Постанова № 21691016, 15.11.2011, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/2865/11

"15" листопада 2011 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Твердохліб Н.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача Задорожного І.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу

за позовом субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3

до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення від 25 червня 2011 року №0002791704, -

ВСТАНОВИВ:

Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_3 (далі по тексту СПД ОСОБА_3 або позивач) звернувся до суду з позовом до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції (далі по тексту Тернопільська ОДПІ або відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 25 червня 2011 року №0002791704.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не погоджуються із винесеним податковим повідомленням-рішенням Тернопільської ОДПІ, оскільки вважає, що висновки податкового органу за результатами проведеної планової виїзної перевірки є помилковими та не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач зокрема стверджує, що податковий кредит з податку на додану вартість був сформований на підставі належним чином виписаних податкових накладних постачальниками продукції (НКВП «Декорт-Інвест»та ТОВ «Сортанікс»), а тому заявлені до відшкодування суми ПДВ є обґрунтованими.

Крім того, позивач вказує, що не може нести відповідальність за несплату його контрагентами сум ПДВ до бюджету, оскільки не має можливості і повноважень здійснювати перевірку повноти сплати контрагентами податків і зборів та здійснювати контроль за його діяльністю.

Також позивач не погоджується з Тернопільською ОДПІ в частині того, що у нього відсутні документи на перевезення вантажу, так як ні товарно-транспортна накладна ні дорожні листи вантажного автомобіля чинне законодавство не відносить до документів суворої звітності, а оскільки він перебував на спрощеній системі оподаткування та звітності то в нього не було обовязку зберігати та вести облік документів на перевезення вантажу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, викладених в адміністративному позові та додатково пояснив, що не погоджується з висновком перевіряючи викладеним в акті перевірки з приводу того, що перевіркою встановлено, що проводячи рух ТМЦ за період з 18 травня 2009 року по 31 грудня 2010 року встановлено відсутність товарно-матеріальних цінностей в реалізації та на залишку. Представник позивача з даного приводу пояснив, що під час перевірки ніхто не вимагав у нього документів, які б підтверджували подальший рух ТМЦ, які були раніше придбані у ПП «Сандекс-Д», ТОВ «Арма Пром», ТД ТОВ «Королевський арматурний завод»та ТОВ «Сантан». У судовому засіданні на підтвердження руху ТМЦ представник позивача просив долучити до матеріалів справи ряд оборотно-сальдових відомостей по рах.681.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, мотиви виклав в поданому суду письмовому запереченні.

Згідно заперечення відповідача позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки, в результаті проведеної перевірки СПД ОСОБА_3 встановлено порушення пункту 1.8 статті 1, пп. 7.2.3, п.7.2, ст.7 , пп.7.4.1, пп.7.4.4 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, пп.7.7.1, п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану ї вартість" від 03.04.1997р. №168/97 із змінами та доповненнями, внаслідок чого донараховано ПДВ на загальну суму 6748,0 грн., в тому числі: травень 2009р.-2152 грн. червень 2009р. - 1674 грн., липень 2009р. - 680 грн., червень 2010р. - 484 грн., липень 2010р. - 612 грн., серпень 2010р. - 1146 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що виявленні порушення можна поділити умовно на два епізоди, а саме: перевіркою встановлено, що проводячи рух ТМЦ за період з 18 травня 2009 року по 31 грудня 2010 року встановлено відсутність товарно-матеріальних цінностей в реалізації та на залишку по податкових накладних виписаних ПП «Сандекс-Д», ТОВ «Арма Пром», ТД ТОВ «Королевський арматурний завод»та ТОВ «Сантан». порушено вимоги п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту всього в сумі 3476 грн., в тому числі: червень 2009р. - 554 грн., липень 2009р. - 680 грн., червень 2010р. - 484 грн., липень 2010р. - 612 грн., серпень 2010р. - 1146 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що в порушення норм пп.7.2.3, п.7.2, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ПП ОСОБА_3 зайво віднесла до складу податкового кредиту накладні виписані НКВП "Декорт-Інвест" та ТОВ «Сортанікс»оскільки суми податку на додану вартість, віднесені до податкового кредиту не знаходять підтвердження в податкових зобов'язаннях продавця цих товарів, а податкова накладна не виконує своєї законодавчо встановленої функції і її оригінал не підтверджується копією.

Представник відповідача зазначив, що Законом про ПДВ був встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.За змістом Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Ненадходження податку на додану вартість до бюджету, на думку податкового органу, є наслідком того, що постачальники продавців (НКВП "Декорт-Інвест" та ТОВ «Сортанікс») повинні були сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України, у відповідному податковому періоді таку суму в податковій декларації з податку на додану вартість в рядку оподатковане зобов'язання не відображали та, відповідно, податку до бюджету не сплачували.

З врахуванням викладеного, представник відповідача вважає оспорювань податкове повідомлення-рішення правомірним та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані представниками позивача та відповідача.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, з наступних міркувань.

Судом встановлено, що в період з 25.05.2011 р. по 03.08.2011 р. працівниками Тернопільської ОДПІ на підставі наказу №2025 від 13.05.2011 р. проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання приватним підприємцем ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.04.2009 року по 31.12.2010 р.

За результатами перевірки був складений Акт № 4296/17-426/НОМЕР_1 від 10.06.2011 року, з висновків якого вбачається, що перевіркою встановлено порушення СПД ОСОБА_3 п.1.8 ст.1,пп. 7.2.3, п.7.2, ст.7, пп.7.4.1, пп.7.4.4. пп.7.4.5 п.7.4. ст.7, пп.7.7.1, п. 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки Тернопільською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2011 року №0002791704, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 8435 грн. в тому числі: за основним платежем 6748 грн. та штрафними санкціями 1687 грн.

Позивач оскаржував податкове повідомлення рішення в адміністративному порядку до ДПА в Тернопільській області та ДПА України. ДПА в Тернопільській області, своїм рішенням від 18.08.11 р., № 12815\6\25-007\333, та Державна Податкова Служба України своїм рішенням від 15.09.2011 за № 55/с/10-2315 відмовили в задоволенні скарги платника податків, а податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 25 червня 2011 року залишили без змін.

Приходячи до переконання про правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, суд виходив з наступного:

Як вбачається з акту перевірки, проводячи рух ТМЦ за період з 18.05.2009 року по 31.12.2010 року встановлено відсутність товарно-матеріальних цінностей в реалізації та на залишку згідно податкових накладних:

- ПН №227 від 09.06.2009р. виписана ПП «Сандекс-Д»: засувка РУ-10 4 шт по ціні 392 грн , фланець ст. д40 60 грн. по ціні 20 грн. всього на суму на суму 2768 грн.(ПДВ 553,6 грн.);

- ПН №278 від 17.07.2009р. виписана ТОВ «Арма Пром»клапан Ду15 45 шт по ціні 17,9 грн. всього на суму 805,5 грн.( ПДВ 161,1 грн.);

- ПН №445 від 21.07.2009р. виписана ПП «Сандекс-Д»фланець д 100 Ру 10 20шт по ціні 43 грн., фланець д 50 Ру 10 50шт по ціні 21.9 грн. , фланець д65 Ру-10 20шт по ціні 32 грн., всього на суму на суму 2595 грн.(ПДВ 519.0 грн.);

- ПН №66 від 24.06.2010р. виписана ТД ТОВ «Королевський арм з-д»вент Ду50 5шт по 150 грн. , всього на суму 750 грн.(ПДВ 150,0 грн);

- ПН №65 від 23.06.2010р. виписана ТД ТОВ «Королевський арм з-д»клапан муф Ду 321 20шт по ціні 37 грн., клапан муф Ду 25 20 шт по ціні 31,66 всього на суму 1373,2 грн.(ПДВ 274,64 грн.);

-ПН №19 від 14.06.2010р. виписана ТОВ «Арма Пром»головка кл. Ду 15-20 20шт по 14.73 гр. всього на суму 294,6 грн. (ПДВ 58,92 грн.);

- ПН №632 від 28.07.2010р. виписана ПП «Сандекс-Д»відвід д 108x4 12 шт по ціні 26,25 грн., фланець д65 РУ10 19 шт по ціні 35 грн., фланець д80 РУ 10 25 шт по ціні 38,5 грн., Фланець РУ 16 14 шт по ціні 42 грн. всього на суму на суму 2530,5грн. (ГІДВ 506,1грн.);

-ПН №893 від 08.07.2010р. виписана ТОВ «Сантан»кран шаровий 1/2 607 38шт по ціні 13,95 грн. всього на суму 530,1 (ПДВ 106,02) грн.;

-ПН №893 від 03.08.2010р. виписана ТОВ «Сантан»кран шаровий 600 185шт по ціні 13,18 грн. всього на суму 2438,3 грн. (ПДВ 487,66 грн.);

-ПН №758 від 30.08.2010р. виписана ПП «Сандекс-Д»відвід д108х4 19 шт по ціні 26 грн., відвід 57x3 34 шт по ціні 4,9 грн. , засувка д65 3 шт по ціні 86 грн. всього на суму на суму 918,6 грн.(ПДВ 183,72 грн.);

-ПН №693 від 12.08.2010р. виписана ПП «Сандекс-Д»фланець д50 РУ-10 25шт по ціні 25 грн., фланець д65 РУ-10 39шт по ціні 35 грн. всього на суму 1990 грн. (ПДВ 398,0 грн.);

-ПН №660 від 04.08.2010р. виписана ПП «Сандекс-Д»фланець д40 РУ-10 16шт по ціні 23,8 грн., всього на суму 380,8 грн.(ПДВ 76,16 грн.).

Відповідно до п.п.7.4.1, п.7.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97 із змінами та доповненнями, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту Закон 168) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної ) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари(послуги), але не вище рівня звичайних цін на такі товари(послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари(послуги),та складається із сум податків, нарахованих(сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.4.4, пункту 7.4, статті 7 Закону 168 визначено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Враховуючи те, що в ході проведеної перевірки не здобуто фактичних даних про придбанння СПД ОСОБА_3 ТМЦ для використання в господарській діяльності (встановлено відсутність товарно-матеріальних цінностей в реалізації та на залишку), суд вважає правомірним висновок Тернопільської ОДПІ про порушення позивачем вимоги п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону 168, що призвело до завищення податкового кредиту всього в сумі 3476 грн., в тому числі: червень 2009р. - 554 грн., липень 2009р. - 680 грн., червень 2010р. - 484 грн., липень 2010р. - 612 грн., серпень 2010р. - 1146 грн.

Судом не приймаються до уваги твердження представника позивача з приводу того, що під час перевірки ніхто не вимагав у нього документів, які б підтверджували подальший рух ТМЦ, які були раніше придбані у ПП «Сандекс-Д», ТОВ «Арма Пром», ТД ТОВ «Королевський арматурний завод»та ТОВ «Сантан», а також клопотання заявлене в судовому засіданні про доручення до матеріалів справи ряду оборотно-сальдових відомостей по рах.681 та видаткових накладних, які б підтверджували подальший продаж ТМЦ отриманих по вищеописаних накладних. Відхиляючи вищенаведене твердження та клопотання представника позивача суд виходив з наступного:

-для перевірки СПД ОСОБА_3 надано довідку (яка долучена до матеріалів справи), з якої вбачається, що станом на 23 травня 2011 року на залишку товарно-матеріальні цінності відсутні;

-на письмовий запит ТОДПІ (лист від 23 травня 2011 року №21849) довіреною особою надано письмове пояснення про неведення обліку залишків ТМЦ у звязку з тим, що підприємець перебував на спрощеній системі оподаткування, а тому дані про залишки ТМЦ на 31 грудня 2010 року відсутні;

-згідно пояснень допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_5, (податкового ревізора-інспектора Тернопільської ОДПІ, який проводив перевірку) вбачається, що ні приватний підприємець ні його довірена особа не надали для перевірки ні розхідні накладні на продаж ТМЦ ні будь-які інші бухгалтерські документи, пояснивши що підприємець перебував на спрощеній системі оподаткування, а тому дані про залишки ТМЦ на 31 грудня 2010 року відсутні.

Щодо взаємовідносин позивача з НКВП "Декорт-Інвест" та ТОВ «Сортанікс», суд вважає зазначити наступне:

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-1У передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. При цьому, статтею 656 даного Кодексу передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно інформаційної довідки АІС "Контрагенти" по НКП «Декорт-Інвест»»і.к. 30706947 статус платника - «стан 11»(знято з обліку 18.03.10р.) , декларація за відповідні періоди подана, в додатку 5 до декларації з ПДВ «розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" дані про відвантаження товарно-матеріальних цінностей підприємцю ОСОБА_4 відсутні, сума ПДВ до складу податкових зобов'язань не включено.

Згідно інформаційної довідки АІС "Контрагенти" по ТОВ «Сотранікс»і.к. 35911604 статус платника - внесено запис до державного реєстратора про відсутність за місцем знаходження - «стан 7», декларація за відповідні періоди подана,, в додатку 5 до декларації з ПДВ «розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" дані про відвантаження товарно- матеріальних цінностей підприємцю ОСОБА_3 відсутні, сума ПДВ до складу податкових зобов'язань не включено.

Позивачем ні під час перевірки ні в судовому засіданні не надано жодних документів, що підтверджують перевезення (доставку) товару.

За період перевірки ПП ОСОБА_3 згідно наданих для перевірки документів (банківських виписок) розрахунки з НКВП "Декорт-Інвест", ТОВ „Сотранікс" за товарно-матеріальні цінності проведено в 2009р. в повному обсязі.

Відповідно до п.1.4. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь- якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Враховуючи те, що, поставка товару в розумінні п. 1.31. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якою передбачено, що продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів та відповідно до ст. 1.4. Закону України "Про податок на додану вартість", якою передбачено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу не відбулася.

В порушення пп.7.2.3, п.7.2, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" НКВП "Декорт-Інвест" та ТОВ «Сортанікс»виписали податкові накладні на операції, які не є поставкою, оскільки по своїй суті не передбачала перехід права власності.

Таким чином, в порушення норм пп.7.2.3, п.7.2, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ПП ОСОБА_3 зайво віднесла до складу податкового кредиту накладні виписані НКВП "Декорт-Інвест" та ТОВ «Сортанікс»оскільки суми податку на додану вартість, віднесені до податкового кредиту не знаходять підтвердження в податкових зобов'язаннях продавця цих товарів, а податкова накладна не виконує своєї законодавчо встановленої функції і її оригінал не підтверджується копією (згідно пп. 7.2.3, п.7.2, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів).

Крім того, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпункт 7.4.1, п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", крім інших обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум.

Згідно з п.п.7.7.1, п.7.7, ст.7 Закону суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України

(п. 19 ст. К ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як осоои. яка зіини з Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, шо сплачується покупцем (п. 1.3 ст. 1 Закону).

Тобто, як видно з системного аналізу вищевказаних норм, Законом встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

За змістом Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що постачальники продавців (НКВП "Декорт-Інвест" та ТОВ «Сортанікс») повинні були сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України, у відповідному податковому періоді таку суму в податковій декларації з податку на додану вартість в рядку оподатковане зобов'язання не відображали та, відповідно, податку до бюджету не сплачували.

Позивачем не надано, а судом не здобуто будь-яких належних та допустимих доказів в про те, що дійсно відбулися господарські операція між СПД ОСОБА_3 та НКВП "Декорт-Інвест" та ТОВ «Сортанікс», а в судовому засіданні встановлено ряд обставин, а саме: відсутність у контрагентів можливості здійснювати господарські операції, відсутність документів на перевезення товару, невідображення господарських зобовязань у податковому обліку контрагентів, несплата контрагентами податку на додану вартість до бюджету, а також наявність у позивача копій податкових накладних, які не можуть виконувати своєї законодавчої функції та бути підставою для виникнення права на податковий кредит (оскільки оригінал податкової накладної відсутній у покупця СПД ОСОБА_3). В своїй сукупності вищезазначені обставини, свідчать про фіктивність таких господарських операцій.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що Тернопільською ОДПІ зроблено правильні висновки, щодо порушення позивачем п.1.8 ст.1,пп. 7.2.3, п.7.2, ст.7, пп.7.4.1, пп.7.4.4. пп.7.4.5 п.7.4. ст.7, пп.7.7.1, п. 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому суд приходить до переконання, що підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 25 червня 2011 року №0002791704 немає, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно з ст.94 КАС України судові витрати понесені позивачем не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 25 червня 2011 року №0002791704, відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18 листопада 2011 року.

Головуючий суддяОсташ А. В.

копія вірна

СуддяОсташ А. В.