Постанова № 21691438, 07.09.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/7140/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2011 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіЛабань Г.В.

при секретаріВересняк А.А.

за участі:представників сторін: розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом <в особі ><в чиїх інтересах >Товариства з обмеженою відповідальністю "Летичів Агро" <3-тя особа >до Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції у Хмельницькій області <3-тя особа >про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000631501/0 від 16.05.2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Летичів Агро” звернулося з позовом до Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції у Хмельницькій області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000631501/0 від 16.05.2011 року.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що Летичівською МДПІ у Хмельницькій області було проведено позапланову документальну перевірку ТзОВ “Летичів Агро” з питань достовірності декларування податку на додану вартість за січень 2011 року та складено Акт перевірки № 232/15/34978673 від 06.05.2011 року. На підставі даного акту винесено податкове повідомлення-рішення № 0000631501/0 від 16.05.2011 року, з яким позивач не погоджується, просить визнати протиправним та скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини які викладені в позовній заяві .

Представник відповідача в судовому засіданні надав письмове заперечення на адміністративний позов та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких грунтуються вимоги об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

В силу ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Судом встановлено, що Летичівською МДПІ у Хмельницькій області було проведено позапланову документальну перевірку ТзОВ “Летичів Агро” з питань достовірності декларування податку на додану вартість за січень 2011 року. На підставі проведеної перевірки було складено Акт перевірки № 232/15/3498673 від 06.05.2011 року. Згідно даного акту перевірки, перевіркою встановлено, порушення п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань і сумою кредиту по декларації за січень 2011 року на суму 255546,00 грн. Також перевіркою встановлено, що платником завищено суму податкового кредиту по ПДВ за січень 2011 року на суму 229,00грн., а саме платником до податкового кредиту включено суму по податковій накладній від 26.01.2011 року №2001198 отриманої від ТОВ «Машинно- тракторна станція «Агропромтехніка», яка оформлена, з порушенням вимог п.201.1 ст.201 ПКУ, а саме в податковій накладній не зазначено вид цивільно-правового договору.

На підставі даного акту винесено податкове повідомлення-рішення № 0000631501/0 від 16.05.2011 року, яким визначено завищення розміру відємного значення суми ПДВ у розмірі 255317,33 грн.

В судовому засіданні встановлено, що між ТОВ «ДТ Агроімпорт ЛТД» в особі директора Дубовенка В.В. та ТзОВ «Летичів Агро» в особі директора Романюка Р.П., що діє на підставі Статуту підприємства від 22 грудня 2010 року укладено договір купівлі-продажу №02/221210 і згідно додатку №1 продавець зобов'язувався поставити та передати у власність на протязі лютого 2011 року в біг-бегах 1000кг із поліетиленовим вкладишем в кількості 512 тонн аміачної селітри, загальною вартістю товару 1531904. 00 грн. Крім того між вказаними учасниками до вказаного договору згідно додатку №2 продавець зобовязувався поставити та передати 131 тонн карбаміду на загальну суму480466,00 грн. на протязі березня 2011 року. За товар покупець розраховується з продавцем шляхом перерахування 100% попередньої оплати. Юридична адреса продавця ТОВ «ДТ Агроімпорт ЛТД01113, м.Київ,б-р Л.Українки 15.

При дослідженні наданих залізничних накладних №: 40316566, №;40333180, №40333198, №40342347,№40342339,№40373599 на маршрут або групу товару товарів встановлено, що із ст.Обарів відправником є ВАТ «Азот» м. Черкаси одержувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю " Летичів Агро ", платником за послуги є ВАТ« Азот». Вказані накладні не містять будь-яку інформацію про те, що ТОВ «Торговий Дім «Агроімпорт ЛТД» є власником чи причетний до постачання аміачної селітри.

У відповідності до п.6 Статуту залізниць України, затверджених Постановою КМУ від 6 квітня 1998 року № 457, перевізними документами є накладна та інші залізничні документи на вантаж. Накладна основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього статуту та Правил і наданий залізниці відправником з вантажем. Накладна є обовязковою двохсторонньою письмовою угодою на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони- одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів для перевезення.

Наведене свідчить, що розрахунки за аміачну селітру та її доставку проведені ТзОВ “Летичів Агро” з ТОВ “ТД “Агроімпорт ЛТД” без будь-яких документів, які б підтверджували їх причетність до поставки аміачної селітри, отриманої залізничним транспортом від ВАТ “Азот”. Згідно наданих на перевезення аміачної селітри залізничним транспортом вантажовідправником був інший субєкт господарювання, а саме ВАТ “Азот”.

Відомості, що містяться у податковій накладній та видаткових накладних отриманих від ТОВ "Торговий Дім Агроімпорт ЛТД" на підставі яких ТзОВ "Летичів Агро" сформовано податковий кредит не відповідають дійсності та їх наявність у платника не є достатньою підставою для віднесення суми ПДВ до податкового кредиту, оскільки проведеною перевіркою наявних документів у ТзОВ "Летичів Агро", якими підтверджуються факти відправлення товарів на залізничних станціях, не виявлено будь - яких підтверджень причетності ТОВ "Торговий Дім "Агроімпорт ЛТД" до поставки товару. Розрахунки за аміачну селітру та її доставку проведені ТзОВ "Летичів Агро" з ТОВ "Торговий Дім "Агроімпорт ЛТД" без будь - яких документів, які б підтверджували їх причетність до поставки аміачної селітри, отриманої залізничним транспортом від ВАТ "Азот". Згідно накладних на перевезення аміачної селітри залізничним транспортом вантажовідправником був інший суб'єкт господарювання, а саме ВАТ "Азот".

Враховуючи вищенаведене, підприємством не надано, а перевіркою не встановлено фактичного виконання п.1 Договору, а саме операція по взаємовідносинах ТзОВ “Летичів Агро” з ТОВ “ТД “Агроімпорт ЛТД” не мали реального товарного характеру.

Твердження представника позивача, що ТзОВ "Летичів Агро" "невірно заповнені залізничні накладні" не має під собою правового обґрунтування, оскільки встановлено, що відправником аміачної - селітри було - Відкрите Акціонерне Товариство "Азот". м. Черкаси, а отримувачем аміачної - селітри Товариство з обмеженою відповідальністю "Летичів Агро", а тому судом не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до баз даних ДПС по ТОВ "Торговий Дім "Агроімпорт ЛТД" - код ЄДРПОУ 35917124 було встановлено наявність основних виробничих фондів, тобто за даними Декларацій з податку на прибуток виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2010 рік склала 1052945,6 тис. грн. Основні засоби у ТОВ "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" складають сукупну вартість 45,4 тис. грн. До декларацій з податку на прибуток за 2010 рік додаток К1/1 подано з такими показниками: І група 6,7 тис. грн., II група - 22,1 тис. грн., IV група - 16,7 тис. грн. Значення в рядках 4.10 "Витрати на поліпшення основних фондів" в декларації відсутні та 07 "Сума амортизаційних відрахувань" становить лише 16,7 тис. грн.

В ході перевірки було отримано інформацію, що ТОВ "Торговий Дім "Агроімпорт ЛТД" являється "транзитером", отже в даному випадку має місце безтоварна операція - угода між транзитним підприємством, результат якої відбувається ляше на папері, а насправді фактичне виконання здійснюється від початкового постачальника до останнього вигодонабувача у ланцюгу проходження товару.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територіюУкраїни) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та'або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Враховуючи вищевикладене, операції з поставки, зазначені у вищенаведених залізничних накладних від ТОВ "Торговий Дім "Агроімпорт ЛТД" для ТзОВ "Летичів Агро", не підтверджують факт поставки товарів.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що дана операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальності змін майнового стану платника як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно п. 138.2 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ Податкового кодексу України. При цьому, відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 цього Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обігу та нарахування податку.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Підпунктом 7.4.4 п.7.4. ст.7 вказаного Закону визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту, а відповідно до п.п.7.4.5 цієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до ч.3 і ч.5 ст.203 Цивільного Кодексу України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частин 1-2 ст.215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового Кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, підприємством в порушення: пункту 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ безпідставно віднесено до складу податкового кредиту в січні 2011 року суму ПДВ в розмірі 255 317, 33 грн. по операціях ТзОВ "Летичів Агро" з ТОВ "Торговий Дім "Агроімпорт ЛТД", фактичне здійснення яких проведеною перевіркою не встановлено, що призвело до завищення податкового кредиту за січень 2011 року на суму 255 317, 33 грн.

Щодо позовних вимог позивача по взаємовідносинах з ТзОВ «Машинно- тракторна станція «Агропромтехніка», суд вважає, що такі вимоги є безпідставними.

Встановлено, що платником, в порушення вимог п.298.6 ст. 198 ПКУ, завищено суму податкового кредиту по податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 229 грн. Позивачем до податкового кредиту необґрунтовано було включено суму по податковій накладній від 26.01.2011 року №2001198 отриманої від ТзОВ «Машинно- тракторна станція «Агропромтехніка», яка оформлена з порушенням вимог п.20.1 ст.201 ПДК від 02.12.2010 року, оскільки в податковій накладні не зазначено вид цивільно-правового договору.

Вилучення податкової накладної проводилося на підставі п.п. 20.1.7. п.20.1 статті 20 ПКУ. Стаття 85 "Надання платниками податків документів" ПКУ регулює обов'язок платників надавати чи не надавати документи, що витребовуються посадовими особами органів державної податкової служби.

Під час вилучення податкової накладної головному бухгалтеру було роз'яснено п.п. 20.1.7. п.20.1 статті 20 ПКУ та відповідно було надано копію податкової накладної, яка свідчать про порушення податкового законодавства із відтиском печатки підприємства продавця, у зв'язку з цим запит з проханням надати копію даної податкової накладної на підприємство не надсилався.

Відповідно до наданої (після закінчення перевірки) із запереченням податкової накладної №2001198 від 26.01.2011 року оформленої з дотриманням всіх вимог статті 201 ПКУ до розгляду не приймається, оскільки відповідно до п. 198.6 статті 198 ПКУ на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що податковий орган правомірно встановив факт порушення , передбаченого п.198.6 ст.198 ПКУ та завищення податкового кредиту по ПДВ за січень 2011 року на суму 229 грн.

Відповідно до частин 1-2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковий орган правомірно встановив факт порушення, передбаченого п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.200.1, 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу України та завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Летичів Агро" до Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції у Хмельницькій області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000631501/0 від 16.05.2011 року- відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Повний текст постанови виготовлено 09 вересня 2011 року

Постанова не набрала законної сили <Дата набрання законної сили >

Суддя/підпис/Г.В. Лабань

"Згідно з оригіналом" СуддяГ.В. Лабань