 грн. штрафних (фінансових) санкцій) (а.с. 21).

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження.

За результатами розгляду скарги позивача рішенням ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 27.12.2010 року № 7401/10/25-010/27 скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 08.12.2010 року № 0001551701/0 без змін.

31 грудня 2010 року ДПІ у Вишгородському районі Київської області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001551701/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку з доходів найманих працівників в розмірі 187400,16 грн. (з них: 62466,72 грн. за основним платежем та 124933,44 грн. штрафних (фінансових) санкцій) (а.с. 22).

За результатами розгляду повторної скарги позивача ДПА в Київській області було прийнято рішення від 23.02.2011 року № 417/10/25-017/8/237, яким податкове повідомлення-рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 08.12.2010 року № 0001551701/0 та рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 27.12.2010 року № 7401/10/25-010/27 залишені без змін, а скарга позивача без задоволення (а.с. 140-141).

За результатами розгляду повторної скарги позивача ДПА України було прийнято рішення від 18.03.2011 року № 7570/7/25-0315, яким податкове повідомлення-рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 08.12.2010 року № 0001551701/0 та рішення ДПА у Вишгородському районі Київської області від 27.12.2010 року № 7401/10/25-010/27 залишені без змін, а скарга позивача без задоволення (а.с. 143-144).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181-ІІІ) (тут і далі по тексту ухвали в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Порядок та підстави визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами встановлені п. 4.3. ст. 4 Закону № 2181-ІІІ.

Так, відповідно до пп. 4.3.1. п. 4.3. ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом «а»підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно пп. 4.3.2 п. 4.3. ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, за непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону.

Якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими документами. Якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються.

З аналізу основних принципів Закону № 2181-III та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) випливає, що неведення платником податків податкового обліку розуміється як неведення обліку взагалі або неповне ведення податкового обліку.

Статтею 3 Закону 996-XIV передбачено, що метою ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової звітності є надання контролюючим органам повної, правдивої, неупередженої інформації про фінансове становище, результат діяльності, рух грошових коштів підприємства.

Повноваження органу державної податкової служби на застосування непрямих методів для визначення податкових зобов'язань платників податків з підстав, передбачених Законом № 2181-III, означають, в тому числі, вибір непрямого методу із застосуванням якого буде визначено податкове зобов'язання.

Відповідно до п. 2.3 Методичних рекомендацій визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, затверджених наказом ДПА України від 05.07.2002 року № 312 (далі Методичні рекомендації), непрямі методи визначення сум податкових зобов'язань платника податків застосовуються у разі якщо:

- платник податків не подав в установлені терміни податкову декларацію і податковий орган не може встановити фактичне місцезнаходження підприємства чи його відокремленого підрозділу, місцезнаходження фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності. При цьому обов'язок доведення того, що податковий орган здійснив достатні заходи для встановлення місцезнаходження платника податків, покладається на податковий орган;

- платник податків не подав в установлені терміни податкову декларацію і платник податків чи його посадова особа ухиляється від надання відомостей, передбачених законодавством;

- платник податків не подав в установлені терміни податкову декларацію і не веде податкового обліку або не пред'являє первинні документи;

- платник податків подав податкову декларацію, але під час документальної перевірки не підтверджує розрахунки, що наведені у декларації, наявними документами обліку.

За непрямими методами, визначеними п. 8 Методики визначення сум податкового зобов'язання за непрямими методами (методами економічного аналізу, розрахунку грошових надходжень, контролю доходів та витрат суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, методом аналізу інформації про доходи та витрати платників податків), можуть бути визначені виключно суми податкового зобов'язання з:

- податку на додану вартість; податку на прибуток підприємств;

- рентних платежів;

- збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

- збору за спеціальне використання природних ресурсів;

- збору за забруднення навколишнього природного середовища;

- податку з реклами; готельного збору;

- податку на доходи фізичних осіб (щодо суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб);

- акцизного збору (п. 2.6 Методичних рекомендацій).

Згідно п. 2.5. Методичних рекомендацій, що кореспондується з положеннями п. 5 Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2002 року 697 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), рішення про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов'язань приймає керівник податкового органу або особа, що виконує його обов'язки, на підставі результатів проведеного аналізу податкових баз або іншої інформації, одержаної згідно із законодавством. У рішенні обов'язково зазначаються підстави його прийняття.

У разі якщо під час документальної перевірки, що проводиться податковим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у поданій ним до податкового органу податковій декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством, по зазначених фактах перевіряючими складається службова записка на ім'я керівника податкового органу або особи, що виконує його обов'язки, в якій наводиться детальне обґрунтування необхідності застосування непрямих методів визначення податкового зобов'язання платника податків, що перевіряється.

Як вбачається з акту перевірки від 23.11.2010 року № 2539/17-1/24888177, позивачем до перевірки були надані всі первинні документи обліку. Посилань на не підтвердження позивачем розрахунків, наведених у поданих ним до відповідача податкових деклараціях акт перевірки не містить.

Також, ВК ЗАТ «Енран» до перевірки були надані підписані акти звіряння розрахунків по заробітній платі з 21 колишнім найманим працівником, де вони своїм підписом засвідчили отримання коштів в сумі, вказаній в актах звіряння.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять, а відповідачем не було надано копій службової записки з обґрунтуванням необхідності застосування непрямого методу та рішення керівника органу державної податкової служби про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобовязань, що дає підстави для висновку про їх відсутність.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що непрямий метод відповідачем було застосовано за відсутності обовязкових на те підстав та за відсутності відповідного рішення посадової особи.

Відповідно до абз. 3 п. 2.5. Методичних рекомендацій, керівником податкового органу (особою, що виконує його обов'язки), яким прийнято рішення щодо застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов'язань, в обов'язковому порядку провадиться затвердження акта про результати перевірки платника податку, що перевіряється.

Положенням п. 8.1. Методичних рекомендацій передбачено, що результати перевірки, здійсненої з метою визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, оформляються актом, що затверджується особою, яка прийняла рішення про застосування непрямих методів.

Платнику податків у встановленому порядку надсилається податкове повідомлення, в якому, зокрема, зазначаються нарахована за непрямими методами органом державної податкової служби сума податкового зобов'язання, належна до сплати, опис методів, які при цьому були застосовані, а також сума штрафних санкцій (за їх наявності).

З матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобовязання за платежем з податку з доходів найманих працівників в розмірі 187400,16 грн., в тому числі: 62466,72 грн. за основним платежем та 124933,44 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті від 23.11.2010 року № 2539/17-1/24888177 щодо неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів найманих працівників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31

При визначені суми не утриманого та не перерахованого позивачем до бюджету податку з доходів фізичних осіб податковий орган керувався лише письмовими поясненнями вищевказаних працівників, взятих ВПМ ДПІ у Вишгородському районі.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що в поясненнях вищевказаних найманих працівників було зазначено приблизний розмір заробітної плати, а не точний розмір виплаченої заробітної плати «в конверті».

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали перевірки податкової інспекції повинні свідчити про грубе порушення законодавства про працю та містити заяву особи, чиї трудові права порушені; матеріали перевірки територіальної державної інспекції праці; пояснення працівників та керівника субєкта господарювання з питань терміну роботи, розміру отриманої заробітної плати, наявності трудового договору, тощо; копії первинної бухгалтерської документації (відомості, ордери щодо отриманої заробітної плати, табелі обліку робочого часу накази з питань графіку роботи, нарахування заробітної плати, премії, тощо); копії кадрової документації: наказу про прийняття працівника на роботу, звільнення, копії трудової книжки, інше; документи щодо руху коштів по банківському рахунку підприємства для зясування реальної можливості виплати заробітної плати працівникам; засвідчені копії статуту, документів про реєстрацію субєкта господарювання, наказів про призначення керівника, його права та обовязки.

Однак, матеріали справи крім пояснень працівників більше жодних документів не містять.

Відповідно до п. 8 Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами може здійснюватися органами державної податкової служби лише з використанням певних методів, а саме: методу економічного аналізу, методу розрахунку грошових надходжень, методу контролю витрат та доходів суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб та методу аналізу інформації про доходи та витрати платників податків.

Визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами може здійснюватися органами державної податкової служби лише стосовно податку на доходи фізичних осіб (щодо суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб), з використанням методу контролю витрат та доходів суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб.

Даний метод базується на аналізі показників (доходи, витрати та інші), які характеризують підприємницьку діяльність суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи. Якщо орган державної податкової служби встановлює перевищення суми витрат суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи над сумою задекларованого доходу і такий суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа не підтверджує документально або відмовляється надати інформацію щодо джерела такого доходу, орган державної податкової служби визначає суму перевищення для включення її до бази оподаткування згідно з положеннями розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».

Отже, оскільки за змістом наведених норм за непрямими методами субєкту підприємницької діяльності може бути визначено податкове зобовязання з податку з його доходів, порядок оподаткування яких регулюється розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», колегія суддів приходить до висновку, що застосування непрямого методу щодо визначення податкових зобовязань з доходів найманих працівників є неправомірним.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Губська О.А. Ключкович В.Ю. Повний текст постанови складено та підписано 06.02.12р.