Постанова № 21692786, 01.02.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

01 лютого 2012 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/2927/11

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Спіжавки Г.Г.,

при секретарі судового засідання: Червоняк У.С.,

за участю сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від позивача - ОСОБА_2,

від відповідача - Остафійчук О.І.,

від відповідача - Василик І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ФОП ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м.Чернівці.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив.

За наслідками планової виїзної перевірки ДПІ в м.Чернівці складено акт про результати перевірки № 1802/17-617/НОМЕР_1 від 06.09.2011 року.

За результатами розгляду даного Акту перевірки ДПІ у м. Чернівці винесено податкові повідомлення - рішення № 0012470176 від 29.09.2011 року, яким визначено грошове зобов'язання на суму 15089,35 грн. з яких 13026,3 грн. основний платіж, а 2063,05 грн. штрафні санкції

Позивач стверджує, що працівники ДПІ в м.Чернівці безпідставно застосували до нього, як до фізичної особи підприємця норми Закону України № 889- ІV від 22.05.2003 року "Про податок з доходів фізичних осіб". Вказує на те, що безпідставність застосування норм вищевказаного закону підтверджується ст.6 Указу Президента України від 03.07.1998 року. №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва" де зазначено, що платник єдиного податку не є платником податку на доходи фізичних осіб.

Також позивач зазначає, що в акті перевірки відповідач базував свої твердження виключно на підставі домислів та припущень. Зокрема в акті перевірки №1802/17-617/НОМЕР_1 від 06.09.2011 року. вказано, що на підставі відібраних пояснень у головного лікаря КМУ "Міська лікарня №4" зроблено висновки, що позивач працює на обєктах будівництва 5-6 робочих днів на тиждень, в середньому по 10 годин на день. Звертає увагу на те, що пояснення давала особа, яка жодного відношення до господарської позивача діяльності немає.

Відповідач в своїх запереченнях зазначає, що виконувати ремонтні роботи самостійно, фізична особа-підприемець ОСОБА_5 не мав змоги, оскільки згідно актів прийняття виконаних робіт форми №КБ-2в ОСОБА_5 використано 7120,24 людино-годин на виконання ремонтних робіт, тобто в місяць витрачалось від 100 до 807 людино-годин, що складає від 5 - до 35 людино-години в день. Відповідно, жодна людина не спроможна працювати 35 людино-годин на добу так як в добі 24 години.

Також, відповідач наголошує на тому, що ОСОБА_5 вказав, для того щоб встигнути у строки визначені договорами на виконання будівельних робіт йому доводилося самому працювати по 12-14 годин на добу, що суперечить вказаним людино-годинам в актах прийняття виконаних робіт форми №КБ-2в.

ДПІ в м.Чернівці в своїх запереченнях вказує те, що на ОСОБА_5 працювали ще два найманих працівника: інженер - ОСОБА_7 та майстер - ОСОБА_8.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні відносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 в період з жовтня 2008 року по червень 2011 року здійснював ремонтні роботи за адресою: АДРЕСА_1 (приміщення комунальної медичної установи „Міська лікарня №4) згідно укладених договорів підряду із замовником (комунальна медична установа „Міська лікарня №4", код; ЄДРПОУ 02005778) та актів приймання виконаних підрядних робіт.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04 грудня 2009 року №554 затверджені типові форми первинних документів з обліку в будівництві, зокрема акту приймання виконаних підрядних робіт" (типової форми №КБ-2в).

В поясненні щодо її заповнення зазначено, що акт приймання виконаних підрядних робіт складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві на основі журналу обліку виконаних робіт у двох примірниках і подається субпідрядником генпідряднику, генпідрядником - замовнику (забудовнику), а витрати на будівництво - прямі, загальновиробничі, інші та адміністративні визначаються згідно з чинними Державними будівельними нормами України (ДБН).

Наказом Держбуду України від 27 серпня 2000 р. №174 (в редакції наказу Держбуду України від 17 червня 2003р. №85,) затверджено Правила визначення вартості будівництва ДБН 3.1-1-2000 і відповідно до підпункту 3.1.9 пункту 3 цих Правил кошторисна вартість, що визначається за локальними кошторисами, містить у собі прямі і загальновиробничі витрати. Прямі витрати враховують у своєму складі заробітну плату робітників, вартість експлуатації будівельних машин і механізмів та матеріалів, виробів, конструкцій. Кошторисна заробітна плата (основна та додаткова), що наводиться в прямих витратах у локальних кошторисах, вираховується окремо для робітників-будівельників і монтажників, робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні будівельних машин і механізмів, та робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні автотранспортних засобів при перевезенні ґрунту і будівельного сміття (підпункт 3.1.10 пункту 3.1 Правил).

Згідно листа Державного комітету з будівництва і архітектури від 22.05.2003 №7/5-462, «Щодо визначення вартості будівництва і складання кошторисної документації», кошторисні прямі витрати враховують у своєму складі заробітну плату робітників, вартість експлуатації будівельних машин і механізмів та матеріалів, виробів, конструкцій. При взаєморозрахунках за обсяги виконаних робіт кошторисна заробітна плата визначається на підставі нормативних трудовитрат на певний обсяг робіт, вартості людино-години, яка відповідає середньому нормативному розряду цих робіт і передбачена у договірній ціні, та відображається у "Акті приймання виконаних підрядних робіт" (типова форма №КБ-2в).

Кошторисна заробітна плата відшкодовується замовником підрядникові у складі вартості будівництва і є джерелом коштів підрядної організації для нарахування заробітної плати (основної та додаткової) робітникам та працівникам цієї підрядної організації. Нарахування заробітної плати працівникам будівельної організації відноситься до її компетенції та здійснюється згідно з встановленими в цій організації положеннями щодо оплати праці.

Пунктом 1.15 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб "визначено, що податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Згідно із пунктом 17.2 "а" статті 17 вищезазначеного Закону особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб з інших ніж заробітна плата доходів є, зокрема, для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України податковий агент.

Згідно із підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб», у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що виконувати ремонтні роботи самостійно, фізична особа-підприемець ОСОБА_5 не мав змоги, оскільки згідно актів прийняття виконаних робіт форми №КБ-2в в період з жовтня 2008 року по червень 2011 року, ФОП ОСОБА_5 використано 7120,24 людино-годин на виконання ремонтних робіт в приміщеннях комунальної медичної установи „Міська лікарня №4", тобто в місяць витрачалось від 100 до 807 людино-годин, що складає від 5 - до 35 людино-години в день. Відповідно, жодна людина не спроможна працювати 35 людино-годин на добу так як в добі 24 години.

В таблиці №1, що міститься в матеріалах справи, вказаний розрахунок, за яким враховуючи навіть суботні дні ФОП ОСОБА_5 працював 22 людино - години на добу.

Також, в поясненні відібраним ДПІ в м.Чернівці головний лікар КМУ „Міська лікарня №4" ОСОБА_9 зазначає, що позивач працює на обєктах будівництва 5-6 робочих днів на тиждень, в середньому по 10 годин на день, крім тривалості робочого дня вказав ще й на те, що ФОП ОСОБА_5 протягом 2008-2011рр. здійснював ремонтно-будівельні роботи на території КМУ „Міська лікарня №4" і в залежності від об'єму робіт працювали ще 1-2 робітники.

Після завершення перевірки Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Чернівецькій області у відповідь на запит ДПІ у м. Чернівці №4501/9/17-107 від 01.09.2011р. надіслала відповідь № 7/24/2-2157 від 05.09.2011р. у якій надіслали заяву ФОП ОСОБА_5 на видачу ліцензії від 12.03.2007р. Згідно даної заяви для здійснення будівельних робіт є 2 найманих працівника: інженер - ОСОБА_7 та майстер - ОСОБА_8.

Беручи до уваги вище викладену інформацію плановою документальною перевіркою встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_5 здійснював підрядні роботи, а саме ремонтно-будівельні роботи за адресою: АДРЕСА_1 (приміщення комунальної медичної установи „Міська лікарня №4) згідно укладених договорів підряду із замовником (комунальна медична установа „Міська лікарня №4", код ЄДРПОУ 02005778) та актів приймання виконаних підрядних робіт за період жовтень 2008 року - червень 2011 року на загальну суму 244998,00 грн. До даної суми відноситься також заробітна плата працівникам, яка зазначена в актах прийняття виконаних робіт форми №КБ-2в., в сумі 86842,00 грн..

Встановлено, що із суми 86842,00 грн., яка згідно актів прийнятих виконаних будівельних робіт форми КБ-2в., відноситься на оплату праці працівників (заробітна плата) ФОП ОСОБА_5 не утримувався та не перераховувався до бюджету податок з доходів фізичних осіб всупереч пп.19.2.а) п.19.2 ст.19 Закону України №889ЧУ від 22.05.2003р. "Про податок з доходів фізичних осіб" (із змінами та доповненнями).

Отже, у актах приймання виконаних підрядних робіт за період жовтень 2008 року - червень 2011 року підписаний між замовником - КМУ „Міська лікарня №4" та генпідрядником - п/п ОСОБА_5 позивач чітко зазначив заробітну плату, яка наведена у складі прямих витрат, є зарплата робочих і що загальне значення кошторисної заробітної плати дорівнює - 86842,00 грн.

Таким чином, позивач порушив норми п.п.19.2.а) п.19.2 ст.19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" (чинний на момент вчинення спірних правовідносин) - не утримання та не перерахування до бюджету податку з доходу за період жовтень 2008 року - червень 2011 року, в результаті чого і було донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 15089,35 грн. (основний платіж в сумі 13026,30 грн. та штрафна санкція в сумі 2063,05 грн.).

Керуючись ст.ст. 11, 69, 70, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В позові відмовити в повному обсязі

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова складена у повному обсязі 03.02.12 р.

Суддя Г.Г. Спіжавка