Ухвала суду № 21693115, 31.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-4471/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"31" січня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Гончар Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсними податкового повідомлення - рішення № 0000292302 від 24.01.11 р., -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Норвік - Україна»звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсними податкового повідомлення - рішення № 0000292302 від 24.01.11 р., в якому просив визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000292302 від 24 січня 2011 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 червня 2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено правомірності формування податкового кредиту по контрагенту ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», оскільки операції (укладення договору підряду та подальше виконання будівельних робіт) між контрагентами не мають ознак товарності, що є порушенням пункту 7.2.3. пункту 7.2, підпункту 7.4.1., 7.4.5 пункту 7.4. , підпункту 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість" внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 37343,00 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Норвік Україна»в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»за квітень 2009 року.

За наслідком перевірки складено Акт від 05.01.2011 № 1/2302/33996450 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 7.2.3. пункту 7.2, підпункту 7.4.1., 7.4.5 пункту 7.4. , підпункту 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість" внаслідок чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 37343,00 грн.

Викладеного висновку перевіряючі податкового органу дійшли з огляду на те, що контрагент позивача - ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»створено не з метою здійснення реальної господарської діяльності, а для здійснення конвертаційних дій.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Норвік Україна»- замовник та ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»- виконавець, укладено договір № 01/03 від 01.03.2009 на виконання будівельних робіт.

Згідно умов договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобовязання виконати комплекс ремонтних робіт інженерно-побутового корпусу.

Щодо нікчемності вказаного правочину та неправомірності формування податкового кредиту колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктами 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем і контрагентом (ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп») у 2009 році було укладено договір підряду № 01/03, за яким позивач доручав контрагенту виконання будівельних робіт.

В підтвердження виконання умов даного договору позивачем були надані контролюючому органу відповідні первинні документи, а саме: податкову накладну, акт приймання виконаних підрядних робіт.

Разом з тим, як правомірно було встановлено в суді першої інстанції, з Акта приймання підрядних робіт (далі Акт підряду) за 08 квітня 2009 року вбачається, що останній містить позиції: 10/10 - заповнення місць бетоном, 12/12 - посилення цегляних стін стальними тяжами, прокладання трубопроводів водопостачання з напірних поліетиленових труб, 18/18 вирівнювання поверхонь бетонних основ підлоги сумішами типу «Ветоніт», 20/20 - влаштування килимових покриттів, 21/21 - улаштування плінтусів полівінілхлорид них, 22/22 влаштування ГКЛ підвісних стель на однорівневому металевому каркасі з використанням підвісу з затиском,23/23 установлення віконних блоків з металопластику, 26/26 установлення деревяних підвіконних дошок, 27/27 штукатурення віконних і дверних укосів.

У той же час, вказаний Акт підряду містить по матеріалах лише позиції 24/24 «монтажная пена», 15/15 - труби сталеві водогазопровідні, 11/11 - стрижнева арматура.

У судовому засіданні суду першої інстанції з пояснень ОСОБА_3 та згідно із договором підряду було встановлено, що підрядчик вказані роботи робив власними силами, при цьому придбання матеріалів і комплектуючих здійснювалось виключно підрядником, позивач матеріалів не купував, не завозив, на обєкт будівельних робіт не передавав.

Таким чином, вказаний Акт підряду містить позиції як по роботам, так і по матеріалу, проте з цих робіт вбачається майже відсутність усього матеріалу: матеріали по позиції 15/15 відповідає роботам по позиції 14/14, усе інше відсутнє, - зокрема відсутні позиції по: шпалерах, плінтусах, вікнах, гіпсокартону, профілів до нього, деревяних підвіконь, поліетиленових труб, бетону, будівельні суміші для підлоги, суміші для штукатурки.

З вищевказаного вбачається неможливість виконання в цілому будівельних робіт підрядником, оскільки матеріал, який потрібний для його виконання відсутній, адже останній (включаючи питання його обсягів , вартості) у Акті підряду не значиться.

Окрім того, з Акту перевірки вбачається, що згідно БД АС «Автоматизоване співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»має стан 10 (запит на встановлення місцезнаходження).

У ході аналізу податкової звітності по даному контрагенту, податковим органом було встановлено відсутність будь якої інформації про наявні складські приміщення, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово господарської діяльності підприємства.

Також варто зазначити, що в провадженні Слідчого управління податкової міліції ДПА України знаходиться кримінальна справа № 69 107, яка порушена відносно директора ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»ОСОБА_2, за ознаками злочину, передбаченого ст.. 191 ч. 5 Кримінального кодексу України.

За результатами розслідування підрозділу податкової міліції громадянин ОСОБА_2 надав письмове пояснення, з якого вбачається, що він самостійно ніякої господарської діяльності не здійснював, підприємство на себе зареєстрував за пропозицією невстановлених осіб і здійснював дії тільки щодо, підписання деяких установчих документів, фінансово-господарську діяльність не вів, засновником значився формально і лише поставив свій підпис на підготовлених невстановленими особами реєстраційних документах, з обіцянкою в подальшому отримувати від них за це винагороду.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що укладений договір між позивачем та контрагентом, об'єктивно призвів до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.1 ст.2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями, згідно з п.2 ст.9 вищезазначеного Кодексу, визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" №1251-12 від 25.06.91р., під податком ... слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протизаконні дії відповідачів руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

При укладанні зазначеного договору, сторони не могли не усвідомлювати їх протиправність і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства і прагнули настання протиправних наслідків у вигляді протиправного відшкодування податку на додану вартість, що потягнуло б за собою збитки у великих розмірах для державного бюджету.

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Доводи апелянта щодо неврахування фотокарток та експертний висновок № С 11060, не можуть братися судом до уваги, виходячи з наступного.

Висновок спеціаліста № С-11060, що міститься в матеріалах справи, не може прийматися судом до уваги, оскільки він не відображає стан приміщення до ремонту та після ремонту, у звязку з чим можна було б надати оцінку обсягів виконання робіт та факту їх виконання взагалі. З цієї ж причини, не можуть бути належними доказами фотокартки приміщення, оскільки відсутні зображення попереднього стану приміщення, а також позивачем не надано доказів, у відповідності до яких, зафіксований на фотографіях стан приміщення є відмінним від стану, що передував виконанню підрядних робіт.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 червня 2011 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 червня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б. Шелест С.Б.