Ухвала суду № 21693107, 31.01.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3383/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"31" січня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Гончар Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ажур-Аудит" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва про скасування повідомлення - рішення № 0003002301/0 від 13.10.2010 р., № 003002301/1 від 17.12.2010 р., -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Ажур-Аудит»звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва про скасування повідомлення - рішення № 0003002301/0 від 13.10.2010 р., № 003002301/1 від 17.12.2010 р., в якому просив скасувати повністю податкові повідомлення рішення від 13.10.2010 року № 0003002301/0 та від 17.12.2010 року № 003002301/1; визнати нечинним повністю Рішення про результати розгляду первинної скарги від 17.12.2010 року № 17508/10/25-029 та повторної скарги від 23.02.2011 року № 1736/10/25-114.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2011 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання нечинними повністю рішень про результати розгляду первинної та повторної скарг від 17.12.2010 року № 15708/10/25-029 та від 23.02.2011 року № 23.02.2011 року № 1736/10/25-114.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Ажур-Аудит» в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

У судове засідання сторони та їх представники не зявилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2011 року без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що інформаційно консультативний договір, укладений між позивачем і його контрагентом (ТОВ «Дюксрайз») 05.05.2010 р. відповідно до норм чинного законодавства, податкові накладні (на підставі яких і було сформовано податковий кредит) були виписані 31.05.2010 року також без порушень норм чинного законодавства, а факт не підтвердження контрагентом заявлених позивачем сум ПДВ, не свідчить про фіктивність укладеного між позивачем та контрагентом договору, а отже висновки податкового органу щодо неправомірності включення сум до податкового кредиту за травень 2010 року за інформаційно консультативним договором, укладеним між ТОВ «Ажур - Аудит»та ТОВ «Дюксрайз»є такими, що не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, 17.09.2010 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Дюксрайз».

Результати перевірки були оформлені Актом № 5878/23-5/34183495 від 09 березня 2011 року (далі Акт перевірки).

У пункті 2.3.2 Акта перевірки зазначено, що з метою вручення запиту від 27.08.2010 р. № 10385/10/23-204 про надання пояснень та їх документальних підтверджень щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Дюксрайз», на адресу підприємства здійснено виїзд в результаті чого встановлено, що ТОВ «Ажур-Аудит»за юридичною (фактичною) адресою не знаходиться.

Згідно БД АІС ОР стан платника ТОВ «Ажур-Аудит»направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

В Акті перевірки також зазначено, що позивачем завищено податковий кредит за травень 2010 року у розмірі 116 295 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, яка підлягала нарахуванню до слати в бюджет за підсумками поточного періоду.

Зазначений висновок відповідач обґрунтував тим, що контрагент позивача ТОВ «Дюксрайз»не підтвердив заявлених позивачем сум ПДВ, тобто не відніс їх до складу податкового зобовязання та не сплатив до бюджету податок на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2010 року між позивачем та ТОВ «Дюксрайз»був укладений договір № 01/05 на інформаційно-консультаційні послуги.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, позивачем було надано копії податкових накладних від 31.05.2010 року та копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2010 року, на підставі яких і було сформовано податковий кредит.

Щодо нікчемності вказаного правочину та неправомірності формування податкового кредиту колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктами 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем і контрагентом (ТОВ «Дюксрайз) 05.05.2010 р. було укладено інформаційно консультаційний договір.

В підтвердження виконання умов даного договору позивачем були надані контролюючому органу відповідні первинні документи, а саме: податкові накладні від 31.05.2010 року та акти здачі прийняття робіт (надання послуг).

Окрім того, варто зазначити, що при дослідженні податкових накладних, що наявні в матеріалах справи, вбачається, що останні заповнені у відповідності до норм чинного законодавства. Відповідач не надав суду доказів щодо спростування даного факту.

Відповідно до пункту 18 порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 всі складені примірники податкової накладної-підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Досліджені судом податкові накладні виписані ТОВ «ТД «Дюксрайз»та скріплені печаткою. Чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів за договорами. Податкова накладна видається для покупця, однак вона є податковим документом постачальника, і саме останній несе персональну відповідальність за порядок її складання та оформлення.

Відповідно до змісту ст. 204, 215, 228 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як вбачається з Акту перевірки та з заперечень, наданих відповідачем, останній не має претензій до правового статусу контрагента позивача, а не підтвердження заявлених позивачем сум ПДВ відбулася з підстав не прийняття податковим органом податкової звітності ТОВ «Дюксрайз».

Окрім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо порушення самим відповідачем порядку проведення перевірки, а саме вимог Закону України «Про державну податкову службу Україні»та Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327 огляду на наступне.

Як зазначалося вище посадовими особами відповідача було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Дюксрайз».

Відповідно до п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(чинна на час проведення перевірки) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі).

Згідно з абз.3 п.1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327 невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Натомість відповідачем, всупереч вищевказаним нормам законодавства, було здійснено виїзд по місцезнаходженню позивача.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2011 року без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2011 року без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б. Шелест С.Б.